Першим сприятливі новини для іноземних інвесторів оприлюднив Президент України Володимир Зеленський. Під час медіамарафону 10 жовтня він наголосив: «Я особисто готовий відповідати за інвестиції. Я готовий захищати всі інвестиції». Цю тезу він ще раз підтвердив під час першого інвестиційного форуму Re:Think. Invest in Ukraine, який відбувся 29 жовтня в Маріуполі, закликавши іноземних інвесторів не боятися інвестувати в Україну, оскільки у країні тепер «обов’язково буде те, чого ніколи не було раніше: прозорі і зрозумілі правила гри, однакові для всіх».

Прем’єр-міністр Олексій Гончарук під час зустрічі з Президентом України заявив, що для збільшення ВВП за наступних п’ять років на 40% та створення мільйона робочих місць необхідно підвищити продуктивність праці та залучити в економіку України не менш як 50 мільярдів доларів прямих іноземних інвестицій.

Тобто новий економічний курс, боротьба з корупцією, створення сприятливих умов для залучення іноземних інвестицій мають стати для всіх, від кого це залежить, головним орієнтиром діяльності. Мабуть, і в регіонах «государеві люди» висловлюють готовність підтримати новий стратегічний напрям руху України, визначений на найвищому державному рівні.

Сміттєзвалище не цікавило. А ось комплекс...

Проте, як кажуть в Одесі, слова чиновників і реальні справи — дві великі різниці. Принаймні в цьому вже неодноразово переконувався німецький бізнесмен Едгар Шумахер — власник німецької фірми IHB Industrie, Handels-und Beteiligungsgesellschaft mbH. Бо після того як він інвестував в інфраструктурний проєкт Одеси понад 8 мільйонів євро, що за нинішнім курсом становить майже 240 мільйонів гривень, довелося пересвідчитися, що створення сприятливих умов для бізнесу в розумінні європейських чиновників і українських — знову-таки, як кажуть в Одесі, дві великі різниці.

Зокрема історія, про яку йтиметься, має 16-річну бороду і бере початок 2003-го. Саме тоді ТОВ «Южний» звернулося до Одеської міської ради із заявою про відведення земельної ділянки в оренду під будівництво туристично-оздоровчого комплексу з кафе. На той час воно вже провело переговори та одержало попередню згоду власника німецької фірми IHB Industrie, Handels-und Beteiligungsgesellschaft mbH Едгара Шумахера щодо фінансування проєкту.

Щоб одержати згоду міської ради на відведення земельної ділянки, необхідно було пройти чимало держінстанцій, одержати висновки різних експертів, дозвільну документацію тощо. На цьому етапі німецький інвестор не вникав у деталі всіх бюрократичних процедур — все це взяло на себе ТОВ. Зокрема й чималі подяки різномастим чиновникам за те, щоб вони не чинили перешкод з надуманих причин в оформленні документації. Врешті-решт рішенням сесії Одеської міськ­ради земельну ділянку було надано ТОВ «Южний» у довгострокову оренду.

Особливих заперечень у місцевих депутатів не було. Передусім тому, що місце для майбутнього будівництва було не у престижній центральній частині Одеси, де тривали війни за кожен квадратний метр, а на закинутій території околиці міста — пустирі, перетвореному на сміттєзвалище. Ні дороги, ні електропостачання, не кажучи вже про водопровід чи каналізацію, тут не було. І лише для того, щоб розчистити територію, довелося вивезти сотні тонн сміття й завезти тисячі тонн піску. Це без підготовки майданчика під будівництво і саме будівництво, яке потребувало вкладання колосальних коштів. Їх надав, нагадаємо, інвестор із ФРН, представник якого контро­лював використання багатомільйонної суми і весь перебіг робіт.

Мабуть, зайве нагадувати про педантизм і ретельність, із якою ведуть справи представники цієї нації. Саме так було і цього разу: завершення будівництва комплексу, який мав назву «Гранд Петтіне», відбулося у чітко визначені терміни. А сам туристично-оздоровчий комплекс став однією з найкрасивіших новобудов Одеси.

Після цього настав час повертати кошти німецькому інвесторові. Оскільки їх у ТОВ не було, справу вирішували через суд, де уклали мирову угоду про перехід цілісного майнового комплексу у власність німецької фірми IHB Industrie, Handels-und Beteiligungsgesellschaft mbH. Однак після дотримання всіх формальностей та відповідного юридичного оформлення документів інвестор одержав не лише нову власність, а й нові проблеми, з якими ніколи раніше не стикався. Адже доки на околиці міста був пустир із сміттєзвалищем, він нікого не цікавив, а коли на його місці постав красень туристично-оздоровчий комплекс із кафе, ним одразу ж зацікавився один з головних корупціонерів області.

Шість років тому інвестора з ФРН запросив на розмову тодішній начальник Одеської обласної податкової служби. Хоч перед ним був громадянин ФРН, фіскал навпростець заявив: «Ви повинні принести мені півтора мільйона євро». На запитання Едгара Шумахера, як це уявляє начальник податкової, той не довго думаючи заявив: «Хоч у мішку». Заперечень, що у своїй країні німецький інвестор має відзвітувати за кожен витрачений цент, податківець навіть слухати не захотів. Натомість пообіцяв у разі відмови просто заблокувати роботу комплексу. На щастя, це було напередодні Революції гідності, після якої головний фіскал області накивав п’ятами з Одеси.

Чиновницьке замкнене коло

Здавалось би, після того, як «двічі несудимий» разом з нукерами спішно покинув Україну, нова влада мала б позбутися всього негативу попередників. Але ці сподівання не справдилися, оскільки її представники, обіцяючи реформи, насправді просто осідлали ті самі корупційні потоки, які існували за Януковича. Але це стало очевидним пізніше, а на початках німецький інвестор, як і абсолютна більшість наших співвітчизників, повірив голосним запевненням про реформаторські наміри тодішньої влади і навіть уявити не міг, які перешкоди доведеться долати з такими «реформаторами».

