Завершується громадське обговорення представленого Міністерством з питань стратегічних галузей промисловості проєкту Державної цільової науково-технічної програми авіаційної промисловості на період 2021—2030 років. Доведене Мінстратегпромом до логічного завершення розроблення проєкту держпрограми — важливий і давно очікуваний крок до відродження галузі. Не зупинятимемося на причинах, чому останнє десятиліття уряд уникав її ухвалення, а 2014-го відмовився й від центрального органу виконавчої влади (Мінпромполітики), відповідального за її реалізацію. Важливо, що роботу над помилками виконано, галузеве міністерство відроджено, а проєкт програми очікує схвалення Кабінету Міністрів.

Чому такий важливий цей документ?

Про необхідність державного регулювання ринкової економіки, особливо в умовах економічної кризи, не говорить тільки ледачий. Один з найпоширеніших і найефективніших інструментів регулювання, які застосовують у більшості розвинених країн, — програмно-цільовий метод, тобто реалізація держпрограм.

Це не щось нове. Уперше програмно-цільовий метод було введено у приватному секторі. Ідея належала американському підприємцеві, власникові автомобілебудівної компанії «Форд» Ліндону Джонсону. У роки його президентства цей метод застосовували в міністерстві оборони, а згодом — у всіх міністерствах США. 1947-го його використовували під час розроблення плану Маршала — програми відновлення Європи. Відродження європейських держав відбувалося саме за допомогою національних антикризових і антиінфляційних програм.

Шляхом розроблення та реалізації економічних програм останніми десятиліттями в більшості країн вирішували такі важливі завдання: реструктуризація національної економіки, створення нових галузевих структур для підвищення ефективності та збалансованості виробництва, стабілізація економічного розвитку та інше.

Логіка впливу держави в межах конкретних програм полягає і в прямому, і в непрямому регулюванні. Пряме регулювання пов’язане зі стратегічними ресурсами, фінансово-кредитною системою, можливо, встановленням цін, тарифів та обсягів виробництва держсектору економіки. Непрямий вплив здійснюють переважно за допомогою заходів заохочення підприємницької діяльності та створення умов для поліпшення кон’юнктури ринку.

Через цільові програми забезпечується прямий зв’язок між розподілом бюджетних ресурсів і фактичними або запланованими підсумками їх використання відповідно до встановлених пріоритетів державної політики. Ефективне й раціональне використання бюджетних коштів — ось квінтесенція програмно-цільового управління.

В Україні Закон «Про державні цільові програми» ухвалено 2004 року. Відтоді уявлення про програми та програмно-цільовий підхід не зазнали істотних змін, вони мали переважно уточнювальний характер. Проте актуальність застосування програмно-цільового підходу зростає у зв’язку з поглибленням поділу праці, існуванням різних форм власності, ускладненням господарських зв’язків, появою проблем, які потребують комплексного розв’язання.

Представлені на сайті Мінстратегпрому матеріали свідчать, що розробники (головна організація — Український науково-дослідний інститут авіаційної технології УкрНДІАТ) підготували проєкт програми-2030 згідно з чинним законодавством. Фахівцям очевидно, що їхні розрахунки і прогнози ґрунтувалися на глибокому аналізі реального стану вітчизняного авіапрому і світового ринку авіатехніки.

Період окупності — неповні чотири роки

Програма містить характеристику проблем, на розв’язання яких спрямована, основні цілі й завдання з термінами реалізації й цільовими індикаторами, перелік програмних заходів, обґрунтування ресурсного забезпечення, оцінку соціально-економічної та екологічної ефективності. Очікувана від держбюджету сума — 8,153 мільярда гривень протягом чотирьох років — 2021—2024. Розрахунки, які супроводжують програму, свідчать, що окупність цих витрат настане в першому кварталі 2024-го, а до кінця року в держскарбниці зосередяться 2,3408 мільярда гривень, які можна спрямувати на соціально-економічні потреби країни.

Програма — це живий рухливий організм, який потребує постійного моніторингу всіх запланованих заходів і внесення відповідних змін. Наприклад, змінюється кон’юнктура ринку — потрібна її негайна адаптація. Але те, що легко накреслити на папері, нелегко здійснити в металі. Отже, потрібен додатковий інструмент, розвиток, який знизить ризики програми, спричинені передовсім коливаннями попиту на авіатехніку.

Тоді, коли необхідні великі проривні рішення, єдино можливим способом їхньої реалізації стає комплексний програмно-цільовий підхід. Не об’єднавши зусиль усього авіаційного потенціалу країни, домогтися повнокровного відновлення авіабудування неможливо. Отже, не обійтися без вироблення єдиної державної політики в державній і цивільній авіації, авіаційній промисловості й інфраструктурі, системах організації повітряного руху та підготовки авіаційних фахівців. Потрібна комплексна програма, спрямована на розв’язання міжгалузевих проблем, до заходів якої увійдуть галузеві цільові програми. Отже, на Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості очікує ще одна дуже велика робота.

Любов БУКРЄЄВА,
ексзаступник генерального директора
Київського авіазаводу «Авіант»