Не певний, що всі одразу згадають, про що йдеться у дитячому мультику "Крихітка Єнот", але пісеньку з нього співали, безумовно, всі. Пам'ятаєте: "Поделись улыбкою своей, и она к тебе не раз еще вернется"? І ще одна пісня з усім відомими словами з популярного старого фільму "Діти капітана Гранта": "Капитан, капитан, улыбнитесь! Ведь улыбка - это флаг корабля...". Я зовсім не хворий на ностальгію за дитинством. Проте ці пісні часто згадую у переповненому вагоні метро, їдучи щоранку на роботу. Невже мене оточують ті люди, які колись щиро, із захватом співали ці пісні? Тут не до усмішок. Аби обійшлося без збурення через те, що хтось когось ненароком підштовхнув.

Ну Бог з ним, цим метро. Там справді умови далекі від комфорту і бажання усміхатись. Але ж чи часто з вами вітаються (вже не кажу всміхаються вам) навіть сусіди по будинку, коли заходять до ліфта, яким ви спускаєтесь долу? Що це - неповага до ближнього чи брак виховання?

У далекі роки довелося працювати лаборантом в одному академічному інституті. Завідував лабораторією знаний учений-хімік Андрій Михайлович Кабакчі. Ходив завжди неквапливо, замислений, зосереджений на якійсь науковій проблемі. Однак хоч би хто потрапляв назустріч - від прибиральниці до керівника інституту - його обличчя осявала усмішка і лунали щирі слова вітання. Адекватна реакція вихованої інтелігентної людини.

Багато зустрічаєте таких людей сьогодні? Особливо в тих організаціях, які мають допомагати вам долати життєві проблеми - у ЖЕКах, на вокзалах, в їдальнях, магазинах... Я зустрічав, і багато, але, на жаль, не у нас, а за кордоном під час тривалих службових відряджень. Перші слова, з якими вас зустрічає (обов'язково з посмішкою) працівник будь-якої сервісної служби: "Що я можу для вас зробити?" Абсолютно співзвучно зі словами англійської письменниці Мері Енн Аванс, більш відомої за своїм літературним псевдонімом Джордж Еліот: "Хіба ми живемо не для того, аби полегшити одне одному життя?"

Чиказький університет і ще дві американські асоціаціі провели спеціальне дослідження, аби встановити пріоритети в інтересах дорослих людей. Воно зайняло два роки і коштувало 25000 доларів. Науковці встановили, що на першому місці серед інтересів перебуває проблема збереження здоров'я, а на другому - мистецтво людських стосунків. Вони хочуть опанувати техніку досягнення успіху в житті і впливу на людей. У них аж ніяк немає наміру стати професійними ораторами і налаштування на велемовні просторікування про психологію. Вони потребують таких рекомендацій, які могли б негайно застосувати в бізнесі, у суспільних відносинах і в своїй родині. Виявилося, що одним з інструментів досягнення цього є усмішка.

Справжню оду їй написав відомий майстер реклами Френк Ірвінг Флетчер. Подам насамкінець невелику її частину: "Вона нічого не коштує, але створює багато чого. Вона збагачує тих, хто її одержує, не збіднюючи тих, хто її дає. Вона триває мить, а пам'ять про неї іноді зберігається назавжди. Немає настільки багатих, які могли б прожити без неї, і немає настільки бідних, які не стали б багатшими з її милості. Вона створює щастя в домі, атмосферу доброзичливості в справах і служить паролем для друзів. Вона - відпочинок для стомленого, світло надії для зневіреного, сяйво сонця для пригнобленого і найкращий природний засіб проти горя. Проте її не можна ані купити, ані випросити, ані позичити, ані вкрасти, бо це така коштовність, яка не принесе ані найменшої користі нікому, якщо тільки не буде віддана від щирого серця".