Міжнародна архітектура безпеки, що склалася після Другої світової війни, вщент зруйнована. Україна вкотре опинилася в епіцентрі негативних геополітичних зрушень. За цих умов виживання держави і нації залежить передусім від здатності інтегруватися в наявні та перспективні військово-політичні і торгово-економічні альянси. Згадаймо народну мудрість «гуртом і батька легше бити». Ба більше, щоб не опинитися на задвірках економічного життя, нашій країні потрібно самій ініціювати масштабні й амбітні інтеграційні проєкти.

Наші плюси

Є чимало підстав вважати, що найбільш реалістичний інтеграційний проєкт у торгово-економічній сфері — це створення Європейського аграрного хабу (англ.  European Agrarian Hub). У його межах можна поєднати величезний аграрний потенціал України з транзитно-логістичним потенціалом наших друзів, Литви й Польщі. Така інтеграція, якщо її проводити системно і зважено, може дати колосальні вигоди всім її учасникам.

Для підтвердження плюсів від поєднання економічних потенціалів кількох країн варто бодай у загальних рисах згадати аграрний потенціал України, а також транзитно-логістичні переваги Литви і Польщі.

Наша країна, як відомо, найбільша за площею європейська держава. Дві третини сільськогосподарських угідь України, або  27,8 млн га, займають чорноземи — наше національне багатство. За запасами чорнозему ми четверті у світі, а за їхньою площею на одного жителя — другі на планеті. Родючі українські чорноземи в поєднанні із сучасними аграрними технологіями дають змогу Україні посідати провідні позиції у виробництві та експорті багатьох видів аграрної продукції. Так, у 2017—2018 маркетинговому році країна посіла перше місце в світі з виробництва соняшнику, виробництва й експорту соняшникової олії, друге — з валового збору волоських горіхів і виробництва казеїну, третє — з експорту ріпаку і меду, четверте — з виробництва й експорту ячменю та кукурудзи, п’яте — з експорту пшениці й виробництва меду.

Українські виробники та експортери сільськогосподарської продукції цілком конкурентоспроможні на зрілих ринках європейських країн, про що свідчить неухильне зростання українського аграрного експорту до країн ЄС. Якщо у 2016 році він лише трохи перевищував $4 млрд США, то за підсумками 2018 року зріс до $6,3 млрд.

Приглянемося до партнерів

А тепер зупинимося хоча б побіжно на транзитно-логістичному потенціалі наших потенційних партнерів. Приміром, географічне положення Литви дає їй змогу контролювати морські транспортні шляхи Балтійським морем з усіма країнами Скандинавії, сухопутне сполучення між Латвією і Польщею, між РФ та її анклавом — Калінінградською областю, а також сухопутно-морський транспортний коридор з Білорусі до скандинавських країн.

Територію Литовської Республіки перетинають два міжнародних транспортних коридори (І і ІХ) та їхні відгалуження. Все це робить Литву важливою ланкою у глобальних логістичних ланцюжках, обслуговуючи торгові потоки зі Сходу на Захід та з Півночі на Південь. В цьому контексті вельми перспективними є спільні проєкти Литви й України в межах наявних транспортних коридорів, а також запропонований Європейський аграрний хаб. У цих проєктів надійне технічне і організаційне підґрунтя. Адже між портами Клайпеда і Чорноморськ (колишній Іллічівськ) уже понад 15 років курсує поїзд комбінованого транспорту «Вікінг», що проходить через Литву, Білорусь і Україну.

Транзитно-логістичний  потенціал Польщі також свідчить про її беззаперечні переваги для перевізників. Передусім це наявність чотирьох міжнародних транспортних коридорів територією країни. Зокрема зручний транзит вантажів до Західної Європи через низинну територію залізничними лініями E-20 і E-30 та наявність морських портів на Балтійському морі, з’єднаних з мережею TEN-T, які можуть обслуговувати мультимодальний транспорт. До очевидних плюсів слід додати також наявність Євротерміналу в м. Славкув, розташованого на стику найзахіднішого відрізку ширококолійної залізниці, яка йде з України, і залізничних колій європейського стандарту.

Польща характеризується відмінним станом транспортної інфраструктури, що робить її надійним і безпечним містком між країнами Західної і Східної Європи.

Оптимальний варіант

Повертаючись до концепції Європейського аграрного хабу, сформулюємо його головну мету. Передусім це створення найбільших на європейському континенті майданчиків для торгівлі сільськогосподарською продукцією найширшого асортименту — від сировинних товарів до товарів глибокої переробки із високою часткою доданої вартості. При цьому ключовими ринками збуту цієї продукції мають стати країни Скандинавії, Велика Британія, ФРН, Франція, Швейцарія, Австрія, Нідерланди, а також США і Канада на американському континенті. По суті, йдеться про торгову платформу для постачань аграрної продукції до найрозвиненіших країн світу.

