У сільській місцевості на дахах будинків зручно вмостилися антени-«тарілки», і тепер, коли земля відпочиває, видається, що селянин виходить з хати лише задля того, щоб нагодувати тварин і птицю, а решту часу насолоджується шоу та бойовиками, які показують по телевізору. Та насправді сучасникові цього замало і він іде в бібліотеку. За чим?
Село бачать 64 країни
Надія Мельник прийшла в бібліотеку в селі Міжлісся, щоб замовити через Інтернет насіння потрібного їй сорту помідорів. Завдяки цим закладам всесвітня павутина як консультант, порадник, магазин тощо стає доступною селянам. Принагідно зауважимо, що у Барському районі в сільських бібліотеках є майже 50 комп’ютерів. Кілька закладів одержали їх у рамках міжнародних програм, а більшість — з допомогою місцевої влади.
Завідуюча бібліотекою Людмила Патерок зауважила, що без Інтернету не було б можливості надати відповідь на всі запити читачів, яких тут понад півтисячі. Результати опитування на блозі бібліотеки свідчать, що понад 40 відсотків ідуть сюди по книжки, 31 — скористатися Інтернетом та 27 — поспілкуватися. Втім, часто звертаються по все відразу.
У її фондах — 12 тисяч книжок. Серед селян зріс попит на художню літературу. Однак насамперед вони запитують твори сучасних авторів, а таких книжок за останні два роки бібліотека отримала понад дві сотні. Затребувані друковані періодичні видання. У журналах і газетах, зокрема і в газеті «Урядовий кур’єр», люди знаходять відповіді на запитання, що їх турбують. А діти, які сюди прибігають після уроків, беруть літературу шкільної програми, читають енциклопедії. А в комп’ютерах, яких тут три, вони передусім переглядають тематичні реферати.
У дорослих до Інтернету свій інтерес. Жінки в ньому шукають, як правило, насіння овочів, парфуми, одяг. А чоловіки здебільшого цікавляться питаннями реалізації сільськогосподарської продукції та продажу або купівлі техніки. Також, як запевнила завідуюча бібліотекою, вони заходять на урядовий портал, бо хочуть бути обізнаними в усіх питаннях. Поінформованості сприяє й те, що є можливість спілкуватися у соціальних мережах.
Щосуботи в бібліотеці збираються учасники клубу «Вишиваночка», які власними руками творять рушники, плаття, сорочки тощо. Завдяки Інтернетові вони знайшли друзів у багатьох куточках країни, обмінюються досвідом, спілкуються. І, звісно, розміщують знімки кращих своїх робіт.
Войнашівський сільський голова Василь Скопчак (до цієї сільради входить Міжлісся) говорив про важливе значення бібліотеки в житті краян. До речі, за користування в ній Інтернетом платить сільська рада, себто жителям послуга безплатна. У цьому неабиякий сенс. На блозі книгозбірні краяни можуть дізнатися все про роботу сільради та ухвалені нею рішення.
У бібліотеці учні разом з учителями по скайпу проводять діалоги-конференції зі шкільної тематики з навчальними закладами з інших районів.
Із багатьох питань вона є осередком. Усі події, які відбуваються в житті громади, висвітлюються на її блозі. Хто читає? За три роки його переглянули понад 49 тисяч відвідувачів із 64 країн.
Впроваджують електронне врядування
Моє ознайомлення з Барською районною бібліотекою почалося зі здивування. У ній за одним з комп’ютерів, яких тут 20, працював житель Москви Максим Нікітенко. «Насамперед тут комфортно, є комп’ютер, і можна знайти те, що тебе цікавить, наприклад, коментарі до книжки», — сказав він. У сусідній кімнаті працівники книгозбірні пригощали кавою давню знайому — волонтера Корпусу миру Маргарет Хенкемп. Два роки на запрошення бібліотеки вона навчала місцевих дітей англійської мови, а тепер, коли випала нагода побувати у Вінниці, завернула і до Бару.
