Готуючись до чергового відрядження, на одному з інтернет-сайтів відкрив карту доріг України. Для наочності мапа помережана кольоровими лініями, які й означають стан того чи того шляху. Зелених, тобто гарних, доріг на карті поки що зовсім мало. Переважають червоні. Вони, ніби кровоносні судини, пронизали всю країну. Це погані дороги. Америки, на жаль, не відкрию. Дороги в багатьох областях, а особливо на Черкащині, просто жахливі. До того ж зима, яка щойно попрощалася з нами, ніби знущаючись, у багатьох районах забрала із собою й шляхи із твердим покриттям. Там, де ще вчора якось пересувалися, тепер залишилися глибокі ями і гарні спогади.
Однак не можна сказати, що дорожники нічого не роблять. Зміни на краще, як кажуть, помітні. Ось і в обласному центрі головні шляхи хоч і повільно, але приводять до ладу. Проте чи не доведеться чекати омріяних доріг занадто довго? Чи так уже складно прискорити їхнє оновлення?
Їдь тихо — обминеш лихо
У народі кажуть: краще погано їхати, ніж добре йти. Очевидно, прислів’я це безнадійно застаріло, адже такої зубодробильної їзди, як на трасі Золотоноша — Черкаси — Умань, навряд чи вигадаєш. Нині, здається, актуальне інше: їдь тихо — обминеш лихо. Бо тільки спробуєш пришвидшитися, вже треба різко гальмувати, аби не вскочити в халепу. Так і їхали. Тому й шлях із Черкас до Умані здався значно довшим, та й часу забрав удвічі більше, ніж колись. На узбіччях стояли понівечені таким дорожнім сервісом автомобілі, частину з яких власникам доведеться доставляти додому з допомогою евакуатора чи буксира. Хтось у розпачі лаявся, хтось згадував незлим словом місцевих начальників, хтось збирався подавати до суду. Звичайна, як на теперішній час, картина.
Проїжджаючи Ротмістрівку в Смілянському районі змушений був зовсім зупинитися. Місцеві жителі, що нагодилися, розповіли, як шляховики серед недавньої зими нарешті змилувалися й укотре нібито полагодили цей відрізок державної дороги Н-16. Ключове слово тут «нібито». Адже одразу після того, як сніг розтанув, від того ремонту не залишилося й сліду. Тепер трасою зовсім не можна ні проїхати, ні пройти.
— Зрозуміло, ремонтники особливо додержанням технології не переймалися, — коментує один із місцевих жителів. — Смолою ляпнули, згори чимось закидали — і все. Я сам бачив, як це робили.
Нині шлях у жахливому стані. Автомобілі, зокрема й великовагові фури, так гепають на вибоїнах, що тріщать не тільки самі машини, а від шаленої вібрації й будинки обабіч траси підскакують і тріскаються по швах. Аби не бити машини, водії стали об’їжджати вирви під парканами.
Як розповіли у Ротмістрівській сільраді, капітально цю дорогу не ремонтували ще з 1990-х. Усе ямки латають. За словами заступника голови місцевої громади Ігоря Волошина, через велику інтенсивність руху латки тримаються у кращому разі не більше двох-трьох місяців. Років зо три тому на ділянці поблизу Ротмістрівки шляховики збиралися повністю поміняти покриття. Гроші надала держава, частково допомогли профінансувати навколишні громади. Однак не встигли. Державні кошти виявилися раптом необхіднішими для інших потреб, а зібрані селянами повернули.
Про жахливий нинішній стан дорожнього полотна в обласній службі автомобільних доріг, як виявилося, добре знають. І не тільки знають, а й планують незабаром на окремих ділянках дороги Н-16 розпочати ремонтні роботи. Для цього, за словами керівника обласної служби автомобільних доріг Владислава Демиденка, й кошти вже передбачено. Однак відрізок біля Ротмістрівки до переліку… не ввійшов. Там знову накладатимуть латки. Зрозуміло, яка ж за ті латки відповідальність! Як пояснюють у Службі автомобільних доріг, перевіряють тільки якість поточного середнього ремонту, капітальний ремонт, нове будівництво, а ямковий — тимчасовий захід для ліквідації аварійності на автомобільних шляхах. На довговічність він, мовляв, і не розрахований.
Однак скільки ще державних грошей шляховики знову витратять на такі тимчасові заходи, у службі поки що не підрахували. На жаль, схожа картина з дорожнім полотном у багатьох районах.
Столичних журналістів недавно вразили вкрай розбиті дороги, якими добиралися до Шевченківських місць у Звенигородському районі. Як же поліпшувати туристичну привабливість області такими непривабливими шляхами?
