Останнім часом активізувались зусилля компаній, що мають ознаки фінансових пірамід, на залучення нових клієнтів. Інтернет-простір рясніє обіцянками прибутків до 290% річних. При цьому середній дохід довгострокових гривневих депозитів фізичних осіб на кінець 2014 року становив 21,7%, а середньорічна дохідність закритих (невенчурних) інвестиційних фондів за минулий рік становила 26,6%. Приблизну середню дохідність фінансових інструментів на фінансових ринках можна визначити, стежачи за фондовими індексами на біржах України. У 2014 році приріст індексу Української біржі становив 13,54%, а фондової біржі ПФТС — 28,75%.

Сплеск пірамідної активності зумовлений масштабами виведення проблемних банків з ринку, яке активно здійснює НБУ, наявністю у населення певного обсягу коштів, вилучених з банківських депозитів і отриманих у рамках компенсації (200 тисяч гривень) від Фонду гарантування вкладів фізосіб.

 У чинному законодавстві України чіткого визначення поняття та ознак фінансової піраміди нині нема. У статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» міститься заборона утворення, експлуатації або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших вкладників до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

У Верховній Раді України зареєстровано кілька законопроектів, мета яких — запобігання діяльності фінансових пірамід. Відповідно до статті 2 проекту закону України № 0959 від 27 листопада 2014 року «Про заборону фінансових пірамід в Україні», фінансовою пірамідою є будь-які операції з фінансовими активами (кошти, цінні папери, боргові зобов’язання та право вимоги боргу, які не належать до цінних паперів), що здійснюються фізичними або юридичними особами з метою набуття або можливості набуття вигоди для себе чи інших осіб за рахунок перерозподілу активів інших осіб, зокрема без провадження фактичної господарської діяльності.

Отож, за суттю фінансова піраміда — це явище, яке виникає у процесі залучення коштів вкладників у певний проект, потенційна прибутковість якого значно нижча за вартість залучення внесків, унаслідок чого прибуток вкладників формується переважно не з прибутку проекту, а за рахунок залучення нових внесків. Відповідно, для задоволення вимог усіх вкладників кількість нових вкладників та обсяги залучених від них внесків (інвестицій) повинні постійно збільшуватись. Момент, коли кількість (обсяг) нових залучених внесків зменшується, можна вважати початком банкрутства фінансової піраміди.

Тобто тривалість діяльності пірамід залежить від успішності залучення нових вкладників та популяризації проекту. З 11 найвідоміших фінансових пірамід 1990—2010 років три проіснували понад 10 років, п’ять — понад три роки. Середній період життя більшості фінансових пірамід — 1—2 роки. Характерно, що чим нижча обіцяна дохідність, тим довша тривалість існування піраміди.

На жаль, нині немає закону, який би міг захистити вкладників компаній-пірамід та притягти до кримінальної або адміністративної відповідальності засновників цих проектів. Споживач вкладає гроші у такі компанії на власний розсуд та ризик.

 

ОЗНАКИ ФІНАНСОВОЇ ПІРАМІДИ

1. Сплата прибутку переважно або повністю за рахунок залучення внесків нових учасників, а не за рахунок прибутковості інвестиційних проектів.

2. Обіцяний прибуток значно перевищує середньоринковий на аналогічні продукти.

3. Відсутність або декларативність бізнес-плану або інвестиційних проектів.

4. Використання специфічних інструментів та схем, абстрактне або малореалістичне їх об∂рунтування.

5. Фінансові та ризикові преференції для перших учасників.

6. Низький вхідний ценз для залучення якомога більшої кількості учасників.

7. Агресивна реклама та значні масштаби її поширення на ринку.

8. Фізичне місцерозташування свідчить про тимчасовість перебування (орендовані, малі, необжиті приміщення) або його немає.

9. Започаткування діяльності у період фінансово-економічної кризи або цінового піднесення у відповідному ринковому сегменті.

10. Мета створення піраміди — не отримання прибутку від ведення господарської діяльності, випуску продукції, надання послуг або інвестування в реальні проекти.

11. Обмежена інформація щодо реєстрації, засновників та представників керівництва проекту, ліцензій. Відсутність будь-яких ліцензій або укладення договору таким чином, щоб на ведення цього виду діяльності ліцензія не була потрібна. Тобто у договорі фінансова діяльність підміняється іншим видом діяльності, який не потребує отримання ліцензії відповідних регуляторів на фінпослуги. Наприклад, стаття 1132 Цивільного кодексу України дозволяє укладати договір простого товариства та об’єднувати вклади учасників для одержання прибутку, що не потребує ліцензування. 


Світлана БРУС,
Євген БУБЛИК
(старші наукові співробітники відділу грошово-кредитних
відносин Інституту економіки та прогнозування НАН України)  
для «Урядового кур’єра»