У творчих пошуках пан Віктор, здається, й досі. 20-річним зробив першу дерев’яну скульптуру із промовистою назвою «Кожен з нас несе свій хрест», використовуючи як матеріал бузок і сосну. Цю роботу 1985 року можна побачити на персональній виставці в Тернополі. Скульптуру виконано у класичній манері.

Вікторова душа не дуже прагнула працювати в цьому напрямі, бажала чогось іншого. Якось майстер узяв у руки звичайну необроблену дошку. Побачив на ній ґудзок (сучок), який асоціювався в нього з обличчям людини. Структура дерева і творча уява дали змогу розгледіти ще навіть крила та спідницю. Це захопило. Так узявся за оброблення дерева і художнє різьблення. Створив чимало робіт.

Випадок дав натхнення й до заглиблення Віктора Боркути в коренепластику. Якось побачив дивовижне коріння дерева, став його ретельно розглядати й вирішив щось із нього створити. Вдалося. Захопився цією справою.

«Захотілося коріння чи інший матеріал з дерева доповнити якимись деталями, щоб сказати: «Люди, дивіться-но, що створила природа, а ви проходите повз цю красу», — ділиться думками майстер.

Митець став дедалі частіше бувати в міських парках, скверах, лісі, на берегах річок у пошуках природних витворів. Із собою завжди бере сокиру, бензопилу. А ще попередньо обов’язково домовляється з відповідною організацією, якій належить цей же парк чи лісовий масив. Деякі кореневища, гілки може додому принести на власних плечах, а по деякі знайдені та заготовлені дерев’яні матеріали приїжджає транспортним засобом. Збирає здебільшого сухостій, хоч зрізує інколи березові капи — нарости, що виникають унаслідок місцевого розростання тканин. Забираючи кап, майстер лікує дерево, заліплюючи глиною врізане місце.

До слова, на виставці «Друге життя» Віктор Боркута представив роботу «Розп’яття Христа», яку  виконав саме з березового капу та сосни. 

Прикметно, що в пошуках дивовижних творінь природи допомагають пану Вікторові його знайомі, які працюють на впорядкуванні міських парків, скверів. Якщо не запросять прийти подивитися, що знайшли, то навіть самі доправлять до подвір’я майстра різні матеріали з дерева.

 На Вікторовому подвір’ї вже чимало років стоїть 200-кілограмовий корінь дуба. Довелося наймати шестеро осіб і транспорт, щоб доправити його до обійстя. Каже, міг би з нього щось створити, але поки що не береться. Тож ваговите коренище залишається суто природним витвором і своєрідним експонатом біля майстерні Віктора Боркути. Та й усе подвір’я, навіть альтанка — в численних коренищах, стовбурах дерев, гілках, трухлявих пеньках. Та й сусідський двір уже переповнений цими природними матеріалами.

Головне для майстра у знайденій деревині — форма. Саме вона диктує задум і тему подальшого художнього витвору. Є роботи, які пан Віктор не полірує. Каже, що до оброблення матеріалів з дерева, лакування ставиться ретельно, зі знанням справи й досвідом.

Цікавлюся в митця, чи має для нього велике значення, яку саме породу дерева обробляє, використовує для художньої роботи. Так, структура кожного дерева підсуває йому свої вибрики, нюанси.

«Наприклад акацію хоч як обробляй, шліфуй, вона не буде такою гладенькою, як липа чи груша, — пояснює. — Важко працювати з тополею. Не знав, як використати каштан». Але талановиті руки майстра, творчий підхід, образне мислення перетворюють будь-яку деревину на мистецький твір.  

Енергетика митця та дух при

роди

Особливо активно коренепластикою і художнім різьбленням Віктор Боркута зайнявся, коли роки привели його до пенсії. Чи то часу більше стало, чи зумів сильніше роздмухати ватру натхнення, можна хіба міркувати. На виставці він представив 89 творів. Саму ж експозицію найменував «Друге життя».  У цій назві, на думку ініціаторки заходу заступниці директора Тернопільського художнього музею Ольги Ваврик, закодована суть творчого методу пана Віктора.

