ПРОДОВЖЕННЯ ТЕМИ

В Центральному районному суді Миколаєва закінчилася перерва
у розгляді гучної справи вбивства Оксани Макар

Уже пройшла значна частина судового процесу. Зачитали обвинувальний вирок, допитали підсудних і свідків, вивчили письмові докази у справі. Троє звинувачених — Євген Краснощок, Максим Присяжнюк та Артем Погосян, які 9 березня познущалися над 18-річною Оксаною Макар, у показах плутаються, звинувачення визнають частково або не визнають. Загалом з моменту початку судових засідань 12 червня і до цього часу поведінка підсудних істотно змінилася. Вони стали більш зухвалими, веселяться та навіть інколи «повчають» суддів та свідків. З чого б усе це? За стінами суду висувають кілька версій. Одна з них — справа «сиплеться» через відсутність суттєвих доказів. Якщо це насправді так, то професійні адвокати можуть домогтися, щоб покидькам значно зменшили їхній строк. Оце справді буде резонанс!

За скоєне підсудним (зліва направо) Максиму Присяжнюку, Євгену Краснощоку та Артему Погосяну доведеться відповідати. Фото з сайту novosti-N.mk.ua

Після події. «Не бійтеся, ми вас не спалимо»

Реакція на звірський злочин у Миколаєві з точки зору математики нагадує синусоїду. Хтось «піарився» на справі — графік ішов догори, перестав — крива йшла вниз. Розпочали акції під приміщенням суду — знову вгору, припинили їх — «нуль».

Справді, під впливом активістів громадського руху суд значну частину засідань проводить у відкритому режимі, окрім моментів, які торкаються інтимних подробиць. Але якщо на перших засіданнях у залі яблуку ніде було впасти, то сьогодні сюди ходять лише з десяток журналістів та кілька міських «божевільних». Справа поступово перетворюється на звичайний злочин без галасу та резонансу.

Водночас один російський сайт повідомив про черговий злочин у Миколаєві: «У місті Оксани Макар скоїли злочин». Дожилися! Миколаїв уже не край корабелів чи хліборобів, це — «місто Оксани Макар».

Ще одне спостереження — побутове. Розповів син моєї подруги. Сьогодні, коли миколаївські хлопці знайомляться з дівчатами, кажуть: «Не бійтеся, ми вас не спалимо». Такі новомодні місцеві жарти. На жаль, геть не смішно. Навпаки — жахливо. Щось не те відбувається у свідомості юних.    

Свідчення — суперечливі, докази — сумнівні

Маніпулювання свідомістю — не єдиний наслідок гучної справи. З’ясувалося, що справу готували нашвидку, інколи забуваючи вчасно допитати безпосередніх свідків, чи навпаки — долучали покази тих, хто жодного відношення до злочину не мав.

Майже три години допитували в суді лікаря опікового відділення міської лікарні № 3 Сергія Смирного. Саме сюди дівчина потрапила у шоковому стані та опіками 55% тіла. Опис стану дівчини нагадував фільм жахів. «Опіки 3 та 4 ступенів були сконцентровані в ділянках хребта, сідниць, стегон, ніг, правої руки, — повідомив лікар, — м’язи згоріли повністю, самостійно пересуватися в такому стані вона не могла». З усім тим дівчина була у свідомості, могла назвати ім’я, повідомити вік та місце проживання. За припущенням С. Смирного, подібні опіки можна отримати, перебуваючи на якомусь тліючому предметі тривалий час, але відкидати версію прямого вогню теж не можна.

Втім, адвокатів підсудних більше цікавили інші запитання: чи могла дівчина в такому стані та пізніше, після проведених під наркозом операцій, чітко висловлюватися, чи могла складати слова у повноцінні речення. Тактика зрозуміла. Один з основних доказів у справі — свідчення дівчини, викладені вкрай чітко, з усіма подробицями. Але ж медик — не слідчий і не психолог, йому не потрібно було допитуватися про обставини, через які хвора потрапила до лікарні. Йому досить коротких відповідей на запитання: де болить, що непокоїть, як самопочуття. Проте людину, від роботи якої залежить життя інших хворих, суворо допитували.

