«А тих, хто каже: «Нам повинні давати…», — хочеться запитати: «А хто вам щось винен?» Спонсор зміг зібрати 100 пакетів, стільки й відправив. І дорікати йому ви не можете. А спробуйте самі закупити, скажімо, 250 наборів продуктів і влаштувати видачу. Цікаво буде подивитися! Згадайте, скільки торік привозили гуманітарки і попередньо повідомляли, де і коли. Думаєте, чому тепер так не роблять? Правильно! Бо ви як були тваринами, так ними й залишилися».

Ось так через телеграм-канал пояснили в міському центрі видачі гуманітарної допомоги жителям окупованого Маріуполя, хто вони й те, що їм після зруйнування міста і вбивства тисяч містян ні москва, ні тамтешня окупаційна адміністрація нічого не винні. Мовляв, ви самі забажали «світлого майбутнього» у складі рф, то потерпіть. А годувати в дорозі до обіцяного «пабагатаму» ніхто ніколи нікому не обіцяв.

«Щасливчиків» стало менше

На Донеччині люди старшого покоління, яких свого часу компартійний кремль довго водив звивистою дорогою до комунізму, ще дев’ять років тому старий анекдот про нестачу їжі згадували з усмішкою. Вони не могли навіть уявити, що від браку харчів потерпатимуть знову. Особливо з паспортом рф в руках, що гарантував-обіцяв їм навіть не просто заможне, а найбагатше життя в усьому світі.

«Ми тепер ще дужче зрозуміли тих напівголодних росіян із сусідньої області, які в часи срср масово їхали до українських Донецька чи Маріуполя, щоб купити собі продукти харчування, котрих там не вистачало. Та тоді у всіх була робота, зарплата і продуктові магазини. А нині ми не маємо всього цього і здебільшого залежимо від видачі гуманітарної допомоги, що трохи допомагає не вмерти з голоду», — каже жителька Маріуполя.

Перші голодні бунти маріупольці почали влаштовувати ще торік улітку, коли представники Червоного Хреста спробували скасувати видачу харчових наборів, які для багатьох знедолених залишилися головним джерелом отримання їжі. Окупаційна влада тоді мляво відреагувала на стихійну акцію протесту, однак спробувала навести лад з видачею їстівного. Утім, з огляду  на величезну кількість людей, які потребують такої допомоги, і цинічне ставлення рашистів до жителів Маріуполя істотних зрушень не відбулося. Навпаки.

Старшим містянам тепер не до ностальгічних спогадів про юність, частина якої минула в безкінечних чергах. Вони знову записуються в черги на два-три дні наперед. Далі у день видачі гуманітарних пакетів з харчами треба витратити чимало зусиль, щоб потрапити до числа 200—300 осіб у живій черзі.

Тиснява. Лайка. Сльози. Штурханина. Бійки. Це закономірна реакція знедолених людей на дії окупаційної адміністрації: якщо раніше продуктові набори могли отримувати всі жителі, то з торішньої осені влада під хижим триколором взялася скорочувати перелік претендентів. У червні у списку щасливчиків, що його поширив телеграм-канал адміністрації, вже не виявили пенсіонерів і навіть родин з дітьми. Вельми суперечливою стала наявна там така категорія громадян: «особи, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують допомоги».

«Як вони визначатимуть оті складні обставини кожного і необхідність допомоги? Пайків пенсіонерам справді вже не видають, та вони все одно щоранку приходять до центру допомоги від партії «єдіна росія» і звично шикуються у чергу. А днями дуже розгнівалися і розбили палицями вікно. Проте люди похилого віку голосно звинувачували охоронців закладу, які, на їхню думку, могли вкрасти харчі. Вони не вірять, що від них вже різко відмовилися «єдинороси», котрі ще недавно дуже щедро обіцяли їм молочні ріки та ковбасні береги», — розповідає одна із жінок.

