Опівдні цього лютневого дня, за кілька тижнів до закінчення календарної зими у Слов’янську буяла тепла весна. Це підтверджувало й електронне табло навпроти приміщення міської ради, на якому висвічувалися цифри «+14». Тому на найближчих лавочках не бракувало охочих поніжитися під теплим сонечком. Каюсь, важко було й собі не піддатися спокусі трохи розслабитися. Та мій настрій відразу зник, щойно переступив поріг будинку міської влади, ритм роботи у кабінетах якого нагадував гарячий цех безперервного виробництва. Такий темп, кажуть службовці, став звичним упродовж останніх трьох місяців. І саме зі згаданого відрізку часу й розпочалася наша розмова зі Слов’янським міським головою Вадимом Ляхом.
— Вадиме Михайловичу, перші сто днів перебування на посаді зазвичай називають періодом ближчого і прискіпливого знайомства з місцевою проблематикою, складання планів, формування команди тощо. Вам також довелося перейматися такими клопотами?
— Відразу скажу: мені не потрібно було витрачати час на знайомство, бо я в цій сфері вже протягом 12 років депутатської роботи, тому добре знаю головні проблеми міста. Отож уже з першого дня, як розпочав виконувати обов’язки, разом із колегами-однодумцями став працювати над розв’язанням найважливіших проблем. Серед таких насамперед налагодження нормальної роботи житлово-комунального господарства і, безумовно, водопостачання, забезпечення належного стану соціальних і культурних об’єктів. А ще є суто місцева особливість — стабілізація роботи наших соціальних служб, які через великий наплив тимчасово переміщених осіб працюють із надмірним навантаженням. Наприклад, у нас тільки пенсіонерів зареєстровано 80 тисяч осіб, а це вдвічі більше, ніж було в мирний час! Це, звичайно, не означає, що ці всі люди мешкають у місті, але вони оформляють і отримують тут пенсії, довідки та документи у відділенні Пенсійного фонду та інших службах, яким доводиться справлятися із такою величезною кількістю відвідувачів.
— Бойові дії на Донбасі спричинили в місті ще одну гостру проблему — відновлення житлових будинків, пошкоджених ще навесні-влітку 2014 року. Досі темпи цих робіт недостатні.
— Нарікання людей цілком зрозумілі і справедливі, адже відтоді минуло немало часу, а проблему досі не розв’язали. Хоч казати, що в місті нічого не робили в цьому напрямі, також неправильно. Адже кілька багатоквартирних будинків відновили невдовзі після закінчення бойових дій, оскільки законодавство дозволяє спрямовувати бюджетні кошти на ремонт будинків комунальної власності. Та поряд із цим «випали» помешкання в приватному секторі та ОСББ. Тому й зараз маємо досить солідний фронт робіт: приблизно 124 приватні будинки 3-ї категорії, тобто зруйновані повністю, плюс 300 будинків 2-ї категорії, де пошкоджено дахи, вікна тощо. Зрозуміло, всі відповідні роботи фінансуватимуть із державного бюджету, оскільки для місцевого кошторису це непідйомні суми. Та ми намагаємося не залишати наших людей наодинці з проблемами: цьогоріч із міського бюджету надали 1 мільйон гривень для разових виплат власникам пошкоджених будинків, які найбільше потребують такої допомоги. Цю міську програму почали реалізовувати ще торік, і нині майже третина потерпілих уже отримала відповідні кошти. Сподіваємося пожвавити цю роботу за допомогою міжнародних фондів і грантових організацій, з якими працюємо. Крім того, дуже розраховуємо на підтримку обласної влади, і тут уже є позитивні зрушення: нещодавно Слов’янськ увійшов до п’ятірки міст Донеччини пріоритетного розвитку, а отже, тепер маємо шанс отримати з обласного бюджету додаткове фінансування на розвиток. Зараз моє головне завдання — захистити в Донецькій ОДА соціальні проекти, які ми розробили й запропонували, і об∂рунтувати ті суми коштів, які просимо на їхнє виконання.
— Які проекти плануєте реалізовувати коштом обласного бюджету та із залученням інших коштів?
