З-поміж економічних ініціатив, озвучених Президентом Володимиром Зеленським і Прем’єр-міністром Олексієм Гончаруком, є й така: Національному банку України варто знизити облікову ставку, а банківським підрозділам — активно і вигідно кредитувати населення й бізнес, значно знижуючи відсотки за позиками. Днями регулятор таки знизив облікову ставку до 16,5%.

Нагадаємо: глава уряду зазначав, що банківські кредити цілком реально вже з 2020 року знизити до 12—13% річних. А передувати цьому має неодноразове зниження облікової ставки регулятором.

То чи справді є передумови для таких важливих кроків? Чи готовий Нацбанк України до суттєвого зниження облікової ставки, а фінансові установи — відсотків за позиками?

Умови вже існують

На це запитання нещодавно відповів голова правління регулятора Яків Смолій. За його словами, за наявності відповідних економічних умов Нацбанк знижуватиме облікову ставку до 9% в 2020-му та до 8% в 2021 році. Очільник НБУ переконаний, що таке значне зниження можливе лише за умови проведення важливих економічних реформ у країні.

Високопосадовець, так само як і Президент України та Прем’єр-міністр, вважає, що за певних умов українці зможуть брати кредити у банках під 12—13% річних. А що про це думають експерти економічної і банківської ланок?

Як зазначив «Урядовому кур’єрові» головний експерт Ради Нацбанку України Віталій Шапран, усі необхідні умови для зниження облікової ставки вже існують: «Ми бачимо, як вона поступово зменшується, і все відбувається невипадково. Нагадаю, що регулятор свого часу анонсував перехід до циклу пом’якшеної монетарної політики. А безпосередньо швидкість зниження облікової ставки залежатиме від процесу уповільнення інфляції. Тож більш активований цей процес безумовно приведе до масштабнішого зниження такого показника. Тому я впевнений: ще цьогоріч цілком реально досягнути показника 10—13% річних». Дуже серйозна заява, адже до кінця року залишилося менш ніж чотири місяці.

Експерт констатує, що банківські кредити під такі само 10—13% річних для населення й бізнесу також цілком можливі якщо не у 2019 році, то принаймні в наступному.

Свою думку аналітик підкріплює тим, що останніми роками деякі банки надають позики саме під ці відсотки, тобто за ставкою, яка значно нижче облікової Нацбанку України.

Як бачимо, цінові рішення керівників фінансових установ щодо кредитів залежать не стільки від облікової ставки регулятора, скільки від ресурсної бази.

Чи захочуть цього вкладники

Начальник відділу роботи з інвесторами Банку «Кредит Дніпро» Андрій Приходько зазначає, що вересневе зниження облікової ставки Нацбанку стало логічним продовженням курсу регулятора на поступовий процес зменшення проявів його жорсткої політики, яка була логічною в тяжкі часи 2014—2015 років.

Проте прессекретар «ПриватБанку» Олег Серга зазначає «Урядовому кур’єрові», що лише позитивно дивитися на ситуацію не можна: «Мають визріти хороші умови для значного зниження відсоткових ставок за кредитами. Також треба спитати теперішніх і потенційних власників депозитів, чи згодні вони на значне зниження ставок за вкладами, скажімо 10—12% річних? Адже не можна знижувати кардинально ставку за кредитами, не зменшуючи при цьому цей показник за вкладами. Гадаю, люди однозначно скажуть, що вони не хочуть такого зниження і нестиме в банки свої гроші значно менша кількість клієнтів».

Експерт має рацію. Хоча потенційних вкладників треба просто привчати до більш низьких ставок — як за депозитами, так і за кредитами. З часом вони звикнуть, адже це цілком європейська та світова практика. Примітно, що останніми місяцями ставки за депозитами у доларах та євро в банках значно знизились, особливо за другою валютою, до 2—0,7%. Звісно, кількість власників валютних депозитів дещо впала. Проте ті, хто завжди був відданим таким формам, своє ставлення до них не змінив і тепер. Те саме можна сказати й про гривневі депозити. Відтак кредити також значно дешевшатимуть.