«Завдяки уяві, образному мисленню та мистецькому баченню художника відбувається метаморфоза: із природних матеріалів постають образи, силуети тварин, людей та навіть святих і янголів», — ділиться думками Ольга Ваврик. Вона додає, що автор спілкується із природою й намагається у власних творах передати її красу, велич, силу. У кожній композиції відчувається енергетика митця, а ще дух лісу, води, неба.

Митець представив в експозиційній добірці роботи з пінобетону, зокрема «Мислитель». У творах Віктор Боркута відображає життєве й філософське, веде в образний світ, додає дивовиж та яскравих вражень. Про це говорили на відкритті начальниця відділу культури, охоронної культурної спадщини департаменту культури та туризму обласної військової адміністрації Наталія Собкович, народний художник України Богдан Ткачик, викладач Теребовлянського фахового коледжу культури  Володимир Сушко. 

Цікаво, що Віктор Боркута прагне поєднувати деревину із живописом. Скажімо, на амбарній дошці написав портрет доньки. Вона сприйняла цей твір дуже добре. Батько-художник втішений, що зумів передати в композиції доньчин характер.

Акрилові фарби пан Віктор використав і для роботи «Дитя». Розмалював скульптуру у вигляді рожевої скибки кавуна і назвав «Десерт Гулівера». Крім акрилу, лаку, морилки, для виготовлення дерев’яних скульптур, картин, фігурок з інструментів користується не лише сокирою, бензопилою, а й ручними та електричними пилками, стамесками та навіть бормашиною. 

Найцікавіша для самого автора робота «Бандурист». Як сам каже, знайшов пластику дерева і образ музиканта.

Найтяжче вдавалася йому праця над твором «Митець». Саму скульптуру Віктор Боркута створив із дерева, вихопивши його з багаття, на якому відпочивальники смажили шашлики. Довелося гасити вогонь водою. Удома деревину добре вичистив. Було це навесні, а тему до цього матеріалу знайшов аж наприкінці літа, бо хотів репрезентувати на першій персональній виставці. Це був, каже, для нього найдовший етап у пошуках художнього застосування природного матеріалу. Вдалося створити кругову скульптуру. Людська фігура стала основною частиною твору, а з другого боку втілив казку про золоту рибку. На цій скульптурі Віктор Боркута навіть вирізьбив власні ініціали, адже, як каже, бачить у цьому образі митця себе.

Широкомасштабне вторгнення рашистів на українську землю не лише зранило серце Віктора Боркути, а й відобразилося в його творчості. На огляд поціновувачів мистецтва він представив серед інших роботи «Війна», «Боже, Україну збережи», «Янголи Хранителі». 

Персональна виставка «Друге життя» для пана Віктора четверта. Свого часу він уже експонував її в Тернопільському краєзнавчому музеї та в містах Чортків і Теребовля. Нині працює над підготовкою каталогу власних творів, адже ними зацікавилися за кордоном.

Цього разу на персональній виставці він знайшов місце, щоб показати дві роботи київської мисткині Ольги Біленко. Із нею нещодавно познайомився в рідному Чорткові, де вона знайшла прихисток, утікаючи від війни. До слова, скульпторка Ольга Біленко разом з чоловіком Яковом, архітекторкою  Олесею Хмелик і митцем Остапом Барановським цього року в червні в Чорткові на фасаді місцевої бібліотеки створили 13-метровий мурал вигаданого пана Чорткавера. Віктор Боркута каже, що техніка, в якій працює пані Ольга, йому до вподоби, тож надалі співпрацюватиме зі столичною мисткинею.

На виставці в Тернопільському художньому музеї він поряд зі своїми композиціями та двома роботами Ольги Біленко представив репродукції творів чортківця Степана Шевчука.