— Насамперед є намір розв’язати проблему нормального водопостачання міста, оскільки стан застарілих водогінних мереж давно не витримує жодної критики. Розуміючи, що за один рік із цим не впоратися, ми нині розпочинаємо перший етап робіт, після яких цілодобове постачання води стане нормою для нашого найбільшого мікрорайону — Артема, де мешкають 27 тисяч слов’янців. Далі подбаємо про центральну частину міста та інші його райони. Ці роботи потребують певного часу, і ми розмірковували: під час ремонту 10—15 тисяч мешканців міста на 1—2 тижні залишаться без води. Отож аби зменшити тимчасові незручності, вирішили пробурити свердловини і відкрити 15 бюветів технічної води. Водночас потурбуємося і про благоустрій міста: є п’ять проектів, розроблених спільно з міжнародним банком, чиї кошти залучаємо для реконструкції наших доріг. Зокрема беремося провести капітальний ремонт шляху від Славкурорту до залізничного вокзалу. Тобто, готуючи різноманітні проекти, намагаємося використовувати кошти з різних доступних джерел — із обласного та міського бюджетів і завдяки співпраці з міжнародними організаціями.
— Нещодавно з’явилася інформація, що ви готуєте своєрідний прорив щодо значно активнішого розвитку в місті підприємництва.
— Справді, готують відповідні зміни, які позитивно позначаться на розвитку бізнесу та підприємництва. Як відомо, Слов’янськ має статус міста-курорту з усіма відповідними наслідками, що передбачає законодавство: якщо порівнювати із сусідніми населеними пунктами, то в нас найдорожча земля. Наприклад, квадратний метр тут коштує 132 гривні, а в сусідньому Краматорську — всього 82 гривні. Це великий тягар і своєрідний бар’єр, який зупиняє підприємців, котрі мають бажання щось зробити для міста. Тому я вже дав розпорядження переглянути цінові коефіцієнти у бік зменшення. Не відмовляємося від статусу курорту, але прагнемо створити тут сприятливіші умови для розвитку бізнесу й залучення інвестицій. Ми попередньо провели консультації зі столичними фахівцями, влітку вже мають бути готові відповідні акти, а з 2017 року, сподіваюся, ці зміни наберуть чинності й суттєво посприяють інвестиційній привабливості нашого міста.
— Вадиме Михайловичу, а чи є серед різноманітних проектів такі, що пожвавлять культурне життя Слов’янська?
— Перші кроки в цьому напрямі ми вже зробили: міська влада висловила бажання викупити Будинок культури в центрі Слов’янська, який досі не перебував у комунальній власності. Ми оперативно перехопили ініціативу в приватного покупця, бо підозрюємо, що у БК був намір відкрити щось на кшталт нічного клубу. Натомість хочемо використовувати цей заклад за прямим призначенням, а ось місцевий Будинок культури залізничників спільно з облуправлінням культури плануємо перепрофілювати на обласний арт-центр, де зокрема діятиме й ляльковий театр. Тобто в місті невдовзі має з’явитися культурний центр обласного значення. Поряд із цим намагаємося нарешті навести лад і облаштувати міський парк відпочинку. Спочатку хотіли створити тут своєрідний музей декомунізації: зібрати демонтовані пам’ятники тощо. Водночас у мене виникла інша ідея: об’єднати попередні пропозиції і відкрити тут музей 100-ліття історичного періоду, який почався в Україні 1917 року. Ваша газета — перше видання, якому я розповідаю про цей задум, він ще потребує доопрацювання і обговорення. Однак мені здається, такий проект має право на існування.
Загалом ще раз хочу наголосити, що міська влада і громада Слов’янська з честю та гідністю витримають усі випробування сьогодення і разом ми здолаємо нинішні негаразди. Упевнений, що Слов’янськ зростатиме й розвиватиметься, бо тут живуть чудові люди, які працюють на благо і процвітання рідного міста, шанують історію і традиції нашої країни.
Павло КУЩ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Вадим ЛЯХ. Народився 16 березня 1973 року. 1995-го закінчив Донбаський державний педагогічний університет за спеціальністю «Математика». Був депутатом трьох скликань Слов’янської міської ради з 2002-го по 2015 рік. У жовтні 2015-го його обрали головою Слов’янської міськради.
Ми в Google+