Ідеться не про інституцію здобуття знань та навичок, а про будівлю, в якій займаються українські шаблісти, рапіристи, шпажисти. Нещодавно обвалився старовинний будинок поряд зі школою фехтування. Не витримав навантаження часу та безгосподарності — потягнув із собою вантаж накопичених проблем і приміщення школи фехтування. Потерпілими виявилися саме фехтувальники. Ті, хто здобули для України звання олімпійських, світових та європейських чемпіонів та зовсім юні спортсмени. Нині сотні з них позбавлені можливості тренуватися.
З історії питання
Приміщення, де розташована нинішня школа фехтування, збудовано ще на початку минулого століття. Воно має архітектурно-історичну цінність, стоїть у центрі Миколаєва. З 1957-го тут містився факультет фізичного виховання Миколаївського педагогічного інституту (нині Миколаївський національний університет ім. В. Сухомлинського). У будівлі були аудиторії, спортивні зали, до комплексу входили великий внутрішній двір, гаражі, господарські споруди.
30 років тому частину приміщення інституту передали під школу фехтування. Директор закладу Олександр Кузьмов згадує, як робили ремонт у занедбаному приміщенні. 1 вересня 1989 року школа була повністю готова.
Великою помилкою, переконаний директор, було те, що школі фехтування не передали весь комплекс із сусідніми приміщеннями, двориком, господарськими спорудами. Адже вже на той час факультет фізвиховання переїхав, інститут, на балансі якого перебуває комплекс, махнув на нього рукою. Ні ремонтів, ні належного утримання не організовував. Тож будівля і зруйнувалася. Якби комплекс відразу передали дбайливим господарям школи фехтування, вони не допустили б таких наслідків.
У тому, що Олександр Кузьмов — хороший господар і вболіває за долю свого дітища, переконуєшся під час екскурсії школою. Продумано все до дрібниць, скло у вікна замовляли спеціальне, щоб його не пошкодили клинки, які відлітають під час тренувань. На першому поверсі два зали, кабінети, кімнати для спортсменів та тренерів, душові, є навіть власний музейний куточок, тренажерний зал. На другому поверсі — зал для шаблістів. Усе компактно, зручно і головне — ідеально підходить до тренувань.
До речі, на перший погляд, видимих наслідків пошкоджень у цій будівлі у зв’язку зі зруйнованим «сусідом» не спостерігається. Річ у тому, що одна будівля торкається другої лише спільним дахом, а фактично вона автономна. Та на остаточні висновки чекають від експертизи. Поки що зали школи порожні.
Кузня чемпіонів
У закладі займаються 360 спортсменів — від малих до дорослих, від тих, хто тільки взяв у руки шаблю чи рапіру, до тих, хто досяг висот у фехтуванні. Важливо, що школу відвідують безплатно, батьки власним коштом забезпечують лише витрати на екіпірування.
Щиро переймається проблемами школи заслужений тренер України, заслужений працівник фізкультури і спорту Анатолій Шлікар. Серед його вихованців — хрещениця та олімпійська чемпіонка Ольга Харлан, олімпійська чемпіонка Олена Хомрова, призер кадетської світової першості Євген Максимов, чемпіонка Європи серед юніорів та призерка чемпіонату світу Ольга Кисельова, чемпіон світу серед кадетів Костянтин Воронов, чемпіон Європи серед кадетів і призер чемпіонату Європи Богдан Платонов.
— Миколаївська школа фехтування, безперечно, найсильніша в Україні, має давні спортивні традиції, — зазначає Анатолій Миколайович. — Поодинокі заклади можуть похвалитися такою кількістю чемпіонів. До того ж школа фактично єдина в Україні, яка має всі види зброї. Шабля (хлопці, дівчата), рапіра (хлопці, дівчата), шпага (хлопці, дівчата). У Тернополі, Одесі, інших містах нині здебільшого ставлять на «вузькі» спеціалізації. Скрізь скорочення.
У Миколаєві працює 14 заслужених тренерів України, шість заслужених працівників фізичної культури і спорту. За весь час підготували понад 130 майстрів спорту України, вісім майстрів спорту міжнародного класу, п’ять заслужених майстрів спорту. В школі 26 тренерів-викладачів, у залах займаються 311 «шкільних» дітей, понад 40 — з вищого училища фізичної культури та спортсмени школи вищої спортивної майстерності.
Закрили школу у вкрай незручний час. Саме тепер спортсмени готуються до серйозних змагань європейського рівня. А тренуватися ніде.
