Нещодавно одне інтернет-видання  аграрного спрямування приголомшило новиною: «На Хмельниччині працює єдина в Україні зерносушарка на соломі». Це ж треба вміти створити сенсацію там, де нею і не пахне: багато років у нашій країні такі котельні звичні. Інша річ, що можливості соломи як енергоносія відновлюваного, ефективного та екологічно чистого  затребувані не повністю. Звернув увагу, що це сенсаційне повідомлення мало понад тисячу переглядів. Отже, тема актуальна. Цікаво: а скільки в господарствах Вінниччини працює котелень на соломі?

Дармове паливо для садівництва

Гарне село Дяківка, що в Бершадському районі, газифіковане. Однак контору місцевого господарства опалюють дровами, які  заготовляють під час прочищення лісосмуг. А для сушіння зерна тут  4 роки використовують тюковану солому із власних полів. Як розповідає досвідчений директор ПСП «Промінь»  Володимир Довгополюк, виробництво тепла з неї обходиться у  рази дешевше, ніж із природного газу. Крім того, із заготівлі соломи мають роботу кілька осіб: її треба тюкувати, привезти з поля і скласти у скирти, а потім подати в котел.

Аграрії з кожного гектара збирають приблизно 3,2 тонни соломи, що за теплотворною здатністю еквівалентно 1066 кубометрам природного газу. Вона побічний продукт виробництва зерна і тому дешева як паливо. Також у господарствах для цього почали використовувати пожнивні рештки інших сільськогосподарських культур, що теж зменшує витрати на сушіння зерна і позитивно позначається на собівартості його виробництва.

Наприклад, у господарстві села  Устя цього району під час збирання соняшнику й ріпаку комбайни налагоджують так, щоб у бункер разом з насінням потрапляла частина перебитих кошиків і подрібнених стебел. На току відходи відокремлюють і використовують як паливо для сушіння зерна. Торік тут надбали 150 тонн такого палива. Воно дешевше ніж солома, бо затрати під час його заготівлі мінімальні. Особливість майже дармового палива в тому, що його використання дає змогу більш раціонально підходити до строків збирання культур, зокрема ріпаку.

«Якщо раніше ми збирали ріпак за базової вологості 7%, то торік почали за вологості 11%. Це дало нам змогу раніше розпочати збирання і так не допустили його пересихання і втрат на полі», — сказав директор  ТОВ «Устя» Павло Марущак.

Котел для виробництва тепла з пожнивних решток деяких технічних культур господарству допоміг змайструвати спеціаліст із Вінниці. Керівник розповів, що такий самий котел встановили і в бригадному селі Лугова, однак з іншою метою: сушитимуть сливи, яблука, груші тощо із сільських дворів. Це дасть змогу зайняти роботою селян, які мають вільний час і власну продукцію у садках та їм нікуди її збути.

Фото автора

Брикетами опалюють хати

Кілька підприємств в області, купуючи в господарств пожнивні рештки рослин, виготовляють солом’яні пелети, які  реалізують здебільшого за кордон, де вони коштують дорожче. Німці, приїхавши на одне з цих підприємств, зауважували, що опалювати солом’яними пелетами щонайменше вдвічі вигідніше, ніж природним газом. Звісно, слід організувати вітчизняний ринок цього палива, хоч надходження валюти в державу теж важко переоцінити. Область має вдалий приклад використання переробленої соломи для власних потреб.

Директор СТОВ «Агрофірма «Світанок» Микола Мельник кілька років заготовляв пожнивні рештки рослин, досконало вивчив ринок відповідного обладнання, а потім придбав іноземну лінію з виробництва солом’яних брикетів. Вона проста в обслуговуванні  (переробляє солому без підсушування — зі скирти) і запрацювала торік навесні. Перші партії були пробними. Чи є тепер попит на брикети?

«Кілька десятків тонн купила Росоша (велике село в Липовецькому районі Вінницької області, в якому бюджетні заклади давно опалюють тюкованою соломою. — Авт.), купують Бердичів, Умань. Для мене важливо, що купує солом’яні брикети населення моїх сіл, які газифіковано», — повідомив Микола Мельник. Це приклад того, коли в господарстві солома — джерело прибутків як окрема галузь.

В економіці України аграрний сектор займає одне з провідних місць, і одержання енергії з пожнивних решток рослин — перспективний напрямок розвитку енергозабезпечення. За приклад тут може слугувати Данія,  де на соломі працює 10 тисяч фермерських котлів потужністю до 1 МВт і майже 70 великих котлів, а також 7 електростанцій.

Загалом у нашій країні виробляють солому у величезних обсягах. Лише на Вінниччині, за інформацією департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації, сільськогосподарські підприємства щорічно вирощують приблизно 7 мільйонів тонн незернової складової врожаю зернових та технічних культур. Зокрема 2,3 мільйона тонн становить солома зернових колосових культур, половину якої в господарствах тюкують, а решту  подрібнюють і приорюють на полях на добриво.

Рекомендації науковців свідчать, що обсяги використання лише соломи колосових культур з енергетичною метою становлять 700 тисяч тонн за рік (30% обсягів її збирання), що потенційно дає змогу зекономити майже 340 мільйонів кубічних метрів газу. До речі, річна потреба сільськогосподарських, хлібоприймальних підприємств, елеваторів і цукрових заводів області для виробничих потреб становить майже 100 мільйонів кубометрів газу. А ще ж маємо оволодіти технологіями отримання тепла із сухого бадилля кукурудзи (якого лише вінницькі аграрії за рік виробляють 3,4 мільйона тонн) і решток інших культур.

Зрушення очевидні. Протягом останніх років у сільськогосподарських підприємствах області перевели на опалювання біологічними видами палива понад 100 зерносушарок, з них майже 70 працює на соломі. Ця робота триває.