Офіційні повідомлення від Міністерства оборони України чи Генерального штабу про перебіг контрнаступальних операцій на південних напрямках нагадують народну мудрість: «Не кажи гоп, доки не перескочиш». Факти, що українські штурмові підрозділи подекуди прорвали першу лінію оборони рашистів і закріплюються, подають зі стриманим оптимізмом. А наші успіхи зокрема біля сіл Урожайне, Приютне та Вербове, створення передумов для подальшого прориву і виходу на оперативний простір підтверджує ще й переляканий ґвалт по той бік лінії фронту.

Панічну втечу загарбників від Урожайного ворожа пропаганда спершу заперечувала, а визнавши черговий «жест доброї волі», гарячково шукала причини своїх невдач. Там довиправдовувалися до того, що визнали: «друга у світі армія» «героїчно» триматиме оборону тільки тоді, коли позаду стоятимуть не менш відважні й нещадні загороджувальні загони проти втікачів. А що? Сказано ж було: «можемпавтаріть».

Могилізація як компенсація ворожої мотивації

«Ворог узяв Старомайорське, відбиває в нас Урожайне. Звичайно, ми зазнаємо втрат, але так і не дочекалися обіцяного підкріплення на Урожайному, яке мало з дня на день підійти. Завжди трапляється плутанина та взаємні претензії, коли на ділянці стоять підрозділи різної підпорядкованості. Та кожен виконав свою функцію настільки, наскільки зміг», — мимрить, згадуючи поразку і відступ зрадник України, засновник і командир терористичного батальйону «схід», а нині ще й «заступник начальника головного управління російської гвардії в днр» олександр ходаковський.

А як змогли виконувати окупанти свої оборонні «функції» біля Урожайного, підтверджують відео в мережах: втікаючи звідти, губили зброю і петляли немов зайці.

Розчарувавшись в особливостях «неприступної оборони», якою так хвалилися московити, і не уздрівши натяків на мотивацію та бажання гинути за плюгавого кремлівського палія війни, керівний «росгвардієць» визнає необхідність створення загороджувальних загонів і розстрілу втікачів.

«Що таке загородзагони? Компенсатор браку внутрішньої мотивації. Ми ніколи не зможемо перемогти базові інстинкти і перетворити на Гастело або Маресьєва всю призначену до війни частину суспільства. Але вигравати війну треба, бо поразка в ній подібна до смерті», — вдається до збоченої хвілосохвії зрадник і терорист.

І якщо хтось сумнівався, що маємо справу з моральними виродками, то, переборовши огиду, уявіть рівень розумового зубожіння істоти з погонами підполковника. Бо порівнювати льотчиків Другої світової війни, які були мотивовані захищати свою землю від нацистів, і сучасних пуйловських стерв’ятників, котрі скинули бомби на театр у Маріуполі, де сховалися жінки з дітьми, й надалі завдають ударів з неба по житлових кварталах України, здатен тільки безнадійний дебіл і нелюд.

Та нам своє робити! Мотивовані необхідністю визволяти Україну від рашистської погані, Сили оборони поступово просуваються на бердянському та мелітопольському напрямках.

«Ми нарешті дісталися першої лінії оборони росіян. Це той рубіж, з якого ворога потрібно вибивати. І фактично не в одному і навіть не у двох місцях ворога вибили. Ми займаємо їхню першу лінію оборони, захоплюємо плацдарм, що забезпечує нам можливість рухатися далі. І потрібно йти не стільки вперед, скільки ліворуч і праворуч, щоб закріпитися, створювати плацдарми, з яких потім можна буде рухатися впевнено», — коментує ситуацію офіцер резерву ЗСУ, військовий експерт Андрій Крамаров.

Як відомо, свою першу лінію оборони рашисти замінували найдужче. Учасники боїв підтверджують, що йдеться не тільки про колосальну кількість мін, а й про хаотичні мінні поля, бо загарбники навіть не складали карт цих територій.