«Наші проблеми нікого не цікавили роками, — переконаний Анатолій Шлікар. — Владу турбувало лише, щоб ми поверталися з турнірів із нагородами. Тоді є привід для піару, роздачі спортсменам і тренерам квітів та подарунків. За короткий час про все забувалося. Те, що сталося з будівлею університету, передбачувано. 25 років приміщення стояло занедбаним, а останніх років із десять навіть не опалювалося. Знаю, що Кузьмов у які тільки інстанції не звертався, щоб допомогти нам. Жодної реакції».
Директор демонструє цілий стос листів-звернень, проектно-кошторисної документації на ремонт, який давно потрібен.
«Зверталися до ректора університету із проханням разом відремонтувати будівлю та передати нам комплекс повністю, — продовжує Олександр Кузьмов. — У результаті й самі нічого не зробили, бо не змогли потягнути фінансово ремонти, і ми тепер страждаємо від такого сусідства».
Ускладнюється ситуація й тим, що з набуттям університетом статусу національного земля під будівлями стала власністю Міністерства освіти і науки. Щоб передати будівлю із землею школі фехтування, тобто на баланс міста, потрібні чималі зусилля.
Замість тренувань — уроки фізкультури
Заморожено будівництво ще одного фехтувального об’єкта в місті — залів у так званому спортивному містечку. Три роки тому колишня влада розпочала будівництво цих залів у парку Перемоги, але проект мав більш політичне забарвлення, ніж спортивне. Комплекс не доробили, кинули. Він ржавіє й руйнується. Нині, щоб довести його до ладу, слід вкласти не менш як 15 мільйонів гривень. Грошей немає.
На переконання спеціалістів, якщо не добудувати його протягом року, він зруйнується остаточно.
Тепер миколаївських фехтувальників розвели по спортивних залах загальноосвітніх шкіл, займаються вони в міському фізкультурно-оздоровчому комплексі. Але як зазначають наставники, такі тренування користі не дають, це просто уроки фізкультури. По-перше, шкільні зали не призначені для занять фехтуванням. Спеціалізовані завдовжки 18 метрів мають відповідати іншим критеріям. До того ж школи надають зали тільки у вільний від власних занять час. А спортсменам слід тренуватися два рази на день. Тож доводиться підлаштовуватися. Не кажу вже про елементарні побутові незручності: в загальноосвітній школі немає душу, ніде перевдягнутися, залишити речі.
По-друге, на чотири школи не вистачає апаратури. Доводиться ділитися, передавати її з одного закладу іншому. До того ж фехтування — дуже складний технічний вид спорту.
«У нас працюють двоє майстрів зі зброї, — зазначає Олександр Кузьмов, — які постійно обслуговують спортсменів. Постійному ремонту підлягають шнури, перехідники, рапіри, слід обрізувати, підклеювати, заклеювати. Зазвичай через кожні п’ять хвилин хтось біжить до майстрів. Якщо ми розкидаємо учнів по всьому місту, вони до кінця дня приїжджатимуть сюди з купою дротів, що потребують ремонту».
Але навіть не технічні та побутові незручності заважають тренуванням. Тренери та спортсмени готуються до відповідальних змагань, а їх позбавили змоги якісної підготовки саме напередодні. Про які високі результати на змаганнях може йтися? Вкрай не задоволені таким становищем і батьки, й учні. Їх зрозуміти можна: дитина рік готувалася, а їй перед стартом кажуть, що ніде тренуватися.
Своє бачення виходу зі складної ситуації висловив голова Миколаївської обласної організації Федерації фехтування України Андрій Мурлян. Він вважає, що є кілька варіантів розв’язання проблеми.
Насамперед можна продовжити заняття в основній старій школі фехтування. Але хтось має взяти на себе відповідальність дозволити їх, а згодом все-таки визначитися з ремонтом будівлі.
Варіант, щоб залишити стару школу і добудувати нові зали в парку Перемоги, звісно, хороший, однак у наших реаліях не зовсім прийнятний.
Можна розглянути і варіант-фантазію. Наприклад оголосити відкритий конкурс для інвестора, що міг би облаштувати двір, який не використовують. Адже тут у центрі міста сім соток землі.
Звісно, слід розглянути й ухвалити тільки той проект, який вдовольнить спортсменів, владу, фахівців. А за рахунок коштів інвестора, що має бути обумовлено договором, зробити ремонт будівлі школи фехтування.
Тож варіанти є, потрібне комплексне рішення та комплексні дії. Якщо тимчасова ситуація затягнеться, Миколаїв та Україна просто втратять найуспішнішу фехтувальну школу.
Ми в Google+