Досить складна і тривожна тепер ситуація з найменшими маріупольцями. «Центри гуманітарної допомоги «епіцентр» і «яблучко» на свято дітей вирішили з них познущатися! Черги були божевільними, а передував їм дивний запис ввечері на папірці, про який нікого не повідомили. І головне: запис робили на одну людину, а не на кількість дітей у сім’ї. Тобто родина із двома чи трьома дітьми могла отримати один набір, а їх було лише 150 на всіх. А в них неякісні солодощі і вода, які навіть неможливо отримати: йдіть додому із заплаканими дітьми та порожніми руками! Велике спасибі тим, хто організовує таку допомогу нашим діткам, які вижили під обстрілами й пережили стільки лихого!» — обурено пишуть тамтешні люди телеграм-каналам.

«Вражає вбогістю»

Ще однією причиною хаосу навколо розподілу та видачі харчової гуманітарної допомоги маріупольці називають і таке потворне явище. Виявляється, на допомогу, особливо кращу, найпершими претендують колабораціоністи — працівники місцевих окупаційних «державних» установ.

«Практика діяльності будь-якого гуманітарного центру в Маріуполі підтверджує, що в кожному з них сидять тітоньки та подружки, які достроково повідомляють своїх знайомих про гуманітарку. І прибувають 100 чи 500 панянок без черг — любителі халяви, котрі наперед знають про її надходження і видачу», — розповідають у соціальних мережах маріупольці.

Звісно, ті персони, які працюють в органах окупаційної влади, мають відповідне становище і стабільний заробіток, найменше мали б претендувати на гуманітарну допомогу, за яку в чергах б’ються знедолені земляки. Проте вони її гребуть, бо ж безплатно.  І ні для кого не секрет,  продають тим, хто здатен придбати харчі більш-менш нормальної якості.

Про якість окрема розмова. Окупанти, які зневажливо називають маріупольців у чергах по примітивні набори харчів тваринами, за тривалий період так і не змогли організувати стабільне і доступне забезпечення людей продуктами. Їжу до Маріуполя везуть із давно окупованих «днр» чи «лнр», а також з території рф.

«Продукти прибувають сюди здебільшого з давно минулими термінами придатності та зіпсовані. Окупанти їх трохи оновлюють: миють чи змінюють цінники, наклеюючи зверху нові. А гуманітарка від так званих російських благодійників вражає і просто шокує маріупольців бідністю. У мирний час нічого схожого ніхто з нас навіть у руки б не взяв. Проте голод не тітка», — каже співрозмовниця.

«Тушонка виявилася зовсім не їстівною, бо зроблена не з м’яса, а із незрозуміло чого перемеленого. Пів банки — юшка. Цінник підказує, що коштує недешево — 140 рублів. А в банці консерви «Сардина» навіть хвоста риб’ячого немає, хоч ціна 110 рублів», — ділиться в телеграмі враженнями ще одна жінка. І таких відгуків там не бракує.

«У нас, на лівому березі, давали протерміновану суміш в упаковці, призначену для дітей до 14 років. Але те, що вона зіпсована, побачила вже вдома, коли розкрила коробку». Або: «У наборі три літри газованої солодкої води, печиво (комусь дісталися вафлі) та дві пачки вологих серветок», чи «Ми отримували дві пачки згущеного молока, дві упаковки вологих серветок і два літри солодкої води».

Маріупольці іноді сумно жартують, мовляв, вологих серветок окупанти могли б їм давати трохи менше. Бо очі в багатьох знедолених людей, серед яких і дітлахи, й без того мокрі. Чому руки все одно тягнуться до злиденної гуманітарної милостині від рашистів? Бо переживши недавно голод, вони вже підсвідомо й атоматично беруть про запас усю їжу, що дають. Навіть найгіршу.

Також люди вже не мають особливих ілюзій щодо поліпшення забезпечення їх нормальними продуктами харчування в умовах окупації міста загарбниками з рф.

«У Маріуполі припинено видачу продуктових наборів навіть дітям. Кажуть, немає надходження харчів. І ще одна причина: окупанти вважають нас не тільки тваринами, а й ворогами. Навзаєм!» — підтверджує жителька міста, яка ще кілька місяців тому відносно лояльно ставилася до «нової влади».