«Коли ворог відступатиме, то сам допоможе нам розмінувати свої ж лінії оборони. Отримуємо інформацію від наших бійців на першій лінії, що росіяни, відступаючи, підриваються на своїх мінах», — каже експерт.

Звитяжне, важке, проте закономірне диво

Здобувши успіхи поблизу Роботиного Запорізької області, у Старомайорську та біля Урожайного на Донеччині, Сили оборони пройшли першу лінію оборони рашистів і дісталися проміжної оборонної смуги. І замість стрімкого і дуже бажаного руху вперед взялися розширювати плацдарм на західний та східний фланги. Цей захист необхідний, щоб ворог не вдарив у вразливі місця під час імовірного стрімкого прориву до Азовського узбережжя.

Вороги найміцніше вчепилися у південну околицю селища Урожайного, де вціліли добре підготовлені позиції та є природна перешкода — річка. Окремі частини загарбників стрімко вийшли звідти, а в обороні залишалися бойовики загону днр «каскад» та морпіхи 40 бригади тихоокеанського флоту. Кілька днів тому один з рашистських «воєнкорів» повідомив «секрет» втечі орків. За його словами, бійці 37 окремої гвардійської мотострілецької бригади рф втекли, нарікаючи на недолуге командування та брак підтримки від танкових підрозділів. Та втікачам не дуже й повірили, бо скаржилися вони добряче напідпитку.

«Є певні успіхи поблизу Урожайного. Сили оборони на півдні України стикаються із шаленим опором ворога: мінування територій, бетонні укріплення панівних висот. Це величезні перепони для наступальних дій наших захисників», — стримано повідомила кілька днів тому заступниця міністра оборони Ганна Маляр.

Нині Урожайне вже вільне. А далі, на думку багатьох експертів, шлях на південь лежить через села Завітне Бажання та Старомлинівка. Важливість оборони там для всього запорізького фронту, який може посипатися, розуміють і рашисти, підтягуючи резерви і безуспішно намагаючись відвоювати втрачені позиції.

Реалії, що хронічно хворі на «побєдобєсіє» самовпевнені вороги втратили військову ініціативу, зазнають тактичних поразок і відступають, підтверджують і вони самі, бо хаотично шукають винних та способів уникнути розгрому. Використання загороджувальних загонів — ще одне підтвердження краху «сво». Хоч те, що агресивні зайди тепер системно розстрілюватимуть собі подібних, для них самих не є чимось дивним. Бо ж колись так і «дєдиваєвалі».

А стійкість і мужність українців, які витримали навалу озброєної до зубів здичавілої орди, вражає весь цивілізований світ. На цьому на недавньому брифінгу наголосив і речник Пентагону Пет Райдер.

«Зробімо крок назад і визнаймо, що це далеко не ідеальна ситуація. Ніхто в здоровому глузді ніколи не побажав, щоб росія вторглася в Україну, але вона це зробила. І українці, попри все, змогли відтіснити росіян на оборонну позицію, що саме по собі диво з огляду на стан української армії під час вторгнення росії», — прокоментував він теперішній перебіг наполегливих контрнаступальних операцій Сил оборони на всіх стратегічних напрямках.

Насамкінець. Коли матеріал готували до друку, стало відомо, що бійці десантно-штурмових підрозділів ЗСУ увірвалися в село Роботине Запорізької області й закріпилися на його північній околиці. Цей поступ підтвердили учасники тривалих боїв на цьому напрямку штурмовики 46 окремої аеромобільної бригади ДШВ. Цей населений пункт — головний передовий вузол оборони рашистів у цьому районі, і експерти вважають, що втеча ворогів звідти неминуча бо, ЗСУ обійшли Роботине зі сходу і контролюють тамтешні панівні висоти.

Утім, утримаємося від передчасного «гоп». Проте нетерпляче зазирнемо проміж рядків чергового зведення Генштабу: «Сили оборони продовжують ведення наступальної операції на мелітопольському та бердянському напрямках, закріплюються на досягнутих рубежах, здійснюють заходи контрбатарейної боротьби».