Під час мого відрядження в районі саме відбулася презентація проекту «Надання громаді інформаційних послуг та освоєння електронного врядування». Принагідно зауважимо, що район одним з перших в області взявся розвивати обізнаність громади з просування елементів електронного врядування на регіональному і місцевому рівні шляхом навчання, надання доступу жителям до інформації про діяльність органів місцевої влади. Головам сільських рад і представникам організацій міста на значущості реалізації проекту наголосили голова райдержадміністрації Геннадій Лук і голова районної ради Микола Радіонов. Проект зокрема передбачає проведення інформаційно-просвітницької компанії у бібліотеці та за її межами з популяризації електронних послуг для населення, створення веб-порталу, що міститиме актуальну для громади документальну базу органів місцевого самоврядування та виконавчої влади району з розділами «Прозорий офіс» та «Громада — влада».
Директор районної бібліотеки, заслужений працівник культури Любов Кирилюк згадує, що коли у 2008 році вона навчалася у школі самоврядування у Варшаві та в Кракові, то не раз переймалася тим, коли у нас буде, як у них: зайшов в інформаційну зону в бібліотеці — і знаєш, що відбувається у мерії, райдержадміністрації, які документи ухвалено та які питання виносять на розгляд чергової сесії. Так з грудня цього року вже й буде. «Усі сільські ради в районі комп’ютеризовані. Послуги за користування Інтернетом у нашій бібліотеці оплачує районний бюджет. Та й загалом маємо підтримку влади», — зазначила вона.
Зауважимо, що районна бібліотека має неабиякий досвід організаторської роботи та надає методичну допомогу сільським книгозбірням. Ще вісім років тому в ній запрацював Інтернет-центр. А з 2010-го (у рамках другого раунду співпраці конкурсу програми «Бібліоміст» із громадами) вона створила у себе центр проектного менеджменту та надає послуги з методики написання проектних заявок.
Наприклад, Вінницька обласна рада щороку оголошує конкурс розвитку територіальних громад. І бібліотека предметно та безплатно навчає голів сільських рад та представників сільських громад грамотно писати проекти. Протягом останніх років вона реалізувала лише своїх проектів майже два десятки, а ще ж чимало за міжнародними програмами. Цікаво: звідки ця впевненість?
У бібліотеку на посиденьки
2002 року перед Барським районом поставили завдання визначити об’єкт, у який можна було б залучити кошти українського фонду соціальних інвестицій. Тоді на зборах громада сказала, що насамперед треба відремонтувати приміщення райбібліотеки. «Люди здавали по 50 копійок, бо були бідні. Але зібрали не 10% суми, як передбачалося умовами конкурсу, а 12. Міська рада додала своїх 10 відсотків, районна влада — 20. Саме завдяки спільним зусиллям ми перемогли в конкурсі, — каже Любов Олексіївна і зауважує: — Це громаду згуртувало».
Звичайно, якби актив бібліотеки не був ініціативним, то навряд чи на неї звернули б увагу. Ще у 1993 році вона об’єднала людей «золотого віку» в клуб «Подільські посиденьки», в якому вже 20 років вони спілкуються, вишивають і плетуть, а в складні роки навіть робили речі на продаж. А коли створювалися територіальні центри з обслуговування одиноких людей, бібліотека уклала з центрами угоди. Лежачим і тим, хто не міг рухатися, її працівники додому носили газети. Де вони їх брали? Та ходили у банки, до підприємців, заможних українців, ті й передплачували пресу. «Відтоді люди наші. Та ми весь час шукали нішу, щоб постійно бути потрібним суспільству. І нині наша ніша не менш важлива, ніж інші, які мають інформаційну та освітню функції», — переконана директор районної бібліотеки.
Для кожної вікової групи в ній є клуб за інтересами. Наприклад, «Барський бомонд» збирає молодих поетів і письменників. На базі відділу мистецтв, де є піаніно і відповідна література, працює християнська школа (тут проводить репетиції молодіжний хор, який співає в церкві). Директор зауважує, що у ведення гуртків працівники бібліотеки не втручаються. Так, правову тематику читає юрист, питання здоров’я веде лікар тощо.
— До нас приходять не лише читати. Можна здати податковий звіт, зайти на сайт уряду. Можна сплатити комунальні платежі або розрахувати пенсію на «Пенсійному калькуляторі». Можна по скайпу спілкуватися, можна нареченого шукати. Якщо у Барі 16 тисяч населення, то ми за рік обслуговуємо шість тисяч. У нас вирує життя. Ми, мов вулик, який гуде. А я стежу, щоб цей вулик ніде не зупинився, щоб ніде нічого не перервалося. А воно вже і не перерветься, бо сув’язь міцна, — зазначила Любов Кирилюк.
Ми в Google+