Африка вже давно стала іншою і в політичному, і в економічному сенсах. Проте усталені стереотипи про цю чималу частину суші з мільярдним населенням, які склалися ще у ХХ столітті, заважають Україні серйозно з погляду міжнародної економічної співпраці й торгівлі ставитися до африканських країн.

Цим матеріалом ми продовжуємо цикл статей, присвячених експортним можливостям України. Останній з них вийшов у №84 від 5 травня, де йшлося про загальні проблеми стратегії експорту. Нині ж матеріал про цікавий континент, який останніми роками манить бізнесменів з усього світу.

На думку віце-президента Українсько-Африканської ділової ради при Торгово-промисловій палаті України (ТПП) Руслана Гарбара, дуже прикро, що і владні структури не виявляють зацікавленості в поліпшенні міжнародної торгівлі з країнами цього континенту. І даремно.

Скупі цифри  показують  чимало

Однак представники виконавчої влади таки знаються на економіці африканських країн і великих можливостях співпраці з ними. Так, за словами директора департаменту міжнародно-торговельного економічного співробітництва та європейської інтеграції Мінекономрозвитку Олени Бабекової, цей специфічний регіон, на відміну від інших, розвивається шаленими темпами: «ВВП багатьох африканських країн щороку зростає на 5-6%. Такого немає в жодній із розвинених країн чи тих, що розвиваються. Україна в 2015 році збільшила експорт товарів та послуг до Африки порівняно із 2014-м на 5,8%. (Див. інфографіку. На 2015 рік інформації поки що немає. — Авт.) Ми маємо навіть позитивне сальдо торгівлі — +3,2 мільярда доларів. Проте 2015-го було і значне падіння експорту до окремих важливих партнерів України в Африці. Так, цей показник відповідно становив: до Південно-Африканської Республіки (ПАР) -48,6%, до Марокко -27,9%. Активно падає й імпорт товарів африканських країн в Україну. Приміром, із Єгипту  -48,5%», — зазначила вона.

Таку ситуацію не можна вважати нормальною, треба всіляко збільшувати обсяги товарообігу й торувати нові взаємовигідні шляхи просування експорту. Адже показник 3,8 мільярда доларів на весь великий континент занадто малий.

Чи занижена  вибагливість?

Україна постачає в Африку чорні метали, зерно, жири, молочні продукти (зокрема сухе молоко, яке там популярне), яйця, тютюн, мінеральні добрива, устаткування та продукцію транспортного машинобудування.  Ми завозимо звідти руди, шлаки, какао-боби, продукти нафтопереробки, сіль, тютюн, сірку. Що треба зробити для підвищення експорту до Африки й зацікавленості українського бізнесу в цьому? Чи достатньо ресурсів у влади? Які ризики просування вітчизняних товарів і послуг до африканських країн? «УК» вирішив пошукати відповіді на ці запитання.

Як вважає голова парламентського Комітету закордонних справ Ганна Гопко, торговельно-економічні відносини України з африканськими державами унікальні, тому що економічні системи обох сторін, експортні пропозиції й імпортні запити абсолютно взаємодоповнюють одна одну. «З огляду на занижену вибагливість африканських споживачів до якісної продукції та їхню низьку купівельну спроможність торгові операції між Україною й Африкою досить перспективні. До того ж експортувати туди вигідно, бо немає всіляких квот та бюрократичних перепон», — зазначила вона.

Позитиви  попри все

Щодо невибагливості африканців, то тут, як кажуть, можна посперечатися. Так, за словами голови правління ПАТ «Індар» (виробник інсулінів) Любові Вишневської, свого часу їхня компанія намагалася налагодити експорт товарів у Кенію, проте там заявили, що це можливо лише за умови сертифікації інсулінів згідно з європейськими стандартами. «Тому всі потенційні експортери до багатьох африканських країн мають знати, що без імплементації норм Євросоюзу вони не зможуть збувати продукцію на цьому континенті. Це також допоможе з виходом на інші ринки, приміром Індії та Індонезії», — зазначила вона.

Отже, африканці теж шанують високі стандарти. Проте для нас це не проблема, адже чимало українських підприємств або вже перейшли, або найближчим часом перейдуть на європейські норми якості товарів.

Закріпилася і не збирається йти з Африки компанія  PanAfrican Trading Alliance. Її комерційний директор Костянтин Корольов зазначає, що почали вони роботу з експорту курятини, будівельних матеріалів, пропрацювавши за цими напрямами в Демократичній Республіці Конго один рік. Тепер компанія намагається закріпитися на ринках Кенії і Танзанії.

