Дзвінок стаціонарного телефону розбудив мене о 9-й ранку, в суботу.

— Доброго ранку, ми вас не розбудили? (турботлива дівчина з трубки говорила до мене російською). А чи знаєте ви, що нині в місті триває акція з утеплення квартир? І тільки сьогодні протягом дня вона проходитиме у вашому будинку. До вашої квартири № такий-то може завітати майстер з обслуговування металопластикових вікон і дверей. Він абсолютно безплатно покаже, як правильно утеплити їх на зиму. Ви ж чули, що ця зима в Україні буде найхолоднішою за останні 30 років! Майстер також може зробити необхідні ремонт і профілактику-у-у!!! — дівочий голос аж завібрував від радості. — У вас же є такі вікна? То на котру годину прислати до вас гарного хлопця?

Сказати, що таке телефонне пробудження мене ошелешило, — то, мабуть, нічого не сказати. Від здивування я вже повністю прокинулася. У голові зароїлися запитання: хто це, звідки в них мій номер телефону, адреса, ім’я?

— Що за акція така? —– почала уточнювати я. — Хто саме її проводить?

Такого запитання дівчина, напевно, не очікувала, бо трохи помовчала, а потім пробубоніла щось на кшталт: «Ну, ееее, це така дуже популярна і корисна акція. У Києві вона проходить…»

Щось тут не те, подумала я. Але трубку чомусь не кинула, а розпитувала далі: «Скажіть, а звідки у вас мій номер телефону, адреса? Звідки знаєте, як мене звуть?»

Ентузіазм у голосі співрозмовниці зовсім зник. Вона ще трохи помовчала, а потім знову забубоніла: «Ну, звідки, звідки, ну… з відкритих джерел, ось звідки! Та ви не хвилюйтеся, все буде добре. То на котру годину майстра присилати? Зрозумійте, щоб металопластикові вікна й двері слугували вам довго і якісно, щодва роки їм обов’язково необхідно робити огляд та профілактику-у-у!» — знову почала вона тараторити нервово-радісним голосом завчений текст.

— А документи той майстер покаже? А то лячно впускати до квартири незнайомців, — допитувалася я.

— Ну-у-у, цього я не знаю. У нього запитаєте. Так на котру годинуу-у-у? — не вгавала моя раптова співрозмовниця.

— Ні на котру, — категорично відповіла я. — Пластикові вікна в мене є, та з ними все гаразд. А ось із вами — не впевнена. Бо ні на одне запитання ви не дали чіткої та зрозумілої відповіді. Прощавайте!

Тож я була майже переконана, що телефонували до мене шахраї. Ось так впусти незнайомця у квартиру, спокусившись обіцянкою безплатного ремонту, а потім молись, щоб хоч самій неушкодженою залишитися. Прислів’я про безплатний сир і мишоловку я пам’ятаю добре.

…Минуло кілька днів. Аж ось зустріла в під’їзді сусідку з верхнього поверху. Вона й запитала, чи, бува, я не запрошувала до себе, так би мовити, безплатного майстра з ремонту вікон?

— А чому «так би мовити»? — запитала я. — Що сталося? І ось що вона розповіла.

У визначений час прийшов до неї в квартиру молодий та жвавий. Замість паспорта показав якісь бланки приватної фірми зі встановлення та ремонту вікон. Пробігся квартирою, передивився вікна. І як почав розповідати… «Тут у ваших вікнах шайби розбовтані, там шурупи ледь тримаються, а ось там гумова прокладка прилягає не щільно. Треба все це негайно ремонтувати!»

Пововтузився хвилин із 20, побігав від вікна до вікна, побрязкав залізяччям. А потім ще якимсь мастилом з яскравого балончика побризкав і сказав, що ось тепер все буде добре! А ще… що з мене 300 гривень!

— Але ж по телефону казали, що акція безкоштовна! — здивувалася я.

— Так і я йому сказала, — відповідає сусідка. А він мені: «Ви неуважно слухали оператора. Виклик майстра безплатно, огляд безплатно. Але ж скільки я вам роботи переробив, скільки матеріалів використав! Гумову прокладку поміняв, маслом дорогим імпортним побризкав. Ну добре, дивлюся, ви жінка літня, ще й самотня. Вам скидка. Платіть 250 гривень та й розійдемося по-доброму»! — А сам насувається на мене та зовсім недобре зиркає… Віддала я йому з переляку ті гроші. А як він пішов, перехрестилася та в міліцію зателефонувала. А там мене взяли на кпини, бо ні назви фірми, ні прізвища майстра повідомити не змогла. Шукай вітру в полі, — резюмувала старенька сумно.

А я подумала: добре, що хоч я не дала себе обдурити. Бо здається мені, що не вікна сусідці утеплили, а «нагріли» літню довірливу людину безсоромні шахраї! Тож, пильнуйте, шановні, і повсякчас тримайте в голові прислів’я про безплатний сир…