Наша розмова з Ольгою Чубаревою відбулася в затишній кав’ярні в центрі столиці. Весна вже огортала все щирим теплом, а очі співачки світилися щастям, адже щойно вона виконала ще один великий сольний концерт на сцені Колонного залу Національної філармонії України.

— Ольго, концертний сезон добігає кінця. Передусім хочу запитати: як підсумовуєте його для себе?

— Передовсім це три моїх сольних концерти, які відбулися на сцені Колонного залу ім. М. Лисенка. Перший з них називався «Шедеври української й зарубіжної класики». Далі був уже не оркестровий, а камерний концерт, який став частиною проекту «Великі поети в музиці». Він був присвячений творчості Ліни Костенко. Разом із піаністкою Нелідою Афанасьєвою ми представили слухачеві твори харківського композитора Дмитра Клєбанова, Ірини Кириліної та цілий вокальний цикл Богдани Фільц із п’яти романсів. Богдана Михайлівна була в залі. Зрозуміло, вся музика була на вірші Ліни Костенко і перемежовувалася читанням її поезій.

Дуже люблю співати камерні твори, вони вимагають образності, емоційності, тонких нюансів. Хочу сподіватися, що це мені вдається.

Настав квітень, і я запропонувала слухачеві нову програму: «Опера і джаз». Перший такий експеримент відбувся рік тому. Тоді я проспівала один відділ оперних арій, а в другому співала джазові стандарти у супроводі джаз-бенду. Але й виконала невеличкий блок джазових обробок українських пісень, аби подивитися, наскільки органічно вони сусідять із класикою. Тепер я вирішила розвинути цей напрям.

Час спрямовує на пошук нових форм, дуже популярним став синтез жанрів. Контраст, конфлікт, зіставлення різних напрямів — це саме те, що відрізняється від усталених традицій і, гадаю, може привабити слухача.

— Отже, чи виявився вдалим ваш квітневий експеримент?

— Я була впевнена на сто відсотків, що такий задум успішний. Побудувала програму дуже незвично і, як завжди, виступила режисером цього концерту. У першому відділенні звучали класичні оперні арії Верді, Белліні, Пуччіні. Але незвичним було те, що співала їх у супроводі Національного академічного оркестру народних інструментів. Проте цього разу він виступив в незвичному складі — у вигляді малого симфонічного оркестру. Друге відділення було віддано українським творам у джазовій обробці — як авторським, так і народним. Але багато авторських пісень українських композиторів уже давно вважаються народними — «Черемшина» або «Рідна мати моя». Я зібрала талановитих високопрофесійних музикантів, лауреатів міжнародних конкурсів, які працюють у різних оркестрах столиці: Артем Погорєлов (фортепіано й аранжування), Юрій Бербенюк (контрабас), Олександр Береговський (ударні), Армен Костандян (дудук). Виникла нова співдружність музикантів, зацікавлених у співтворчості.

— До речі, в концерті звучав незвичний інструмент дудук. Як виникла думка використати його в такій програмі?

— Тема Сходу завжди була мені близькою. Вабили його мелодії, які так солодко бентежать душу. Дудук — східний духовий інструмент з надзвичайно красивим тембром. Коли я його почула, одразу вирішила для себе, що звучання дудука можна гармонійно пов’язати і з українською мелодикою. Він виразно й чуттєво підкреслив емоції, закладені в українських наспівах. Я неодмінно хотіла додати саме таку барву. Крім того, протягом концерту двічі сідала за рояль й акомпанувала собі.

— А чого ви прагнете? На які сюрпризи може чекати слухач у майбутньому?

— Мені цікаво продовжити роботу над поєднанням джазу й фольклору. Така програма викликала зацікавленість зокрема у США й Канаді. Я спробувала себе ще в одному жанрі. До Дня Незалежності України для мене написали пісню «Згадай, Україно!» (музика Олега Шака, слова Петра Маги), на яку знято кліп, його неодноразово транслювали на телебаченні. Хотілося б розвинути цей напрям моєї творчості і зняти ще один кліп (пісню вже записано).

До речі, в палаці «Україна» я брала участь у творчому вечорі Петра Маги, сольному концерті скрипаля Василя Попадюка і багатьох інших проектах. А восени планую заспівати свій великий сольний концерт у палаці «Україна». Крім того, активно гастролюю за кордоном.

— Ваші концерти завжди мають великий успіх і проходять з аншлагами. Ви володієте технікою бельканто, співаєте найскладніший репертуар. Де здобули вокальну освіту?

— Любила співати змалечку, виховувалася в творчій родині. А почала оволодіння професійним вокалом у Рівненському педагогічному інституті, який закінчила як піаністка. Відтоді почалися щоденні заняття, спів вокалізів, участь у перших конкурсах. Моїм викладачем була Надія Петрівна Сафронова. В інституті декан запропонував мені пройти один курс екстерном. Таких прецедентів не було, але правила це дозволяли. Довелося самотужки оволодіти всіма предметами, вивчення яких розраховане на цілий рік. Але мені це вдалося, і я закінчила інститут екстерном з відзнакою. Викладачі дають основні напрями роботи, а далі доводиться вдосконалювати себе протягом усього життя.

Згодом була Харківська консерваторія, до якої вступила одразу на другий курс, до класу професора Людмили Георгіївни Цуркан, тонкого музиканта і чудового педагога. Потім мене загартовувало саме життя. Воно було вкрай насиченим, багатим на події, можливо, не завжди легким. Але ще до запрошення на роботу до столичної філармонії у мене було багато поїздок, контрактів, виступів у концертах та оперних виставах в усьому світі.

Щороку співаю кілька нових сольних програм. Мій голос має широкий діапазон і дає змогу виконувати музику найрізноманітніших епох і жанрів — як камерну, так і оперну, зокрема авангард.

— Кажуть, що талановита людина талановита в усьому. Чи реалізуєте свій творчий потенціал за межами музичного жанру?

— Можливо, відповідь вас здивує. Але я всерйоз займалася гравіюванням по металу. Здавалося б, це суто чоловіча справа. Прикрашала рушниці, шаблі. Крім того, оправляла ікони різьбленими шатами. У Нижньому Новгороді є монастир, в якому зберігаються мої роботи. До того ж, малювала і займалася гончарством.

Олександр МОСКАЛЕЦЬ
  для «Урядового кур’єра»

ДОСЬЄ «УК»

Ольга ЧУБАРЕВА. Народилася в Казахстані. Закінчила Рівненський педагогічний інститут та Харківський університет мистецтв. Заслужена артистка України, провідна солістка Національної філармонії України, лауреат міжнародної премії ім. Г. Сковороди, володарка титулів «Чарівний голос України», «Берегиня», «Визнання-2011».

Виступала в концертах у Європарламенті на щорічних прийомах мера Страсбурга для парламентарів. Лауреат понад десяти міжнародних конкурсів, стипендіат Вагнерівського фестивалю в Байройті. Доцент кафедри постановки голосу Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, член Піклувальної ради Українського фонду культури.