Ось і в Умані разом зі снігом у багатьох місцях зникли останні натяки на прийнятне дорожнє покриття. Як розповіли уманці, тут ремонтують авто частіше, ніж їздять на них. А все через суцільне решето замість дороги. Обіцянки чиновників залатати ями так і залишаються словами. Як розповідають у відділі житлово-комунального господарства міської ради, останній капітальний ремонт доріг тут робили років зо 30 тому.
Можна довго описувати пригоди й на інших напрямках на Черкащині. Приміром, як пожартувала одна з місцевих телестудій, той, хто проїхав золотоніське кільце, ще дві ночі не спить. Так відомий український телеведучий родом із Черкащини відгукнувся про дорогу зі столиці до Черкас. Якось завітав він до рідні на батьківщину. Дорогою пробив колесо. Відео з дорожнім сервісом оприлюднив на своїй сторінці в соцмережі. Як зазначає, заплановані ремонти доріг в Україні ніяк не зачепили шлях Київ —Черкаси. А стрес після проїзду золотоніського КПП не минає ще кілька діб. І передав полум’яний привіт місцевим дорожникам.
Та й у самих Черкасах ще дуже багато дорожніх проблем. Приміром, тисячі черкащан щодня змушені проїжджати вулицею Бидгощською, де розташовані п’ять гаражних кооперативів, вона веде до митного посту «Черкаси-північний» та ще понад 30 підприємств, розташованих у цьому районі. Понад 15 років дорога не бачила ремонту. Є ризик, що й цьогоріч може не дочекатися. За словами начальника відділу забезпечення функціонування зони митного контролю Любові Харенко, ця ділянка дороги — насамперед обличчя регіону для іноземних компаній, які щодня прямують до них. Рух на цій ділянці дуже інтенсивний. Попри додержання норм тоннажності, дорога остаточно руйнується. Щороку підприємства власними силами відновлюють цю ділянку, але хотілося б, щоб міська влада відповідально виконувала свою роботу й звільнила нарешті їх з ямкового полону.
Принцип розподілу коштів змінився
А що думає про дорожні перспективи Черкащини обласна влада в особі голови облдержадміністрації Олександра Вельбівця? Недавно він поділився думками про це, зустрічаючись із місцевими медиками.
— Торік в Україні уперше запроваджено дорожній фонд, на дороги державного значення закладено майже 19 мільярдів гривень. Із них, скажімо, Полтавська область одержала 2,6 мільярда, Вінницька, Тернопільська — по 2 мільярди, наша — 769 мільйонів гривень. І ще б нічого, ми за обсягом фінансування були шості серед областей, але з цих коштів 595 мільйонів пішло на реалізацію одного об’єкта: спецпроекту Кабміну «гоу хайвей», який з’єднує Одесу й Вінницю і веде на Польщу. На 2019-й на дороги державного значення для Черкащини затверджено поки що 313 мільйонів. Головна мета — ремонт автотраси Золотоноша — Черкаси — Сміла — Умань, це 240 кілометрів. Вона в аварійному стані. Заплановано відремонтувати трасу в селах Гереженівка Уманського району, Доброводи Тальнівського, Гусакове Звенигородського, окружну за Шполою, Сигнаївський переїзд. Ідеться нині про другий етап розподілу ресурсів у Києві, і ми сподіваємося, що у травні одержимо ще частину.
Торік на дороги місцевого значення Черкащина мала 391 мільйон, з них використали 90%. На організаційному рівні це був провал: ямковий післязимовий ремонт почався… у вересні. Треба робити висновки. Принцип розподілу коштів торік був не зовсім справедливим: співфінансування, тобто якщо багатший район може дати більше, то більше й одержує з держбюджету, бідніший дає мало — тому і йому мало дають, він залишається бідним. Тож вісім районів області одержали до 8 мільйонів гривень, але є район, який отримав 60 мільйонів. Тому цього року — жодних умов співфінансування, — запевнив очільник області. — На поточний і середній ремонти для Черкащини поки що передбачено 306 мільйонів. Принцип розподілу тепер інший: кожному району пропорційно до сумарної протяжності доріг місцевого значення. Тож цього року немає жодного району, який отримав би менш як 18 мільйонів гривень. Попереду ще тендерна процедура, є проекти, які проходять її не менш за 60 днів. Моє завдання як голови облдержадміністрації — зробити все, що залежить від мене, аби швидше забезпечити початок ремонту доріг.
Зміни вже відбуваються
Кажуть: у нас немає доріг, тому що крадуть. Можливо, й так. Корупція охоплює всі сфери нашого життя, і дорожня галузь — не виняток. Однак чи не списуємо ми примітивно всі гріхи тільки на те, що крадуть?