Інша особливість і позитивний момент для України, зазначає начальник відділу країн Підсахарної Африки Міністерства іноземних справ Аджар Рустам, — це те, що в країни цього континенту можна постачати велику кількість будь-яких харчів і сільгоспсировину. «Адже кількість населення Африки зростає доволі великими темпами. Так, у Нігерії нині живуть до 200 мільйонів людей, а за 10 років може бути понад 240 мільйонів», — наголошує він.

З ним згоден Євген Крекотун, заступник директора департаменту зовнішніх зв’язків Мінагрополітики: «Населення країн Африки дуже скоро зросте майже вдвічі. Лише продовольства й аграрної продукції цей материк закуповує на 40 мільярдів доларів на рік, і цей показник підвищується. Україна також може експортувати продукцію на суму до 3 мільярдів доларів (Єгипет, ПАР, Мозамбік, Намібія, Кенія). У багатьох країнах, особливо на півночі Африки, велика частина населення споживає європейські продукти».

Посол не проти

Це підтверджує і Надзвичайний та Повноважний посол ПАР в Україні Крістіан Альбертус Бассон. Він зауважує, що африканські країни загалом і його держава зокрема мають багато спільних напрямів для розвитку взаємовигідних зовнішньоторговельних відносин. «Нині в ПАР працюють 450 українських компаній, і їхня кількість зростає. Ваші фірми, чимало з яких мають європейські сертифікати якості, можуть сміливо виходити на ринки Африки. Наша розгалужена система доріг та залізниць виведе через порти ПАР вашу продукцію вглиб материка», — резюмує він.

Не можна не сказати про специфічний експорт, який також додає в скарбницю держави чимало коштів, — військову техніку та обладнання. За словами керівників Укроборонпрому, ми цілком можемо поставляти такий «спецекспорт» щорічно на понад 1,5 мільярда гривень. Однак останніми роками ці показники стали відчутно меншими. Виробники військової техніки розглядають ключовими партнерами із закупівлі наших товарів Нігерію, Ефіопію, Уганду.

Чого слід  остерігатися

Проте не все так гладко: негативні чинники в міжнародній торгівлі між нами та Африкою все-таки є. По-перше, 80% території континенту надто конфліктогенні. У багатьох країнах тривають війни чи локальні сутички, змінюються керівники держав. А це, зрозуміло, не може сприяти активному просуванню товарів і послуг.

По-друге, деякі бізнесмени, які торгували з країнами континенту, кажуть про фізичну неможливість держав розплачуватися за товар. Яскравий приклад — Єгипет, який нещодавно втратив усіх російських туристів і курортників, а відповідно й значну частину надходжень до своєї держскарбниці.

А є підприємці, які зазначають, що чимало африканських компаній чи держустанов, маючи гроші, не хочуть співпрацювати з нашою країною, тому що вважають її «розсадником зброї і транзитером наркотиків». Цікава думка від африканців, адже там у багатьох державах і зброї чимало, і наркотрафіків.

Руслан Гарбар зазначає про ще один чинник, який стоїть на заваді експорту українських товарів та послуг до Африки: брак знань про особливості країн цього континенту. «Кожну державу слід ретельно вивчати. Приміром, держави Сахари, тобто мусульманські країни півночі Африки, зовсім не схожі на підсахарні країни. Перші більше тяжіють до Європи й Азії, а другі можна назвати суто африканськими. Проте і там свої особливості: Західна Африка франкомовна, там бізнесмени воліють мати справи з колегами, які спілкуються з ними однією мовою», — каже він.

До того ж 11 посольств України на континенті — це дуже мало. Ганна Гопко вважає, що їх має бути більше, і саме ці установи в Африці повинні працювати не як дипмісії, а як економічні представництва нашої держави.

Від редакції. Попри вагомі негативні чинники, нашій країні слід активніше торувати африканський шлях просування експорту. І це ми бачимо з досвіду наших бізнесменів. Один із нещодавніх прикладів цього — побудова в Херсоні плавучого доку вартістю 200 мільйонів доларів на замовлення ПАР. Справді, ігнорувати континент, який, попри бурхливість та неспокій, нині розвивається найшвидшими темпами у світі, не можна. Деякі експерти навіть кажуть про те, що друга половина ХХІ століття за розвитком і значимістю стане «африканською».

Джерело: Tuko.co.ke