«Надаємо швидкі гроші!», «Ви не встигнете випити кави – ми надамо вам кредит», «Кредит за 15 хвилин» – комерційна реклама стає все нахабнішою і в її тенета потраплять нові й нові жертви. Чи може пересічний українець за 15–20 хвилин вивчити підводні течії кредитного договору та вникнути у його деталі? Навряд чи. І хто ці нові позичальники, що свідомо в цей нестабільний час ідуть у боргове рабство? Невже криза так нічого й не навчила? 

Адже ще не так давно у судах розглядалися позови, в яких позичальники просили визнати їхні договори недійсними, оскільки іноземна валюта… не може бути законним платіжним засобом в Україні без спеціального дозволу Нацбанку. Нині кредити у валюті не дають, але борги, номіновані у гривні, розміщуються на коротший термін і під вищу процентну ставку, що також може завдати чимало клопоту їхнім власникам.

Фахівці занепокоєні наявністю в Україні нової хвилі споживчого кредитування. З березня цього року банки щомісяця видавали нових споживчих кредитів на суму понад 8 млрд грн. «Якщо перерахувати борги на всіх – це в середньому 200 грн кредитів на одного українця (враховуючи немовлят і пенсіонерів). Наш проект у вересні минулого року проводив дослідження щодо фінансової грамотності споживачів та їхньої поведінки. І тоді 60% наших респондентів сказали, що вони в жодному разі не братимуть кредит. Але за рік споживче кредитування відновилося», – говорить експерт проекту USAID «Розвиток фінансового сектору» Олексій Куценко.

Аналітики застерігають: реальні відсотки ставки «миттєвих кредитів готівкою» перевищують офіційний рівень інфляції (що становить 16% річних), а в деяких випадках річне значення ставки сягає 135%. Це означає, що клієнт фактично сплачує подвійну ціну за будь-який товар, який придбає в кредит на два роки. Навіть спеціалісти USAID, які проводили дослідження таких «хитрих» кредитів, не змогли розрахувати реальну ставку через відсутність будь-якої інформації про додаткові платежі, комісійні, інші супутні платні послуги. На відміну від докризових часів, тепер споживчі кредити активно пропонують небанківські та нефінансові установи (автосалони, великі мережі роздрібної торгівлі, інтернет-магазини), що не квапляться інформувати споживача про їхні умови, оскільки формально кредитний договір не укладається. Тому правове поле стосовно споживача небанківських фінустанов слід вирівняти, аби вивести його з такого правового вакууму. З цією метою Держфінпослуг необхідно прийняти відповідний нормативний акт.

«Криза повинна навчити нове покоління уникати «кредитної» хвороби їхніх батьків», – заявив нещодавно на прес-конференції групи «Інвестиційний Капітал Україна» всесвітньовідомий фінансовий гуру Нассім Талеб. На його думку, сучасні фінансисти мають слідувати правилу управління ризиками, проголошеному ще вавилонським царем Хаммурапі, згідно з яким, якщо будівельник звів людині будинок, що завалився й убив господаря, то цей будівельник має бути страчений. Але сучасні банкіри отримують і надалі бонуси в час кризи…«З боргів важко вийти. Це як цукор, який доцільно з’їсти, коли ви можете знепритомніти, але надмірне його споживання веде до діабету», — застерігає Н. Талеб.