Не знав він і нюансів окремих українських законів, норми яких виписано так, що вони створюють законодавчий дуалізм. І саме цим із вигодою для себе нерідко користуються ті, від кого залежить підпис під різними дозвільними документами.

Приміром, відповідні статті Земельного та Цивільного кодексів України передбачають перехід оренди землі, на якій розташовано той чи той об’єкт, до його нового власника. На практиці ж чиновники можуть перетворити це питання на справжню смугу перешкод, яку доведеться долати не один рік. Саме з цим і зіткнувся німецький інвестор, якому після одержання права власності на об’єкт довелося починати все спочатку. Знову проходити багаторівневий затяжний процес експертиз, узгоджень, оформлення всієї документації, щоб отримати землю в оренду. Хоч свого часу її вже було надано в оренду ТОВ «Южний» під будівництво комплексу, власником якого на законних підставах став інвестор із ФРН.

Одне слово, на Едгара Шумахера чекало тривале випробування спілкуванням із представниками різних інстанцій та організацій, підсумком якого мав стати фоліант обсягом понад 400 сторінок друкованого тексту, таблиць і карт.

Нарешті наприкінці вересня 2017 року всі документи було надано в головне управління Держгеокадастру в Одеській області на експертизу. У відповіді, яку одержав замовник на початку жовтня того самого року, було вказано на необхідність гармонізації документації з підпунктом 3.3.2 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації. А конкретніше — кожен аркуш документів у паперовому вигляді має бути засвідчено підписом і печаткою розробника об’єкта експертизи, а також підписом та печаткою сертифікованого інженера-земле­впорядника.

Одеське відділення Державного підприємства «Укргеоінформ», яке було розробником документації, врахувало ці зауваження і привело всю документацію у відповідність з вимогами методики. Після цього Головне управління Держгеокадастру в Одеській області направило проєкт землеустрою на відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування туристично-оздоровчого комплексу німецьким власником у Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) на експертизу.

Однак цього разу документацію повернули в Одесу на доопрацювання вже з Києва. Головна причина — розміщення земельної ділянки було вказано в координатах, які існували за колишнього Союзу, а в Україні була вже власна сітка координат. Хоч було непросто, замовник зумів вирішити й це питання.

І знову розробник документації Одеське відділення ДП «Укр­геоінформ» надіслало проєкт земле­устрою в головне управління Держгеокадастру в Одеській області. Зробило це через так зване єдине вікно — департамент надання адмінпослуг Одеської міськради.

У відповіді ГУ Держгеокадастру від 26.03.2019 року вказано: «Зазначена документація із землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам підпункту 3.3.2 Методики…». Тому ГУ «повертає проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки без розгляду». І все. Бо якщо в 2017 році документацію з Головного управління повернули з конкретною вказівкою, що саме слід виправити для дотримання вимог цього підпункту, то цього разу вчинили за принципом «здогадайся, мовляв, сам». Цим започаткували відфутболювання документації розробникові, який, до речі, — теж державне підприємство.

Наступні три відповіді — 7 червня, 10 липня та 2 жовтня зроблено, мабуть, під копірку, лише з різними датами. І в них одна і та сама аргументація: «У наданому проєкті землеустрою не в повній мірі усунуто зауваження, зазначені в листі Головного управління від 27.03.2019 р.». Нагадаємо: у цьому листі було лише посилання на підпункт методики без будь-якої конкретики. Тому всі ці відповіді можна вважати класичною відпискою. Ситуація глухого кута, оскільки в Держгео­кадастр документацію може відправити лише його Головне управління в Одеській області. А воно, як бачимо, робити це не поспішає. А без експертизи з Києва не може бути відповідного рішення Одеської міськради.

Кому це вигідно?

А тим часом німецький інвестор не може повноцінно працювати й розвиватися. Адже права оренди на землю, де розміщено об’єкти, будівництво яких обійшлося в сотні мільйонів гривень, він не одержав досі. І поки що замість прибутків зазнає збитків. Цікаво, якщо він розповість про свій досвід ведення бізнесу в Одесі німецьким партнерам або поділиться ним із закордонними ЗМІ, то в Україну одразу ж полетять інвестори вкладати кошти у розвиток нашої економіки? Відповідь, як кажуть, на поверхні.

І наостанок процитуємо витяг з ухвали Солом’янського районного суду міста Києва від 31 липня цього року: «До слідчого судді Солом’ян­ського районного суду м. Києва надійшло клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, подане в рамках кримінального провадження, що розслідується за фактами вчинення зловживання службовим становищем службовими особами Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, що спричинило тяжкі наслідки». І далі: «Національним антикорупційним бюро України в ході досудового розслідування встановлено, що начальник ГУ Держгеокадастру в Одеській області та заступник начальника ГУ Держгеокадастру в Одеській області, будучи службовими особами, діючи всупереч інтересам служби, за попередньою змовою та з метою одержання неправомірної вигоди вчинили зловживання своїм службовим становищем шляхом безпідставного виділення в оренду земель, які перебувають у власності держави, зміни їх цільового призначення та зменшення відсоткової ставки орендної плати за користування землею, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам».

Мабуть, цього цитування досить, щоб зрозуміти, чого хотіли чи, можливо, хочуть і досі від німецького інвестора в Одесі. На жаль, в Україні ще чимало чиновників, які почувши словосполучення «закордонний інвестор», уподібнюються акулі, яка йде на запах крові. Їм це, безумовно, вигідно, тільки як бути з іміджем України та прагненням керівників держави зробити його привабливим для інвесторів?