Довелося зустрічатися з багатьма фахівцями-дорожниками, місцевими керівниками, зокрема головами райдержадміністрацій, обговорювати причини такої складної дорожньої ситуації. Якщо спробувати узагальнити, то можна звести до таких висновків. Будівництво та ремонт доріг потребують величезних коштів, яких постійно бракує. Однак останнім часом їх стали надавати на це в рази більше. Проте дається взнаки хронічне недофінансування, що підтверджують і дорожні служби, і обласна влада. Мало того що минають міжремонтні нормативні терміни, проблему загострює те, що зношене покриття зазнає негативного впливу від зміни кліматичних чинників: часті переходи температури повітря протягом доби через 0°С призводять до потрапляння в мікротріщини води, яка замерзає і тане. Це остаточно руйнує й так зношене покриття.
До того ж на Черкащині, як і в інших регіонах, понад 70% автодоріг було запроектовано і побудовано ще в 1960—1970 роках під чинне тоді розрахункове навантаження 6 тонн на вісь, що відповідає фактичній повній масі транспортного засобу 21 тонна з максимальною кількістю осей (шість). Сучасні великовагові вантажні транспортні засоби (важкі будівельні самоскиди і так звані фури) можуть значно перевищувати нормативне навантаження. Це істотно збільшує руйнівний вплив і зменшує нормативний строк служби автодороги. В області спостерігається масове порушення цих норм. Іноді багато транспортних засобів, що рухаються дорогами, може досягати понад 100 тонн. В умовах браку тотального контролю за перевантаженням несумлінні перевізники користуються цим і намагаються зекономити, не розуміючи, що в подальшому їм доведеться платити набагато більше через незадовільний стан доріг.
Позначаються й управлінські прорахунки. Ще донедавна для дорожньої галузі були характерні високий рівень централізації, адже в Києві вирішували, де і яку дорогу між селами ремонтувати; багаторічні кадрові експерименти дуже часто з призначенням на ключові посади дилетантів і далеких від галузі людей, але за потрібними політичними квотами; брак стратегічного бачення розвитку галузі — хаотичне й безсистемне однорічне планування, високий рівень суб’єктивного політичного втручання в процес планування дорожніх робіт.
Однак зміни вже є. За останні 2—3 роки в розвитку дорожньої інфраструктури відбулися серйозні зрушення — почалися реформи там, де десятками років нічого не робили. З початку минулого року кошти користувачів почали збирати в цільовий фонд, а дорожня галузь одержала гарантоване фінансування. 60% коштів дорожнього фонду спрямовують на дороги державного значення (це шляхи, якими здійснюють основну кількість пасажирських і вантажних перевезень у країні), 35% — на місцеві і 5% — на безпеку руху.
Завдяки децентралізації встановлено розподіл відповідальності між різними органами влади: Укравтодором, облдержадміністраціями та місцевими радами. Затверджено програму розвитку автодоріг державного значення на 2018—2022 роки. У її основу покладено маршрутний принцип — з’єднання за п’ять років високоякісними шляхами всіх обласних центрів країни. Розпочато оновлення будівельних норм і техстандартів. За останні три роки затверджено вісім державних і галузевих будівельних норм, ухвалено 44 національні стандарти, які повністю гармонізовано з європейськими. Запроваджено чотирирівневий контроль якості виконаних робіт. Підрядники стали надавати гарантію: п’ять років після поточного середнього ремонту, десять — після капітального.
Як розповів заступник голови Черкаської облдержадміністрації Костянтин Омаргалієв, підрядник тепер відповідає за проведений дорожній ремонт у межах встановленого п’ятирічного гарантійного терміну. У разі встановлення дефектів формуватимуть дефектний акт і звертатимуться до підрядника, який відповідає за ремонт. Перевірки проводитимуть спільно з громадськістю.
З точки зору науковця
Як вважає в.о. директора ДП «ДерждорНДІ» кандидат економічних наук Артем Безуглий (своїми думками він поділився нещодавно на сайті biz.liga.net), розвитку дорожньої інфраструктури сприятиме запровадження системи довгострокового планування (хоч би трирічного) робіт та введення мораторію на внесення будь-яких змін і коригувань до переліку об’єктів; запровадження геоінформаційної системи керування станом автодоріг, яка нівелює суб’єктивне втручання в планування робіт. Тобто з її допомогою на підставі даних діагностики автомобільних доріг в автоматизованому режимі визначатимуть пріоритетні ділянки ремонту. Матиме величезне значення й розвиток конкуренції на ринку дорожніх робіт шляхом переходу від пострадянської системи, що ґрунтується на ресурсному методі, до ринкової системи ціноутворення (запровадження твердої договірної ціни). Удосконалення законодавства про публічні закупівлі в частині можливості реалізації впровадження сучасних форм контрактів Design&Build — одна компанія проектує і будує, і Design&Build&Operate — одна компанія проектує, будує та експлуатує.
Одне слово, зміни, які почалися, дають надію, що дорожня галузь незабаром вийде із кризи. Хотілося б, звісно, щоб якомога швидше.