Нині, коли майже всі ЗМІ публікують різну інформацію та аналітичні матеріали про економічну скруту й падіння обсягів виробництва, зокрема експорту України, все-таки хочеться поговорити про позитиви. А саме про пошуки нових ринків збуту для наших товарів і послуг не лише в країнах ЄС, а й в інших, адже без цього просто неможливий розвиток будь-якої економіки.

Як викопують ями?

Є експерти, які у зменшенні обсягів експорту звинувачують саме тісну інтеграцію нашої країни з ЄС і відхід від традиційних ринків СНД, зокрема Росії. Але ми обрали власний шлях. Дуже добре, що він уже не багатовекторний і, безумовно, європейський. А торгувати з вигодою для себе і для партнерів можна не лише із країнами ЄС, а й з іншими.

У цьому аспекті хочеться сказати про зовсім нещодавні заяви російського керівництва про те, що влада РФ побоюється, що після того, як 1 січня 2016 року почне діяти угода про зону вільної торгівлі України з ЄС, наш ринок буде фактично закритий для продукції Росії.

Пояснюють це тим, що РФ повинна протягом двох років (щоб експортувати свою продукцію до нашої держави) ввести у себе технічні стандарти Євросоюзу. Так, лякаючи нас і відмовляючись від українських товарів і послуг (за перше півріччя 2015 року експорт України до РФ знизився на 60%),  Росія сама для себе викопала яму і в цьому. Наша країна значно скоротила закупівлі газу в РФ і знаходить нові ринки його постачання. Це не може не озлоблювати Росію, адже Україна після Туреччини займала друге місце за обсягами закупівлі блакитного палива у Білокам’яної.

І все-таки вона перша

Екс-заступник голови правління Нацбанку Олександр Савченко вважає, що в цій ситуації ми повинні загалом відмовитися від імпорту товарів з ворожої до нас країни. «А в РФ ми купуємо і продукти харчування (навіщо нам, аграрній країні, це робити? — Ред.), і побутову хімію, і ліки. Від цього можна відмовитися, й економіка України аж ніяк не постраждає», — зазначає він.

Саме РФ залишається на першому місці серед країн, куди експортуємо продукцію. Так, у загальній структурі українського експорту в першій половині 2015 року на Росію припадало 12,5%, на другому місці — Туреччина (8%), потім Китай (7,9%).  Тобто  РФ поки що не може собі дозволити повністю відмовитися від наших товарів та послуг. А підтягувати свої стандарти до європейських нашим північно-східним сусідам усе-таки доведеться, якщо матимуть бажання експортувати в Україну.

Проте, як зазначає «УК» керівник проектів Асоціації експортерів та імпортерів «ЗЕД» Микола Ларін, наші керівники вже усвідомили, що мати економічні відносини з РФ часто за багатьма параметрами небезпечно, бо ця країна — ненадійний економічний партнер. «У Росії політика стоїть над економікою, і згадайте: вона ще задовго до нинішніх воєнних подій вела активні торговельні війни з Україною. Тому чимало фірм, які постачали або лише збиралися постачати свою продукцію на ринок РФ, тоді добряче замислювалися і шукали альтернативні шляхи збуту своєї продукції. А що вже казати про нинішній час: цей процес активізувався, і це великий позитив», — зазначає він.

Заміна є

Більше за всіх переорієнтували свої шляхи вивозу товарів за кордон, безумовно, підприємці та виробники продукції АПК. «УК» уже неодноразово торкався цієї теми. За словами міністра аграрної політики та продовольства  Олексія Павленка, за підсумками першого півріччя 2015 року експорт м’яса птиці в ЄС зріс у 3,1 раза, томатної пасти — в 9,5, цукру та кондвиробів — в 1,8. Нехай у грошовому вимірі це будуть не такі вже й високі показники, проте тенденція до збільшення є, і вона триватиме й надалі.

