На Закарпатті після зняття багатьох заборон, що діяли під час розгулу пандемії, чекають на вітчизняних туристів. І особливо в сегменті сільського зеленого туризму.

Не балуваний, а вимогливий

У попередні місяці сільські садиби не могли розраховувати на приїзд гостей. Усе через коронавірус. І лише після виходу Закарпаття з небезпечної зони діяльність у цьому сегменті туризму пожвавлюється. Господарі наводять лад і широко відчиняють двері садиб.

«Дехто з хазяїв осель думає, що гості не висуватимуть до них особливих вимог. Мовляв, село є село: приїхали ж на природу, а не по комфорт! Ходіть у гори, купайтеся в прозорій річці, дихайте чистим повітрям! Вважають, що гостям не обов’язково пропонувати вилку і ножа, для них згодиться білизна із застарілими плямами (аби чиста була!), їм не потрібен туалет у приміщенні (є ж на подвір’ї!), — розповідає одна з організаторок сільського туризму на Закарпатті Шарлотта Чізмар. — Усе це застарілі уявлення, і ми щоразу наголошуємо, що сучасний турист обходитиме таку оселю. Не спокуситься навіть заради красивого розташування та виду з вікна. Бо людина нині хоче умов не гірших, ніж у готелі. Сучасний турист не балуваний, але вимогливий, що цілком справедливо. І ми категорично не сприймаємо, якщо хтось прикрашає дійсність, а реальні умови не відповідають заявленим на сайті чи в рекламному проспекті».

Шарлотту Густавівну ще у 2011-му нагородили званням Почесний працівник туризму України. Вона має дві вищі освіти (першу — педагога здобула в Україні, другу — менеджера й експерта з туризму в Угорщині), має широке коло обов’язків. Вона заступник голови Закарпатської угорської туристичної ради — громадської організації, що опікується в області етнічним туризмом. І особисто відповідає за стан і готовність прийняти туристів у всіх садибах, причому не лише угорський контингент, а й інші національності.

Майстер-клас із приготування страв угорської кухні Закарпаття. Фото автора

Раз соняшник, два соняшник

В організації визначили критерії облаштованості садиб. Є категорії від першої до четвертої, які позначають простими символами — соняшниками. Якщо садибі присвоєно значок з одним соняшником, то вона належить до найнижчої, а якщо з чотирма — до найвищої категорії. Загалом в області такі категорії мають чотириста осель.

«Цей процес не такий простий, — зауважує співрозмовниця. — Щоб ви-значити категорію садиби, ми виїжджаємо на місце і дивимося, які умови створено. Але й це ще не все, бо господар повинен пройти навчання і скласти іспити — продемонструвати теоретичні знання і практичні навички».

Шарлотта Густавівна теж навчалася мистецтва приймати гостей: їздила по досвід до колег в Угорщину та Австрію. Тепер навчає співвітчизників. Особливо поширилася останнім часом практика приймати гостей у приватних оселях у закарпатських селах Боржава, Вари, Четфалва, Оросієво, Мужієво, Геча, Бене. Дізнатися про них можна на вебсторінках. Їх має майже кожне з цих сіл. Наприклад, www.borzsova-tour.info докладно інформує про умови проживання в конкретних садибах, страви, що пропонують, історичні відомості про населений пункт, маршрути подорожей тощо.

У селі Геча для туристів влаштовують весілля за угорськими звичаями

Приготуймо чіґо-тісто!

У туристичній раді докладно розповідають, як господарі мають зустрічати гостей і спілкуватися з ними, як потрібно сервірувати стіл, навіть як мають бути одягнені господиня й господар тощо. Утім, автор цих рядків зміг про все це дізнатися з власного досвіду, зупинившись у сім’ї в селі Вари Берегівського району. Там і справді все немов у пристойному готелі: кулінарна майстерність, бажання продемонструвати традиційну кухню угорців Закарпаття.

Господині з Берегівщини на фестивалі «Тур’євроцентр-Закарпаття» в Ужгороді

На Берегівщину, де компактно проживають угорці, до пандемії часто приїздили закордонні туристи. Найбільше з Угорщини. Їх вабить історична пам’ять. Часи, коли Закарпаття входило до складу Угорського королівства, залишили по собі чимало знакових об’єктів — фортеці, палаці, паркові ансамблі. Є й меморіали, наприклад, у Сваляві, де на граніті викарбувано прізвища сотень угорців, котрі загинули в таборах та на засланні. Наприкінці Другої світової війни їх було інтерновано під різними приводами.

До гірських перевалів, озер і водоспадів угорські туристи їдуть на екскурсії автобусами, а ввечері повертаються і ночують у садибах. Щоб урізноманітнити їхнє перебування, влаштовують різноманітні атракції у місцях проживання. Це і майстер-класи з приготування традиційних угорських страв — боб-ґуляшу, чіґо-тіста або леквару, й імпровізоване весілля за народними традиціями, і дегустування місцевих вин, і купання в термальних водах.

Плід колективної праці – чіґо-тісто

Залишається чіґо-тісто процідити і подати до столу

У велетенському казані понад добу готують місцеву страву леквар

Шарлотта Чізмар (праворуч) та власниця садиби в селі Боржава Валерія Гал

Розважити, ще й потанцювати разом

Понад два десятиліття Шарлотта Чізмар приймає вітчизняні й закордонні групи та влаштовує їх на проживання в сільській місцевості. Вона сама приватний підприємець і також дає змогу господарям осель на хліб насущний заробляти. Але лише за умови, що надаватимуть якісні послуги. Добовий тариф для українського туриста — 360—400 гривень. Він не обтяжливий, враховуючи дворазове харчування.

Часто до приймання гостей залучають місцевих аматорів культури, народних майстрів. Якось мені довелося в селі Вари бути присутнім на вечорі, влаштованому для закордонних гостей. Класичні і народні мелодії виконували викладачі й учні Варівської дитячої школи мистецтв, звучали пісні і вірші. Врешті-решт гості й господарі, як давні друзі, закружляли в запальному танку.

Цього літа в Берегівському районі очікують на приїзд вітчизняних туристів. Насамперед через те, що й далі діють обмеження для виїзду за кордон. І щоб гарно приймати гостей, готують для них нові атракції. Наприклад, живі краєзнавчі будинки. Виконуючи функції музеїв народного побуту, вони даватимуть змогу побачити господарські процеси в дії. Це буде кузня, в якій коваль у присутності гостей викує серп, молоток і подарує їх на згадку. Також корчма, де до приготування боб-ґуляшу можна, засукавши рукави, долучитися самому. Є ще й інші ідеї. Загалом живих краєзнавчих будинків на відстані кількох кілометрів один від одного буде чотири.

Туристична рада підбиває підсумки Тижня угорської кухні, що завершився днями.

Дев’ятий за рахунком, він знову отримав гарні відгуки. Два десятки ресторанів, у яких діяли знижки від 25 до 50 відсотків, весь тиждень обслуговували клієнтів. П’ять закладів були заповнені — жодного вільного місця! Вітання з гастрономічним успіхом, якого досягли навіть за відсутності гостей з інших регіонів, приймала Шарлотта Чізмар. Вона ж авторка ідеї впровадити таку практику, що поширена в європейських країнах, на Закарпатті.

«Уже цієї суботи очікуємо на сформовану у Львові групу туристів із різних регіонів України, — ділиться думками Шарлотта Густавівна. — Їм буде що показати. Сподіваємося, що їхній приїзд дасть добрий старт літньому сезону».