Почуватися обдуреним, ошуканим, обведеним навколо пальця неприємно завжди. Одна річ, коли недогледів сам через власну необачність. Зовсім інша  — коли тебе свідомо намагаються пошити в дурні. Причому абсолютно цілеспрямовано, нахабно й не питаючи твоєї згоди. З усіх усюд нас не втомлюються запевняти, мовляв, живемо наче в раю. І ціни не підвищуватимуть на ті чи інші товари, і грошей зайвих підкинуть. Іноді складається таке суб’єктивне враження, ніби автори подібних реляцій живуть у паралельному вимірі або спустилися з іншої планети. Споживач відчуває це щодня власним гаманцем, варто лише порівняти вартість товарів і послуг одно-, дво-, трирічної давності.

Утім, усе це загальні слова. Останнім часом чомусь зачепив такий актуальний атрибут сьогодення, як мобільний зв’язок. Не так давно його оператори також запевняли абонентів, мовляв, не підвищуватимуть тарифів. Зовні це, можливо, й так. Але ж скільки підводних течій можна виявити, варто лише прискіпливіше придивитися до запропонованого. З одного боку, вартість хвилини розмови нібито залишилася незмінною. А з іншого — виникає справедливе запитання: чому ж тоді я почав витрачати принаймні у півтора раза більше, хоч час розмов залишається приблизно однаковим?

Колись на місячні потреби цілком вистачало 25 грн, потім оператор запропонував півсотні годин спілкування за 40 грн. Наприкінці терміну навіть гроші на рахунку залишалися: не звик я довго «висіти на трубці», використовуючи на це більш як дві-три години на місяць. Аж ось улітку мене сповістили про автоматичне переведення на новий тариф. Тут тобі й хвилини в мережі, й на інших операторів, і пакет СМС, і навіть мегабайти на Інтернет. І все це задоволення коштувало якихось 1,59 грн щоденної абонплати. Можна просто застрибати на радощах.

Із плином часу я раз по раз помічаю, що рахунок спустошується набагато швидше, ніж зазвичай. «Сімка» почала нагадувати «однорукого бандита», якого треба постійно годувати монетами. Абонплата регулярно спустошує рахунок незалежно від того, брав телефон у руки чи ні. Така постійність дратувала дедалі більше. Своєрідні тарифні лещата, хоча сплачувати слід лише за реально надані й використані послуги. Тим паче про можливість відмови оператор чомусь повідомити забув або свідомо промовчав.

А в голові крутиться обридлий уже рекламний ролик «Ціни знижено». Що вдієш, вирішив узяти приклад з його вайлуватого героя, відмовившись від СМС і розмов на інші мережі: все одно цим не користуєшся, то навіщо сплачувати за повітря? «Підключився! Задоволений?» — ніби вигукнув услід за відомим дядьком. Ось тільки довелося знову поповнити рахунок на 40 грн, майже 32 з яких того самого дня було відраховано (як потім з’ясувалося) у вигляді плати за перехід на новий тариф. Залишилося із сумом згадувати колишні часи, коли подібна операція коштувала щонайбільше десятку. Реклама про це загадково мовчить, а набрану дрібним курсивом інформацію можна прочитати хіба що на сайті оператора.

Поки що можна спокійно вважати, ніби обраний варіант спілкування є оптимальним. Але чомусь не полишає огидливе враження, наче у тебе в кишені покопирсалися без твоєї згоди. І найнеприємніше те, що думка ця й надалі підкріплюватиметься подальшими кроками тих, від кого залежать усі аспекти нашого життя.