Сучасне аграрне виробництво неможливо уявити без прогресивних технологій, які вже активно використовують провідні аграрні компанії України. Проте відчувається гострий дефіцит відповідних кваліфікованих фахівців. Про заповнення цієї прогалини, практичну роботу з підготовки молодих спеціалістів — дипломованих інженерів «УК» розповів декан інженерно-технологічного факультету Сумського національного аграрного університету Михайло ДОВЖИК.

Декан інженерно-технологічного факультету Сумського національного аграрного університету Михайло Довжик

— Михайле Яковичу, цього навчального року в університеті відкрили магістерський курс «точне землеробство». Чим продиктовано такий крок і наскільки він вписується в нинішню аграрну освітню систему?

— Він влучає у самісіньку десятку, бо спричинений гострою потребою часу, і його слід розглядати виключно у загальноосвітньому контексті.   Для якісного і всебічного засвоєння програми магістерського курсу за фінансової підтримки партнерів компаній  Case Ih і «Хорш» відкрили спершу спеціалізований навчальний клас, а недавно — клас точного землеробства, у який вкладено понад мільйон гривень.

За 40 років, відколи створено факультет, напрацьовано масштабний алгоритм різнопланової роботи. Нинішні наші випускники здатні очолювати не лише окремі сегменти чи галузі АПК, а й різні підприємства, установи, організації. Адже готуємо фахівців за такими спеціальностями, як електроенергетика, електротехніка та електромеханіка, агроінженерія, транспортні технології.

До того ж молоді спеціалісти мають ще одну істотну перевагу, бо разом із дипломом про вищу освіту одержують додаткові робітничі спеціальності: тракторист-машиніст, водій категорії В, С, електрик.   Тобто це професіонали, готові до будь-якої роботи на будь-якому аграрному щаблі.

 — У чому суть системи  точного землеробства?

— Насамперед у цих двох словах, які відсікають зайве і вторинне.

Новітня система ґрунтується на відповідних принципах і чинниках, по-перше, визначенні точної площі землекористування завдяки використанню геоінформаційних технологій та GPS-методу. Знання конфігурації поля дає змогу відстежувати рух, місцезнаходження, швидкість переміщення техніки на всіх технологічних операціях.

По-друге, стан посівів фіксують через супутниковий моніторинг — за допомогою оперативного фото і відео, формування карт забезпечення елементами живлення й визначення проблемних зон за допомогою індексу  вегетації NDVI. На підставі цього приймають рішення щодо внесення добрив, засобів захисту в межах поля з огляду на потреби рослин на кожній ділянці.

По-третє, технологічні операції з догляду за рослинами в різні періоди вегетації потребують додаткових досліджень, зокрема температурного режиму, зволоження рослин, ґрунту й повітря. Тому в точному землеробстві застосовують так званий Web-агромоніторинг з використанням мобільних метеостанцій.

Перед кожним виробничим циклом відбирають ґрунтові проби, проводять комплексний агрохімічний аналіз ґрунту і на основі результатів приймають рішення щодо виду, обсягу та строків внесення добрив, мікроелементів тощо. Інформація про кожне поле формує єдину  базу з доступом до неї всіх фахівців та керівників підприємства через відповідне програмне забезпечення. Користуватися ним можна з робочого місця через персональний комп’ютер і мобільно, використовуючи планшети або смартфони.

З огляду на застосування в точному землеробстві широкого спектра сучасних новацій програму підготовки відповідних фахівців формують з різних складових: інженерної, агрономічної, економічної.

 — Як співпрацюєте з представниками аграрного бізнесу?

— Безумовно, теорія без практики безсила, тому всі знання неодмінно апробуємо на виробництві. Укладено майже 200 договорів, які регламентують умови проходження виробничої практики нашими студентами. До слова, більшість із них у цей час офіційно працює на відповідних посадах із виплатою заробленого.

Співпрацюємо з такими відомими аграрними компаніями, як «Кернел», «Миронівський хлібопродукт», «Індустріальна молочна компанія», транснаціональними постачальниками техніки «Джон Дір», «Хорш», «Клаас», «Пьотінгер», вітчизняними — «Лозівські машини», що на Харківщині, «Завод Кобзаренка» в Сумській області.

 — Розкажіть про  подальші плани  факультету.

— Створити освітньо-науковий інженерно-технологічний центр, де навчатися і підвищувати освітній рівень зможуть не тільки нинішні, а й колишні студенти. Перший крок уже зроблено — запрацювала агроінтернатура, де всі охочі вчаться і в аудиторіях, і дистанційно.

Плануємо відкрити постійно діючий демонстраційний майданчик сучасної сільськогосподарської техніки, що значно спростить навчальний процес. До того ж цей майданчик міг би слугувати потенційним покупцям.

Тобто все підпорядковуємо підготовці спеціалістів, які б сповна відповідали потребам сучасного виробництва.

Олександр ВЕРТІЛЬ, 
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Михайло ДОВЖИК. Народився  1955 року на Львівщині. Закінчив факультет механізації сільського господарства Української сільськогосподарської академії (кваліфікація «інженер-механік») та аспірантуру цього вишу. У Сумському НАУ працює з 1977 року, пройшовши шлях від старшого лаборанта до декана. Кандидат технічних наук (спеціальність «механізація сільськогосподарського виробництва»), доцент.