Неоднозначно можна розцінити свідчення інших запрошених до суду. Зокрема, інспектор ППС Дмитро Соловенко, який першим виявив Оксану в підвалі, на суді розповів, що дівчина персонально йому нічого не розповідала. А під час задокументованого досудового слідства він повідомив, що дівчина розповіла, як її звуть і що трапилося — її з∂валтували три хлопці, з якими вона познайомилася в барі «Рибка». Дивні протиріччя. Ще дивніший факт: його, важливого у справі свідка, допитали лише 21 березня, майже через два тижні після події. Тож або тоді, або зараз хлопець каже неправду. Для чого? Відповіді немає.

Дивним був виклик до суду свідка Анастасії Жицької. До справи дівчина не має ніякого відношення. Вона лише розповіла, що 8 березня ночувала в квартирі Присяжнюка, де перебував і Краснощок. Усе було пристойно, її ніхто не зачіпав, навіть зранку кавою пригостили. Краснощока вона вважає чуйним компанійським хлопцем, своїм другом. Для чого суду такий свідок (до речі, свідок з боку обвинувачення)? Довести, що на лаві підсудних «класні» хлопці?

Розгляд у суді письмових доказів (протоколів допитів, огляду місця злочину, огляду квартири Присяжнюка тощо) спричинив серед присутніх в залі суду здивування, а інколи навіть сміх. Скажімо, заради чого суддя, за наполяганням прокурорів, зачитував опис бару «Рибка»? В описі корявим міліцейським словом викладено, яким матеріалом обклеєні стіни, в який бік відчиняється замок, скільки стільців та столів у приміщенні і один дуже «важливий» для розуміння справи висновок: «в барі розташовано двоє дверей, призначення яких не встановлено».

Здивування суддів викликали і три протоколи огляду місця злочину від 10, 17 та 20 березня. І ось диво: лише в третьому протоколі зазначено, що в підвалі, де виявили Оксану, була обпалена дерев’яна балка, а також згорілий лист руберойду.

Перепрошую, але тут уже щось не те! Адже я сама 14 березня лазила до того підвалу, і ніякого руберойду чи балки там не було. Таких протиріч — безліч. І свідчать вони про одне: слідство вели під впливом резонансу, тому щось наплутали, щось не врахували. А нині обвинуваченню не вистачає обгрунтованих доказів.

А «Рибка» ж зі смородом

Ще один «дивний» свідок — бармен «Рибки» Наталія Коваль. Молода вагітна жінка, обличчя якої фігурувало на всіх телеканалах України і закордоння, з перших слів здивувала суддів своїми одкровеннями. Наприклад, на запитання про стан відповіла: «вагітна». Але сенс мав не її «стан», а її ставлення до того, що відбулося.

Адвокати потерпілої зазначили, що жінка-бармен, вочевидь, необ’єктивна, тенденційна, ставиться до підсудних з неприкритою симпатією. Хлопців виправдовує, а Оксану засуджує. Мовбито дівчина чіплялася до чоловіків, танцювала перед ними, була дуже активною, інколи приходила до бару з різними хлопцями. «Як часто?» — питають у суді. «Раз на три місяці», — відповідає свідок. При цьому зазначає, «прекрасний» хлопець Максим чи не щодня з’являвся з різними дівчатами.  У такому випадку в мене виникає гендерне запитання: якщо хлопець щодня з різними дівчатами — це нормально, а якщо дівчина раз на два—три місяці з іншим хлопцем — це гріх?! Танцює? Не можна. Спиртне? Не можна. Схоже на Інститут шляхетних дівчат, а не на вульгарний заклад.

