Україна стабільно входить до п’ятірки провідних світових експортерів зернових та зернобобових, на початку минулого року навіть посіла друге місце за цим показником. Тож питання нашого зернового ринку, зокрема й експортного, постійно в центрі уваги профільного міністерства. 

Днями в Мінагрополітики відбулася міжвідомча нарада з обговорення поточної ситуації на зерновому ринку. Захід за участю представників Мінагрополітики, Укргідрометцентру, аграрних асоціацій та учасників ринку зерна проходив під головуванням першого заступника міністра аграрної політики та продовольства Тараса Висоцького.

Учасники наради розглянули та обговорили попередні дані балансу попиту й пропозиції зернових та зернобобових культур у 2021/2022 маркетинговому році. А вони надихають: за попередніми даними, загальний валовий збір зернових становить близько 83,8 мільйона тонн, з них 32,1 мільйона тонн пшениці та 40 мільйонів тонн кукурудзи.

Усього хліба не вивезуть

Щодо зернового експорту, то, за даними Держмитслужби України, торік за липень—січень (тобто з початку аграрного сезону) експорт пшениці становив 17 мільйонів тонн, з них 11 мільйонів — продовольчої та 5,6 мільйона — фуражної. Очікується експорт ще близько 2 мільйонів тонн продовольчої пшениці та 5,6 мільйона фуражної. 

Щодо побоювань, ніби з України вивезуть геть усю продовольчу пшеницю, Тарас Висоцький зауважив: «На сьогодні спостерігається деяке зниження темпів експорту зернових культур. Тому жодних ризиків стосовно надмірного експорту пшениці немає. Саме збереження балансу і стабільності на зерновому ринку, а також вирішення спірних моментів є важливим завданням для нас».

Такої самої думки дотримується й президент Української зернової асоціації Микола Горбачьов. В інтерв’ю ресурсу «АПК Інформ» він наголосив: Україні на власне споживання потрібно не більш як 3,5 мільйона тонн продовольчої пшениці на рік, а половина аграрного сезону вже минула. Натомість за рекордного врожаю 33 мільйони тонн на даний час експортовано лише близько половини. Тобто на початок нового аграрного сезону можемо лишитися з великими перехідними залишками, що добре для продовольчої безпеки країни перед лицем російської загрози, але не дуже добре для бізнесу. 

Тобто можна було б без остраху експортувати ще до 10 мільйонів тонн, насправді ж, на думку провідних українських експортерів, цей показник буде меншим — 5—7 мільйонів тонн. Щодо ціни хліба, то її основна складова — вартість не пшениці, а енергоносіїв і робочої сили. Якщо раніше витрати на пшеницю становили чверть собівартості хліба, то тепер — не більш як 15%.

Турбулентності не було

Попри песимістичні прогнози, особливо різких рухів на зерновому ринку з початку маркетингового сезону не спостерігали. Так, Микола Горбачьов у тому самому інтерв’ю зауважив, що сезон для учасників зернового ринку видався навіть спокійнішим, ніж вони очікували. На його думку, багато в чому тут слід завдячувати Міністерству аграрної політики, яке не піддалося на провокації і, попри апокаліптичні прогнози, не стало обмежувати експорт зерна. Завдяки цьому вдалося зберегти високі закупівельні ціни для сільгоспвиробників (якби зерновики виявилися затисненими в межах лише внутрішнього ринку, закупівельні ціни впали б неодмінно).   

На думку президента Української зернової асоціації, діяльність Мінагрополітики заслуговує на схвалення і щодо розподілу бюджетних коштів, виділених на підтримку АПК — попри побоювання, їх було надано у повному обсязі. Досягнуто певного прогресу і щодо розширення експорту нашого зерна — скажімо, знято певні технічні бар’єри, що заважали потрапити на ринок Алжиру.

Щоправда, є й проблеми, які потребують розв’язання, скажімо, закон про внутрішній водний транспорт, що набув чинності з січня, потребує вдосконалення. Потребує нагального прийняття закон про залізничний транспорт.

Загалом, на думку президента Української зернової асоціації, теперішня інфраструктура залізниці не витримує навантажень під час піку перевезень зерна (зазвичай листопад — грудень). У цей час вони перевищують реальні можливості залізниці більш як у півтора раза. Вихід Микола Горбачьов вбачає у корпоратизації Укрзалізниці й допуску до залізничних перевезень приватних інвесторів.

Потребує впорядкування і ринок форвардних контрактів за допомогою запровадження механізму банківських гарантій. У такому разі випадки відмови від укладених контрактів, які ми спостерігали торік навесні, стануть значно рідшими, це позитивно вплине на весь зерновий ринок. Порозуміння з українськими банками щодо забезпечення цих гарантій, за словами Миколи Горбачьова, вже досягнуто.  

А найбільшим викликом для зернового ринку Микола Горбачьов вважає глобальне подорожчання всіх складових сільськогосподарського виробництва — насіння, сільгосптехніки, пального, мінеральних добрив тощо. Тому навіть за високих цін на зерно прибутковість сільськогосподарського виробництва падає.

Скажімо, середня собівартість виробництва кукурудзи у цьому сезоні становила 160—170 доларів на гектар, а в наступному може сягнути 200 і навіть 220 доларів. Якщо ж нинішні ціни на зернові впадуть на тлі загального подорожчання складових сільськогосподарського виробництва, виробництво стане збитковим.

Як захист від агресії

Варто зауважити на одному чиннику, який у протистоянні з Росією грає на нашу користь. Газета The Washington Post застерігає світ: повномасштабне вторгнення Росії в Україну призведе до великих глобальних проблем із продовольством.

Американський аналітик Алекс Сміт наголошує: головний напрям потенційного російського вторгнення в Україну припадає саме на ті області, де вирощують більшу частину нашої пшениці — Харківську, Дніпропетровську, Херсонську та Запорізьку. Відповідно на урожай у цих областях цього року можна буде не сподіватися. Додамо, що бойові дії заодно перекриють шляхи експорту зернових — басейни Азовського та Чорного морів, і не лише для нас, а й для самого агресора, який теж експортує до 40% своїх зернових саме цим шляхом.

Тоді наслідки вдарять буквально по всьому світу — призведуть до подальшого підвищення світових цін на продовольство, які й без того найвищі за останнє десятиріччя, і глобального стрибка інфляції. Передовсім буде вражено країни з малорозвиненою нестабільною економікою — держави Близького Сходу та Північної Африки.

Багато з них є прямими покупцями нашої пшениці — скажімо, Єгипет другий у світі її імпортер, у Лівані половина всієї пшениці українська, у Лівії — 43% тощо. Та й по тих країнах регіону, де обсяги українського зернового імпорту менші, загальна  продовольча криза вдарить рикошетом і може спричинити серйозні соціальні заворушення з непередбачуваними наслідками, а це загроза всьому світовому порядку.

Додамо, що до переліку основних покупців нашого збіжжя входять і деякі країни ЄС, зокрема Іспанія й Нідерланди (відповідно четверте та п’яте місця з-поміж імпортерів), тож майбутня продовольча криза загрожуватиме й їм також. Є й додатковий чинник: основний покупець нашої кукурудзи та деяких інших зернових рік у рік — Китай. Він хоч і вважається постійним союзником Росії, але коли питання стосуватиметься продовольства, Кремль жодної підтримки від китайців не отримає.

А загалом негативних наслідків не уникне ніхто, навіть ті, хто зараз сподівається відсидітися якнайдалі від України і лише мляво закликає до миру. Тож хай роблять висновки, доки не пізно.