У столичному парку ім. Пушкіна відбувся «Тиждень японської культури». Програма була насиченою: уроки мови, хенд-мейд, кіноперегляди, спортивні тренування, танці й церемонія японського сімейного свята

О-бон — серпневе поклоніння духу предків. Завершував різнопланове дійство фільм всесвітньо відомого Акіри Куросави «Тінь воїна».

Відвідувачі парку, який тепер через щільну забудову більш схожий на сквер, могли краще дізнатися про дзюдо, карате, айкідо, ори ґамі, ікебану, гру ґо, комікси манга та довідатися, що таке фурокіші, монкірі, юката, кандзаші, темарі, кендо, сумі-е, кюдо…

Українські школярики в «хакасії» (широкі штани) та «хітогі» (курточка) зупинилися біля столика з сувенірами. Найдешевшими були двосантиметрові порцелянові «котики удачі» з ієрогліфом «Щастя, приходь!» за 95 гривень. П’ятисантиметрові «коти» коштували 450 гривень. Палички для їжі — 165.

Невеличка черга очікувала на японську піцу — окономіякі. Порція — 30 гривень. Поряд навчені стендисти розповідали і пропонували пересвідчитися в «безмежних можливостях чаю». Далі розташувалася ятка з альбомами, що розповідали про японське мистецтво.

Фехтування кендо привабило 9—11-річних учнів у японському вбранні зі школи №47. «Це українські самураї», — коментує повар Країни Вранішнього Сонця. Він один з небагатьох уродженців цієї країни на святі. Українців у кімоно було значно більше.

Наші інструктори навчали фехтування на палицях зі специфічними вигуками зо двадцятеро охочих. Серед адептів кендо люди різного віку: від 6 років і до 40. Третина з них — дівчата. Три десятки прихильників спокійнішого знайомства з Країною Вранішнього Сонця розмістилися перед телеекраном для перегляду  документальних фільмів про побут Японії.

Заняття з ікебани зібрало з двадцятеро жінок. А от темарі (вишивка на кулі) опановувати взявся один чоловік. Живопис тушшю зібрав найбільше охочих. Ми вчилися малювати на сторінках японських газет. Нам зовсім не заважало повільне коло танцюристів, яке водили неподалік учасники з Японського центру. Вони були у відкритому, схожому на пляжне, взутті — ґетта. Його носять з білими шкарпетками. Поруч розмістився гамірний дитячий майданчик з великими надувними драконами. Фотовиставка Оксани Матвійчук демонструвала сьогодення і минувшину давньої країни. Майстер намагалася передати ідею досконалості, якою одержима японська спільнота.

Надзвичайний та Повноважний посол Японії в Україні пан Шігекі Сумі у своєму привітанні зазначив: «Японія як справжній друг і надалі активно надаватиме Україні економічну допомогу для відновлення економіки та розвитку демократії, сприятиме проведенню судової реформи та боротьбі з корупцією, а також розширюватиме технічну співпрацю, зокрема  в енергетиці». 

Георгій-Григорій ПИЛИПЕНКО
для «Урядового кур’єра»,
Світлана СКРЯБІНА (фото),
«Урядовий кур’єр»