Це гасло газети The Washington Post Рада Європи свідомо винесла на свій авторитетний майданчик для дискусії. Під «темрявою» тут розуміють, звісно, не інформаційний вакуум (якого, на щастя, немає ніде), а довіру людей до новин, які поширюються з неймовірною швидкістю. Продукують їх самі ж люди, мігруючи з ними від традиційних ЗМІ до соціальних мереж. Здавалося б, ось вона, інформаційна свобода: кожен, хто має смартфон, сам собі журналіст.

Стоп, кажуть авторитетні світові експерти із трибуни Ради Європи. Хто відповідатиме за несвідому або свідому неправду та маніпуляції інформацією, отже, й суспільною думкою? Як відокремити інформаційний спам, що поширюється в геометричній прогресії, від достовірних новин, яким складно пробитися через височенний мур неправди?

Журналісти відчувають це на собі. Бо, з одного боку, технології розвиваються шаленими темпами, з іншого — ці технології приносять нам, висловлюючись термінологією Ради Європи, «погані новини», тобто маніпуляції.

Фото з сайту europalibera.org

Якість коштує дорого

«На фальшивих новинах у всі часи починалися війни, — з болем заявила президент інституту миру з Нігерії Хаува Ібрагім. — У руках урядів гугл, фейсбук, твіттер, ютуб. Це монополії, в яких нині більше влади над людьми, ніж у 98% держав. Їх потрібно роздрібнити, а ще — чітко визначити, що таке фальшиві новини. Тоді можна говорити про боротьбу з фейками. Адже власники соцмереж реагують лише в тих ситуаціях, коли зменшуються їхні прибутки. Адже гроші для них важливіші, ніж права людини».

Про монополізацію інтернету найбагатшими людьми світу, використання наших персональних даних і розчарування, пов’язане із власним безсиллям проти інтернет-маніпуляцій, говорили учасники Світового форуму з багатьох країн.

Європа намагається дати позитивну відповідь на це питання. Скажімо, у Франції, яка головує в Раді Європи в рік її 70-річчя, існує закон про боротьбу з фейковими новинами, але там немає чітко виписаних заходів впливу на тих, хто перейшов визначені державою червоні лінії. І про це французькі депутати й журналісти відверто заявляють із трибуни Ради Європи. Вони хочуть, щоб нинішня молодь, яка просто-таки живе в інтернеті, перетворилася на відповідальних дорослих, щоб люди з низьким рівнем доходів не були жертвами маніпуляцій, а могли відокремити інформаційне зерно від полови. І дедалі голосніше говорять про медіаосвіту з пелюшок.

Приклад рафінованих маніпуляцій суспільною свідомістю — російський пропагандистський канал Russia Today. Не всі учасники Світового форуму сприйняли участь у ролі промовця його представниці одіозної Анни Бєлкіної, яка намагалася позиціонувати свій канал як такий, що висловлює іншу думку, і називала його альтернативним голосом. І лише одне конкретне запитання студента з України, здається, розставило все на свої місця. «Чи можна роботу на суцільній брехні та маніпуляціях називати журналістикою?» — запитав рівнянин Владислав Джус. Величезна зала головного палацу Ради Європи підтримала його оплесками, які свідчили про нелегітимність, нерукопотисність каналу в світі.

Russia Today is fake! — публічно висловила свій протест українська делегація. Світ укотре побачив Росію та її викривлений, далекий від реальності інформаційний спрут.

Довіра до конкретного ЗМІ пов’язана насамперед з його легітимністю. Скажімо, ВВС найменше підозрюємо у пропаганді. Адже там дотримуються кодексу честі та королівських стандартів. Тож і опираються на довіру населення. До речі, воно оплачує своє право на інформацію з ВВС, якій у 2020-му виповнюється 100 років. Тобто люди самі відповідають за ту інформацію, яку свідомо обирають.

«Якість журналістської продукції має ціну, — вважає французька журналістка Крістін Оккрент. — Маємо прийти до відповідального споживання інформації, а монополії на істину не може бути ні в кого».

Тож якісна журналістика коштує дорого. Тому уряди різних країн мають виробити відповідальний підхід до своїх рішень через інформацію з різних джерел. А ЗМІ — правдиво розповідати про них. Якщо цього не робити, не буде довіри ні до самих ЗМІ, ні до урядів. Отже, і до демократії в кожній державі. Тому, застерігають у Раді Європи, традиційні ЗМІ нині важливі як джерела достовірної правдивої інформації. Європейці стривожені закриттям друкованих видань, що набрало масштабів епідемії, особливо регіональних, які до людей найближчі.

Із брехунами гидко бути поруч

«Сьогодні на підтримку регіональної журналістики вже немає коштів навіть в Америці. Тому журналістам треба думати, як продати себе. Якісна журналістика дуже важлива. Не можемо допустити інформаційної переваги Russia Today над усіма. Наш моніторинг показав, що вони втручалися у вибори в інших державах — Німеччині, Швеції, у вибори до Європарламенту — скрізь використовували неправду. Якби я був організатором цього форуму, то просто не запросив би їх сюди, бо негідно навіть сидіти їхньому представникові поруч із представником ВВС», — вважає медіаексперт зі Словаччини Рашо Кужель.

Пригадала слова наставника багатьох поколінь українських журналістів світлої пам’яті професора Володимира Здоровеги зі Львова: «Рівень правдивості журналістських матеріалів — це рівень вашої совісті», — казав він. Студентами ми глибоко не усвідомлювали значення цих слів. Сьогодні ж їх беруть на щит Рада Європи й весь світ. Та й критичне мислення, вміння аналізувати й порівнювати інформацію — невід’ємні риси журналіста.

«Максимально запобігти маніпуляціям, отже, зберегти демократію, яка справді вмирає в зумисній інформаційній темряві, — одне з головних завдань, які останніми роками ставить перед собою Рада Європи. І це звучить на різних її майданчиках, — переконана член української делегації в Конгресі місцевих і регіональних влад Ради Європи Світлана Богатирчук-Кривко. — Нині роль Ради Європи не менш значуща для збереження та розвитку демократії, ніж у повоєнному 1949-му, коли вона утворилася. Символічно, що в рік 70-ліття цієї поважної інституції відбувся Світовий форум демократії з, так би мовити, інформаційною складовою. Недооцінювати роль маніпуляцій, дезінформації вкрай небезпечно для демократичного розвитку держав і суспільств. Тому тут важлива і позиція урядів, які мають продумати механізми захисту інформаційного простору від засилля маніпуляцій, і правдива журналістика. Вірю, що саме таких представників вашої професії в Україні та світі більшість».