Дивно, що бар «Рибка» — розплідник неповнолітнього алкоголізму і розпусти — хтось намагається зробити «підприємством вищої культури обслуговування». Про те, що «Рибка» із душком, розповіли сусіди, мешканці п’ятиповерхівок. «Мені доводиться щодня проходити повз цей заклад, кожного разу жахаюся, — розповіла мешканка сусіднього дому Тамара. —Хтось виповзає п’яним, когось б’ють, дехто вилежується перед дверима. І все це навіть удень. Причому всі — малолітки. На вечір дедалі жахливіше».

Натомість бармен заявляє: у кожного, хто купує алкоголь, запитуємо про паспорт, повій немає, хлопці — тільки порядні.

Висновки про вільну поведінку Оксани роблять ті, хто хоче це робити. 12—13 березня я персонально спілкувалася з її односельчанкою Ольгою. Вона, заміжня пристойна молода жінка, яка здавала кров у донорському пункті для Оксани, ще тоді сказала: «Оксана дівчина незвичайна. Відкрита, товариська, доброзичлива, дуже активна. Її складно не помітити. Вона завжди в центрі уваги. Могла спокійно підійти до незнайомої людини і невимушено з нею спілкуватися».

Версія адвоката — справа почала сипатися

Я попросила Антона Долгова — адвоката Максима Присяжнюка висловити свою точку зору на те, що відбувається в суді.

— Порушень КПКУ в ході проведення досудового слідства дуже багато, — вважає він, — у тому числі щодо підсудних. Мені відомі факти тиску на мого підзахисного. Але в нашому місті домогтися справедливості неможливо. У СІЗО оглядати підзахисного, перевірити наявність тілесних ушкоджень неможливо. У мене є факти, але вони, природно, не знайдуть свого підтвердження ніколи. Треба розуміти систему. Сам підзахисний сказав, що скаржитися марно.

Ми покладаємо більше сподівань на суд. На жаль, резонанс навколо справи негативно впливає на хід судового засідання. Спершу тиражується одна версія. Ось щодо Погосяна. Жодної експертизи, жодних свідчень і слідів немає. Нічого немає! І йому закидають з∂валтування. На підставі чого? Моя суб’єктивна думка, підкреслюю — це лише моя думка: невідомо, чому з’явилося полум’я. Але я впевнений, і оперативники підтвердили мої здогадки: тілесні ушкодження дівчини виникли від поширення полум’я.  Але поки що ми не бачили головного — пожежної експертизи. Від цього багато залежить. Узагалі можна говорити про ненавмисне нанесення такого виду тілесних ушкоджень.

— Зверніть увагу, у перших репортажах судових засідань, — продовжує А. Долгов, — у потерпілих на руках була ксерокопія обвинувального висновку, ще не підписана Генеральним прокурором. Звідки у них «пустушка» без підпису і печатки? Такого не буває. Тим паче у такій справі. Моєму підсудному за моєї присутності представники слідчої групи відверто сказали: на об’єктивність не слід розраховувати.  

Щодо потерпілої. Чому досі не оприлюднили рішення сільради про позбавлення Т. Суровицької батьківських прав на цю дитину? Потерпілою мала бути тільки бабуся Оксани, а не ця жінка. Чому нам не дають допитати директора інтернату, де останнім часом виховували Оксану? Чому не викликають її подруг?

Зрозуміло, чого домагаються адвокати підсудних. Начебто Оксана сама, з власної волі, пішла до злощасної квартири. Сама на все погодилася. За шматок плавленого сирку. Бо вона — погана.

Справді, Оксана не була взірцем бездоганної поведінки, її не виховували в Інституті шляхетних дівчат. Так сталося. Можливо, вона навіть була поганою дівчинкою, чого так прагнуть домогтися адвокати підсудних. Але вона була живою дівчинкою. І ніхто не мав права позбавляти її життя! Ніхто!?