Навіть абсолютно здорова людина у певні моменти життя може зіткнутися з фізичними обмеженнями: малеча, батьки з немовлятами на візках, люди з тимчасовими травмами тощо. Саме в такий час розуміємо, що повсякденне життя й побут стають занадто складними, а вулиці, транспорт, громадські та інші місця й заклади фактично не пристосовані для відвідин у такому стані. Та є серед нас ті, кому цю непристосованість і бар’єрність доводиться долати день у день — це особи з інвалідністю.
Їхні долі складаються по-різному. Хтось починає активно шкодувати себе, зачиняється в чотирьох стінах домівки і лише вимагає допомоги від близьких, держави, суспільства. А хтось не здається, шукає спосіб реалізуватися, бути корисним і навіть стає прикладом для інших. Серед них чимало відомих митців, підприємців, навіть державних діячів і спортсменів.
Тож напередодні Міжнародного дня інвалідів Міністерство соціальної політики презентувало інформаційно-соціальну кампанію «Я можу».
Її мета — щоб якомога більше українців дізналися про життєві історії успішних людей з інвалідністю, а також спільно з громадськістю та органами державної влади напрацювати ефективні програми розвитку інклюзивного та рівноправного середовища для всіх.
Серед героїв акції «Я можу» Микола Подрезан, громадський активіст, мандрівник. Він брав участь і перемагав у конкурсі «Лицар України на візку», 10 років пропрацював у Першому приватному центрі реабілітації для інвалідів-візочників. Пересуваючись на візку, закінчив аспірантуру із соціальної роботи. А в 2011 році втілив програму «Планета Земля — погляд з інвалідного візка» і відвідав 34 міста на шести континентах, повторивши шлях Олімпійського вогню. Він консультував щодо будівництва підйомників для людей з інвалідністю у багатьох столичних закладах культури. Уже перебуваючи на візку, відвідав понад 50 країн. Це його особистий рекорд, зафіксований у Книзі рекордів України.
Презентуючи акцію, генеральний директор директорату захисту прав осіб з інвалідністю Мінсоцполітики Алла Онуприєнко зазначила, що згадувати про проблеми цих людей треба не лише до певних дат. Адже суспільство має з повагою сприймати кожну людину такою, якою вона є, і створювати рівні можливості для всіх щодо охорони здоров’я, освіти, працевлаштування, відпочинку та розвитку здібностей. Україна обов’язково стане країною рівних можливостей для всіх.
І серед гідних кроків на цьому шляху — залучення таких людей у всі сфери життя: політичну, соціальну, культурну, освітню, навіть спортивну. І саме тут на допомогу має прийти держава, створивши їм для цього умови, закріплені законодавчо, та надавши відповідні права й можливості. І це втілюють. Активно запроваджують інклюзивну освіту, надають допомогу у працевлаштуванні тим, кому цього не забороняють лікарі, запроваджують нові соціальні послуги, вдосконалюють засоби реабілітації.
Долучитися до допомоги можуть не лише державні діячі, а й громадськість, усі небайдужі. Фахівці Мінсоцполітики ініціювали створення електронного переліку соціальних установ, територіальних відділень, усіх соціальних інституцій України, де перебувають або куди по допомогу звертаються люди з інвалідністю, й ці заклади нині потребують підтримки та волонтерської допомоги. Їхні запити часто дуже скромні й нескладні, не потребують надвеликих капіталовкладень. Наприклад, незначний ремонт приміщень, допомога у прибиранні, відвідування поранених у шпиталях, просвітницька робота й тематичні тренінги тощо.
Перелік цих закладів буде розміщено на сайті міністерства та на інтернет-ресурсах ОДА. Охочі допомогти не шукатимуть того, хто потребує допомоги, далеко. Адже такі люди поруч з нами. Варто лише дізнатися про них, їхні потреби та прагнення, прийти, познайомитися і за бажання стати другом і помічником.
Ми в Google+