Золота середина

Які економічні передумови визріли для зниження облікової ставки Нацбанку та зменшення відсотків за кредитами у фінустановах?

По-перше, Міністерство фінансів уже перевиконало річний план за гривневими запозиченнями і накопичило значний запас коштів для погашення державного боргу України. «Таким чином, гострої необхідності у залученні коштів через ОВДП наразі немає, як і не існує стимулів для підтримки облікової ставки на високому рівні», — вважає Андрій Приходько.

По-друге, один із своєрідних сигналів для зниження облікової ставки НБУ — стала тенденція до зменшення показників інфляції в Україні, яку спостерігаємо останніми місяцями. Регулятор вже кілька років успішно проводить політику інфляційного таргетування, головна мета якого — встановити річний показник інфляції на рівні 5+1%. Наразі ми бачимо, що показник зростання цін за підсумками 2019 року буде значно меншим, ніж торік. Проте, як і прогнозував Нацбанк, мети цьогоріч досягнути не вдасться. Але тенденція позитивна є, і вона нарощується.

Супротивники поступового зниження облікової ставки кажуть, що утримуючи її, приміром, на рівні 20%, можна доволі швидко досягти дуже низької інфляції. Проте в такій ситуації не буде економічного зростання. Тому Нацбанк обрав саме шлях компромісів — поступове зниження облікової ставки з послідовними процесами зниження інфляції та деякого зростання ВВП.

Чи правильний такий шлях? Експерти в цьому питанні висловлюють різні думки, проте час покаже, хто має рацію. Хоча нині позитивних моментів значно більше, ніж негативних, а істина, як кажуть, завжди посередині.

Реформи  як запорука успіху

Проте не можна обійти увагою ризики, які сприятимуть подальшому зниженню облікової ставки регулятора. Саме цьогоріч існує такий негативний для української економіки тренд, як погіршення кон’юнктури світового ринку на деякі товари, насамперед на залізну руду й метали. Окрім цього, в 2019 році у світі зберуть великий урожай зернових, що призведе до значного падіння цін на різні культури. Такі чинники для України, основою експорту і валютних надходжень якої були ці товари, дуже несприятливі. Все це безумовно позначиться на валютному ринку та вплине на облікову ставку.

Яків Смолій правильно зазначає, що подальше її зниження, як і відповідних кредитних ставок банків, залежатиме від успіху не лише економічних реформ в Україні. Віталій Шапран констатує, що насамперед мають відбутися реформи судової системи і виконавчої служби: «Наприклад, ринок споживчих кредитів населення нині майже не реагує на облікову ставку. Адже основний обсяг собівартості в них становить не вартість ресурсів для банків, а відсоток списання цих споживчих позик через дуже погану роботу наших судів і виконавців».

Наостанок ще одна цифра: 60—70%, а то й більше, у кредитному портфелі фінансових установ становлять саме споживчі і нерідко «токсичні» кредити. Експерт упевнений, що треба врешті-решт прискорити розвиток ринку цінних паперів та корпоративних облігацій. Для втілення таких ініціатив варто ухвалити з десяток законопроєктів, які подано до Верховної Ради.

Фахівці Банку «Кредит Дніпро» вважають, що для кардинального зниження ставок за кредитами, крім макроекономічної стабільності, яка має бути в державі, треба значно збільшити довіру населення до гривні й детінізувати економіку. Такі завдання перед собою ставить кожна виконавча та законодавча влада, проте й без кардинальної судової реформи економічне та валютне поліпшення буде лише косметичним впорядкуванням.

Щодо подальшого зниження облікової і кредитних ставок банків, то, можливо, слід повірити Віталію Шапрану й дочекатися принаймні другого кварталу 2020 року. Цілком вірогідно, що ми побачимо бажані позитивні процеси.