Мабуть, ніхто не описував так яскраво і поетично зоряну ніч в Україні, як наш славетний земляк Микола  Гоголь. Зимової пори вона чарівна, казкова, незбагненна, фантастична. Недарма народ склав про неї не одну ліричну пісню. А якою бачать новорічну зоряну ніч науковці? Вирішив розпитати про це астронома Анатолія Копиленка. 

— Якщо нам пощастить і над Україною буде ясне небо, в ніч під новий рік зможемо побачити грандіозну космічну виставу. Першою на небесну сцену вийде планета Венера. Ніби коштовна перлина, вона яскраво сяятиме ввечері в західній частині неба. Недалеко від Венери, ліворуч від неї, можна побачити ще одну відому планету — Марс, але впевнено відшукати його, не переплутавши з невідомими зірками, буде нелегко, бо нині він віддаляється від Землі. Краще вже почекати 2018 року, коли очікується наступне протистояння Марса.

— А що цікавого зможемо побачити на зоряному небі саме опівночі? — запитую фахівця.

— Як у класичній виставі, опівночі настане кульмінація. Тоді як під стелю  злітатимуть корки від шампанського, на небесній сцені з’являться головні дійові особи, очолювані Оріоном, найпомітнішим зимовим сузір’ям. Міфічний мисливець Оріон переможно виблискуватиме яскравими, наче діаманти, зірками високо на півдні. А навколо Оріона, немов на маскарад, збереться цілий небесний звіринець: сузір’я Великого та Малого Псів, Овна, Тільця, Єдинорога і навіть Зайця. Найяскравіше світило в оточенні Оріона — сліпучо-біла зірка Сиріус із сузір’я Великого Пса.

— А після півночі, вже зустрівши рік Півня, чи не знайдемо на зоряному небі ще щось оптимістичне? Адже хочеться, особливо в таку пору, сподіватися на краще…

— У неосяжному Всесвіті нічого випадкового не відбувається. Новорічний ранок теж порадує нас яскравим незабутнім видовищем. За кілька годин до світанку над східним горизонтом з’явиться гігантський Юпітер — найбільша планета Сонячної системи. Наприкінці новорічної ночі його можна буде спостерігати неозброєним оком як найяскравіше світило в південно-східній частині неба. На відміну від зірок, які мерехтять, Юпітер сяє спокійним світлом.

— А чи наш найближчий у просторі сусід і природний супутник Землі Місяць освітлюватиме, як завжди, сріблястим сяйвом засніжені поля, ліси і гори України в новорічну ніч?

— Цікаве запитання, на яке надамо точну й однозначну відповідь. У зв’язку з цим знову згадується гоголівська «Ніч перед Різдвом». Тієї казкової ночі місяць, як пам’ятаємо, зник з неба на деякий час чарівним, навіть містичним чином: його викрав чорт.

Цікаво, що очікуваної новорічної ночі Місяця теж не буде видно, але з цілком зрозумілої причини — в ніч на новий рік він перебуватиме у фазі новомісяччя, а в цей час його справді не видно.

Але вже незабаром вечорами, як завжди, на заході з’явиться вузенький місячний серп, а 2 січня ми побачимо молодий Місяць і Венеру поблизу нього.

ДО РЕЧІ

В українців Орел був Дівкою

 

Здавна спостерігачі неба об’єднували найяскравіші зірки в сузір’я, яким давали імена. Їх  дуже багато, але не всі вони  помітні навіть узимку, коли зірки видно найкраще.  В Україні астрономія як наука була відома у XVI столітті. У XIX в кількох університетах діяли астрономічні обсерваторії. Проте українські селяни широко послуговувалися набутими з давніх-давен знаннями про небесні світила та пов’язану з ними циклічність у природі.

Самобутня астрономічна номенклатура українців засвідчує добру обізнаність з основними сузір’ями, а їх народні назви відображають місцеве середовище. Велика Ведмедиця мала назву Віз, Мала Ведмедиця — Малий Віз або Пасіка, Лебідь — Хрест, Орел — Дівка, яка воду несе, Волосся Вероніки — Волосожари, Плеяди — Стожари або Квочка. Сузір’я Оріона в різних місцевостях мало різні назви — Косарі, Палиця, Чепіга; Венеру здавна називали Вечірньою зорею, Вечорницею,  а перед  сходом сонця  — Вранішньою зіркою, Зірницею. Деякі з цих назв мають загальнослов’янську основу, що свідчить про давнє походження.

Спостерігати за зоряним небом завжди дуже цікаво. Це справді чарівна вистава, яку  можемо собі нафантазувати.

З Новим роком! Ясного неба і приємних спостережень!