Останнім часом в Україну масово і безконтрольно  імпортується свинопоголів’я і свинина, що небезпечно з ветеринарної позиції і призводить до занепаду вітчизняної галузі. Про це говоримо з головним науковим співробітником  Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України Валентином РИБАЛКО.

— Валентине Павловичу, які маємо тенденції в Україні щодо нарощування свинопоголів’я?

— Торік свиней було вирощено на кілька відсотків більше, ніж у 2013 році. Але цього недостатньо. Раніше в Україні виробляли по 30—31 кілограму свинини на душу населення, що повністю відповідало науково обгрунтованим медичним нормам харчування людини, зараз — у межах 12—13 кілограмів.

За програмою розвитку свинарства на період до 2020 року в усіх категоріях господарств країни на той час передбачається мати 11 678,6 тисячі свиней (на Полтавщині 649,1 тисячі голів) і виробляти в живій масі 1 458,6 тисячі тонн свинини (на Полтавщині 73,7 тисячі). Це можливо. Для порівняння: у першому півріччі минулого року утримували 7 890 тисяч голів свиней, зокрема на Полтавщині їх було 442,4 тисячі.

Фото автора.

— Чи готові наші підприємства працювати за європейськими стандартами?

— Значна кількість свинарських спеціалізованих підприємств України вже працює за їхніми правилами і технологіями. Наприклад, ТОВ «Агропрайм Холдинг» в Одеській та ТОВ «Маяк» у Сумській областях. Технологію європейського рівня для них розробила наша наукова установа.

— До речі, як колектив інституту почувається у нинішніх економічних умовах?

— Надходження бюджетних коштів зменшилося на 30 відсотків. За договірною тематикою торік одержали всього 1,5 мільйона гривень, бо більшість товаровиробників не в змозі оплачувати наші послуги. Потребують значного переоснащення сучасним обладнанням лабораторії інституту. Разом з тим у нас є чотири дослідних господарства: експериментальна база «Надія», племзаводи «Степне» та імені Декабристів і господарство «9 січня», які у своїх регіонах кращі. Інститут останнім часом активізував роботу щодо їхнього наукового забезпечення.

— У торговельній мережі чимало неякісної свинини, зокрема від полтавських виробників. Як зробити, щоб у ковбасах чи шинці було якомога менше хімії?

— Справді, контроль за якістю виробленої свинини тепер нікудишній. Як показала практика останніх років, бажання багатьох товаровиробників пришвидшити процес відгодівлі свиней за допомогою зарубіжних кормових домішок, тим паче хімічного походження, заради тисячаграмових приростів не завжди виправдане. Ферментні препарати значно підвищують фізичний ріст тварин, однак м’язові й жирові тканини в їхньому організмі не встигають досягти повного фізіологічного дозрівання, внаслідок чого утворюється бліде водянисте ексудативне м’ясо (вада PSE) або навпаки — темне, щільне, сухе (вада DFD).

У тушах свиней з ознаками PSE і DFD цей процес порушується, загальні показники свинини знижуються, створюється сприятливе середовище для бактеріального її забруднення і неминучих економічних втрат при подальшій переробці, не кажучи вже про якість продукції. Тому слід кардинально посилити вимоги до якості свинини, що виробляється!

— Нині для розведення завозять свиноматок із Данії, Англії навіть В’єтнаму. А чому нехтують породами, виведеними українськими  селекціонерами?

— Масовий безконтрольний імпорт свинопоголів’я і свинини небезпечний з ветеринарної позиції, це може призвести до загибелі вітчизняної галузі. В Україні розводять 12 порід свиней, із яких шість порід вітчизняного походження: миргородська, полтавська м’ясна, українська м’ясна і червона білопояса (виведені науковцями інституту свинарства). В Україні достатня племінна база. Треба матеріально зацікавити племінні господарства у селекційно-племінній роботі на сучасному рівні, а товарні господарства — заохотити брати цих племінних тварин для масового використання. Завозити з-за кордону потрібно тільки незначну кількість високоцінних тварин чи спермопродукції для покращення окремих якостей наших порід і створення нових генотипів.

ДОСЬЄ «УК» 

Валентин РИБАЛКО. Народився у м. Кривий Ріг на Дніпропетровщині. Закінчив Туркменський сільськогосподарський інститут (за фахом «зоотехнік»), аспірантуру Полтавського сільськогосподарського інституту. Працював старшим науковим співробітником, заступником директора з наукової роботи, директором Науково-дослідного інституту свинарства імені О. Квасницького УААН. Доктор сільськогосподарських наук, професор, академік, двічі лауреат Державної премії України за науково-практичні досягнення.

Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»

А ТИМ ЧАСОМ

Робота на результат

За погодженням з Мінагрополітики профільні заклади формуватимуть навчальні програми з професій, потрібних аграрному сектору. Те саме стосується і закриття закладів. Це під час зустрічі з викладачами та студентами Полтавської державної аграрної академії підкреслив профільний міністр Олексій Павленко. Він наголосив на підвищенні якості аграрної освіти як істотної складової процесу розвитку сільського господарства. Він зауважив, що час переглянути й затребуваність спеціальностей. Випускники з вищою аграрною освітою повинні знати європейські стандарти якості, іноземні мови, вміти працювати на високотехнологічному обладнанні.

«Дуже важливе стажування кращих студентів-аграріїв за кордоном, проходження ними практики на базі місцевих потужних агроформувань. Адже наука не може бути відірвана від виробництва», — зауважив він. Міністр констатував, що Україна не повинна бути сировинним придатком, а має збільшувати в експорті обсяг продуктів переробки. Для цього потрібні нові технології, техніка і, безумовно, нове покоління фахівців, які працюють на результат.