Що ми  ще можемо запропонувати світові та Європі й уже це робимо?

Директор з розвитку консалтингової компанії Kreston GCG Андрій Попов вважає: машинобудування попри те, що опинилося у найскрутнішому стані з усіх експортоорієнтованих галузей, доводить: нові ринки збуту можна знайти. І навіть замінити російський ринок на європейський.

Так, ще торік РФ відмовилася від двигунів запорізького заводу «Мотор Січ». Звісно, що це було неабияким ударом для підприємства. Проте вже на початку 2015 року воно знайшло новий ринок збуту — Австрію. «Мотор Січ» підписав контракт на постачання своєї продукції з австрійською компанією Diamond Aircraft. Як заявив голова спостережної ради українського підприємства Анатолій Малиш, контракт обумовлює постачання до цієї альпійської країни 100 авіадвигунів на рік. Щоправда, на підприємстві називали ще більшу цифру — 200—300 двигунів на рік.  І це лише початок.

«Росія намагається притиснути наше літакобудування. І нашим підприємствам живеться дуже непросто. Проте ДП «Антонов» не переймається. Зовсім нещодавно воно започаткувало виробництво першого дослідного зразка літака Ан-132 у межах спільного проекту із Саудівською Аравією. Контракт було підписано у квітні цього року», — зазначає Андрій Попов.

Найголовніше те, що, виробляючи цей літак, підприємство у стислий термін відмовилося від російських комплектуючих. За словами президента ДП «Антонов» Михайла Гвоздьова,  частину продукції вироблятимуть в Україні, а частину — в Саудівській Аравії. Саме в цій країні буде створено спільне підприємство з випуску компонентів та літаків. За різними джерелами, нині Саудівська Аравія потребує до 80 літаків такого класу.

Як бачимо, і машинобудування може цілком просуватися на різні ринки.

Даремні танці

Росія вже почала танцювати на могилці української космічної галузі, адже в нас з РФ було чимало спільних проектів, які довелося припинити. Проте не так сталося, як гадалося.

До 2019 року США повинні припинити використовувати російські рідинні ракетні двигуни РД-180  і шукають їм заміну.

За словами генерального конструктора та генерального директора підприємства «КБ «Південне» імені М. Янгеля» Олександра Дегтярьова, Україна, вірогідно, постачатиме двигуни до США. О. Дегтярьов не переймається втратою російського ринку збуту, адже знаходяться нові замовлення.

Додамо, що  у червні цього року Україна та Казахстан розглядали питання активної співпраці у космічній галузі. І перемовини тривають.

Чималого успіху в експорті послуг може досягти й вітчизняна IT-галузь. Вона ще перебуває фактично у сплячому стані, адже саме на неї припадає лише 2% експорту послуг України. Тобто великий потенціал для розвитку в неї є. Фахівці галузі зазначають, що нині наші спеціалісти не лише дуже професійні на цьому ринку, а й недорогі. Адже в нас значно впали зарплати ІТ-працівників у доларовому еквіваленті,  вони значно нижчі, ніж, приміром, у Польщі чи Угорщині. Хоч наша легка промисловість здебільшого  працює на давальницькій сировині, вона дуже знана і шанована навіть у країнах, які є законотворцями моди, — Франція та Італія. Не один десяток фірм постачають свою продукцію до передових держав.

Великі успіхи України у становленні її як туристичної країни. Попри війну, кількість закордонних туристів на популярних маршрутах (Львів, Київ, Одеса, замки Західної України, печери, курорти) постійно збільшується. Приміром, торік місто Лева відвідав понад мільйон туристів. І частка росіян, які їдуть «до бандерівців і фашистів», постійно збільшується.

Отже, нам не варто скиглити і ностальгувати за російським хоч і великим, проте непередбачуваним ринком збуту. І дуже добре, що РФ втрачає роль нашого основного зовнішньоторговельного партнера. А ми вчимося шукати нових і порядних компаньйонів.