Хто з нас не відає про мольфарів — карпатських чаклунів, знахарів, ворожбитів. Їхній світ — таємничий, незвіданий, поєднує світле й темне. На колір, сутність і справи гуцульських магів, що, з одного боку, наповнені світлом, а з другого — тьмяністю, неяскравістю, звернула увагу тернополянка Оксана Грицай, викладач відділення дизайну Галицького коледжу ім. В. Чорновола. І вирішила створити колекцію одягу, щоправда, суто жіночого. Тож назвала її «Мольфарка».
Кілька місяців працювала разом з викладачами, студентами над втіленням ідеї та пошиттям цієї колекції. Студенти дуже були захоплені роботою, кожен хотів долучитися до її творення, тож приходили навіть між заняттями й власноруч вишивали. Саме вишивка, мережка символізує в цьому вбранні світ світлого й віру в Бога. Як і жіночі прикраси, передовсім мідні з∂арди — нагрудні гуцульські хрести, які придбали в Коломиї та Космачі. Темний же бік мольфарських справ прагнули показати не лише завдяки відповідному кольору одягу, а й елементів, які в людей асоціюються з цим страшним світом: роги, пір’я птахів, козяче хутро, шкіра диких тварин.
До «Мольфарки» ввійшло п’ять робіт, які назвали за певною ознакою, предметом: «Роги», «Біла коза», «Мережка», «Фіолетова спідниця», «Птаха». Із тканин використовували лляну, велюр, фатин, а також деталі з оксамиту, атласу, оздоблювали мережкою, старовинними геометричними й рослинними вишиваними орнаментами. Основою вишивки стала, певна річ, борщівська. Колись у Заліщицькому районі, звідки походить Оксана Грицай, на весілля молодій обов’язково дарували мережану постіль — подушки, простирадло й підковдру. Оксанина бабуся також мала таке віно. І зберігала його. Тепер віддала внучці для колекції «Мольфарка». Дизайнер каже, що цю старовинну постіль гарно розрізала й використала на рукави та вставку на спідниці в роботі «Мережка». Втім, не лише бабуся допомагала пані Оксані в її творчій праці. Тато любить ходити на полювання, відповідно допомагав з пір’ям фазанів, крило сокола також попросили в мисливця. У Карпатах купували хутро, а пір’я заготовляли в селі. Роги з архара авторка колекції робила з колегами-дизайнерами: спочатку виготовили зліпок, задля полегшення конструкції застосували ортопедичні бинти, а перукарі обліпили все це косичками, щоб надати м’якості.
«Мольфарка» — колекція хоч і нова, але вже зуміла полонити шанувальників гарного вбрання. На цьогорічному Кубку коронації краси в Чернівцях посіла перше місце, здобула Гран-прі на конкурсі-показі молодих дизайнерів одягу «Альтернатива» в рідному Тернополі, 8 грудня представлять її у Львові на «Битві модельєрів». Подивитися цю колекцію вже могли в Литві, тепер хочуть і в Угорщині.
«Мольфарка» — це вже друга колекція Оксани Грицай та її колег. Першою була «Гетьманівна» в стилі українського бароко, яка також принесла чимало нагород. Після її успішного злету в коледжі створили «Театр мод», де займаються талановиті студенти, які здобувають професії модельєра, дизайнера, перукаря, і навіть випускники цього навчального закладу. І захопилися тут темою українського одягу, до того ж старовинного.
Уже працюють над втіленням нового задуму — колекції «З∂арди», присвяченої творчості режисера Сергія Параджанова. Точкою відліку стануть його фільми «Тіні забутих предків» і «Колір граната», де так натхненно грають струни української та кавказької душ.
Ми в Google+