Торік Україна отримала статус кандидата на членство в ЄС, і на нас чекає впровадження європейських директив, серед яких про водні ресурси. В їх реалізації у Басейновому управлінні водних ресурсів річки Тиса зробили істотні кроки. Співучасник програми транскордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства, управління здійснило певні заходи, серед яких проєкт із запобігання й управління паводками в басейні річки Уж. На конференції, на якій підбито підсумки його реалізації, побував кореспондент «Урядового кур’єра».

Перейти річку, не замочивши ніг

Старожили Ужгорода пам’ятають річку повноводною. Водним плесом плавали човни, русло в усі пори року було повне води. Нині Уж улітку в межах обласного центру можна перейти, перестрибуючи з каменя на камінь, не замочивши ніг. Проте під час паводків річка змінюється кардинально: велетенські хвилі накочуються на набережні, вихлюпуючись через край. 1998-го та 2003 року річка завдала особливо великої шкоди, затопивши десятки будинків та інфраструктурних об’єктів.

Щоб запобігти руйнівним наслідкам, врівноважити стік води в різні періоди, Басейнове управління водних ресурсів річки Тиса ще 2017-го подало заявку, а через два роки розпочало втілення проєкту «Спільні заходи із запобігання стихійним лихам у транскордонному басейні річки Уж» (FloodUZH). Його профінансував Євросоюз на 1 мільйон 35 тисяч євро; 113,9 тисячі євро — частка України.

Реалізація проєкту з урахуванням обмежень пандемії та воєнного часу тривала чотири роки. За цей період було підготовлено майже 20 тендерних процедур, укладено 50 договорів, проведено 30 семінарів, тренінгів.

«Уперше для басейну Ужа розроблено карти і документи для безпеки жителів територій на основі таких самих стандартів і підходів, які нині чинні у країнах Європейського Союзу, — розповідав про один з підсумків керівник проєкту, начальник Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса Олег Кисіль. — Зібрано та узагальнено актуальні геопросторові, гідрологічні та інші дані про басейн річки на площі 2750 квадратних кілометрів. Для їх створення використано сучасні технології з високою роздільною здатністю, проведення двовимірного комп’ютерного та фізичного лабораторного моделювання».

Користь від створення геоданих мають і територіальні громади басейну Ужа: кожна з них отримала картографічні матеріали із зазначенням зон затоплення та зон ризиків у разі паводків різного масштабу. Ці матеріали мають значення для організації безпечного пропуску паводків, містять цінну інформацію для створення генеральних планів розвитку населених пунктів. У разі загрози паводків громади зможуть здійснювати запобіжні заходи, уникаючи руйнівних наслідків.

І знову попливуть човни

Ще один підсумок — План управління ризиками затоплення для міста Ужгород. Він містить фахові рекомендації, як захиститися від високих паводків, а також подолати мілководдя Ужа в межах Ужгорода. Передбачено будівництво комплексу регулівних споруд на річці, які допоможуть розв’язати одразу кілька завдань.

По-перше, підвищать рівень води в річці на відрізку 2,5 кілометра, а по-друге, дадуть змогу відновити рекреаційний ставок і обводнити староріччя Ужа в міському парку.

Про необхідність таких споруд ішлося ще в 1970-х роках, однак тоді гідротехнічних конструкцій, які б давали змогу втілити ідею, не існувало. До ідеї утримання підвищеного рівня води в маловодний період у місті дійшло нині, коли це стало технічно можливо, є надійні методики і моделі прогнозування режиму річки і розвитку паводкової ситуації. Основною спорудою, яка регулюватиме рівень води в річці, стане рухома гребля, що підніматиметься або опускатиметься на дно залежно від водонаповнення Ужа. Рухома гребля не перешкоджатиме міграції риби, для якої спорудять рибохід.

Технічні рішення з будівництва гідроспоруди, яка лягатиме під час переливу на певний рівень і підніматиметься для створення підпору в час маловоддя, підготував головний інженер проєктного інституту ПрАТ «Укрводпроєкт» Олександр Романишин. Саме це було найскладнішим у завданні, яке прагнули розв’язати інженери-водники в минулому. Тільки нині одним сучасним технічним пристроєм можна розв’язати два завдання.

Площа водного плеса, яке утвориться завдяки рухомій споруді на Ужі, становитиме 350 тисяч квадратних метрів. Такий об’єм набирається за три дні у середній за водністю рік і за вісім — у маловодний. Тож наповненим руслом Ужа в межах міста знову зможуть плавати човни, річка стане місцем відпочинку та різноманітних атракцій.

Готові технічні рішення, як і План управління ризиками затоплення передадуть Ужгородській міській раді.

Підсумки підбивали зі словаками

Співучасником проєкту, який мав міжнародний статус і фінансували за кошти ЄС, була Словаччина. Територією цієї країни теж протікає Уж, впадаючи там у ріку Бодрог. Тож і словацька сторона вразлива під час паводків, які зароджуються у верхній течії.

Технічний заступник директора Басейнового управління ріки Бодрог Словацького водогосподарського підприємства, менеджер проєкту Марош Гіба розповів про заходи і досягнення реалізації проєкту на словацькій частині басейну Ужа. Тут було проведено двовимірне гідродинамічне моделювання та картування ризиків затоплення на прикордонній ділянці річки. Фахівець повідомив про вплив запроєктованих гірських ємностей на зниження паводка. Попередньо під час робочих зустрічей українські та словацькі колеги обмінювалися даними, обговорювали підсумки виконаних робіт щодо їх узгодження та врахування на транскордонній річковій ділянці.

Крапку проєкту вже поставлено. Попереду непроста і, звісно, затратна робота з реалізації технічних завдань, які заклали розробники.