Таке завдання цілком реалістичне. Наприклад, у січні 2019 року Україна посіла перше місце серед країн-постачальників кукурудзи до Великої Британії. З-поміж перспективних ринків збуту для хабу і країни Азії, насамперед Японія, КНР, Індія, Філіппіни та Індонезія.

Європейський аграрний хаб, на мою думку, має ґрунтуватися на засадах державно-приватного партнерства. До його засновників можуть увійти компанії-оператори транспортної інфраструктури. Зокрема від України — ПАО «Укрзалізниця», Укравтодор; від Литовської Республіки — АТ «Литовські залізниці», Адміністрація автомобільних доріг, Клайпедський державний морський порт, Міжнародний аеропорт «Паланга»; від Республіки Польща — Польська державна залізниця (РКР), Генеральна дирекція національних доріг і автострад (GDDKiA), Гданьский морський порт, аеропорти в Гданську й Познані. А також  муніципалітети Клайпеди, Гданська й Познані, державні та приватні українські експортери аграрної продукції, литовські й польські приватні інвестори, автор проєкту.

Архітектура створення

Для побудови хабу запропоновано кластерний підхід, коли кластери формуються навколо потужних транспортних і логістичних вузлів. Найліпші, з урахуванням транс’європейського й міжнародного сполучення, місця дислокації кластерів — литовське місто Клайпеда й польські Гданськ і Познань. Клайпедський і Гданський хаби орієнтовані переважно на морські порти, а Познанський — на суховантажний термінал. Доставку товарів доцільно здійснювати залізничним і автомобільним транспортом. Дуже коротке транспортне плече до цільових ринків збуту в Північній і Західній Європі — головна перевага цього проєкту. Його колосальна конкурентна перевага — те, що Європейський аграрний хаб інтегрований до вже існуючих міжнародних транспортних коридорів.

До складу кластерів можуть входити також різноманітні приватні й змішані ділові структури. Приміром, товарна біржа, агротрейдери, потужності зі зберігання, сортування, фасування, первинної та глибокої переробки аграрної сировини. Або потужності з перевалки вантажів на різні види транспорту, науково-дослідні лабораторії і центри, інтелектуальна інфраструктура. У межах хабу традиційні біржові товари можна реалізовувати на товарній біржі (у формі електронних торгів), решту сільськогосподарської продукції — через оптові торгові компанії, оптові ринки, агрогіпермаркети, логістичні центри тощо.

Успішна реалізація цього проєкту сприятиме тому, що центри світової торгівлі пшеницею, соняшником, олією, медом, продукцією тваринництва тощо в перспективі можуть зміститися з Чикаго, Торонто або Мельбурна до Клайпеди, Гданська і Познані. Саме реалізація проєкту відповідатиме корінним економічним і геополітичним інтересам кожного з його учасників.

Що виграє наша держава

Переваги проєкту для експортерів гранично очевидні. Хоч би хто виступав у ролі експортера — великий агрохолдинг, фермерська асоціація або звичайний фермер, що виробляє «нішевий» товар, — всі вони отримають відчутний економічний ефект у вигляді виходу на нові платоспроможні ринки збуту або збільшення присутності на них. За умов повернення валютної виручки до України це означатиме істотне зміцнення фінансово-економічного стану експортерів.

З погляду аграрного і переробного секторів економіки України, можна з упевненістю прогнозувати їхнє зміцнення з одночасними структурними змінами в них. Очевидно, що суттєво посиляться підгалузі й напрями аграрного та супутнього бізнесу, яким вітчизняні підприємці й досі не надають належного значення, але для вимогливих західних ринків вони вирішальні — виробництво екопродукції та екоупаковки, безвідходна переробка аграрної сировини.

Багатовимірні й економічні вигоди від реалізації проєкту для нашої держави загалом. По-перше, українські співзасновники — державні транспортні компанії та приватні експортери аграрної продукції — отримуватимуть дивіденди від участі у статутному капіталі хабу. По-друге, відбуватиметься істотне зростання податкових надходжень від експортерів і валютної виручки. Можна також прогнозувати активізацію внутрішніх та зовнішніх інвестицій в АПК і глибоку переробку аграрної сировини. Поліпшиться й імідж України у діловому світі, зростуть рейтингові оцінки країни та її експортерів.

Для нашої країни діяльність такої інтернаціональної бізнес-структури, як Європейський аграрний хаб, може стати потужним драйвером економічного зміцнення, підвищення темпів росту ВВП і розв’язання проблеми трудової міграції. Загалом реалізація такого амбітного проєкту дасть змогу кардинально підвищити економічний статус країн колишнього «східного блоку», створивши у Східній Європі нові центри економічної сили на континенті.

Варто зазначити, що в напрямі практичної реалізації Європейського аграрного хабу зроблено вже чимало. Налагоджено конструктивні контакти з урядовцями і парламентаріями Литви, триває активний пошук партнерів у Польщі. На порядку денному — консолідація зусиль українських експортерів аграрної продукції і державних структур, які можуть стати співзасновниками цього проєкту. 

Андрій ПЕДЬКО,
кандидат  економічних наук, 
для «Урядового кур’єра»