Восени помітила у під’їзді неподалік ліфта пластикову банку, наповнену кришечками з-під напоїв. Періодично вона порожніла, а потім знову по вінця наповнювалася різнокольоровими пластмасками. Консьєрж розповіла, що моя сусідка по під’їзду десятикласниця Маша Ганченко разом зі своїм братом Іваном поставили імпровізований контейнер і попросили розповідати мешканцям про доброчинну акцію — збір кришечок на протези для бійців, що постраждали під час АТО.
Неймовірно! Спрацювало. Заклик подіяв і на мою сім’ю. Молодший син пильно стежить за тим, щоб випадково бодай одненька кришечка не оминула спеціально відведений ним пакет. Порахували: за місяць лише ми викинули б на смітник 70 кришечок з-під напоїв. До речі, єдина вимога від переробника вторинної сировини — лише харчовий пластик.
Досвід збору кришечок ініціатор акції Тетяна Руденко запозичила у європейців. До початку бойових дій мала туристичний бізнес. Нині займається волонтерством і сподівається, щойно закінчиться війна на сході країни, відновити своє заняття, яке давало не лише прибуток, а й приємний та пізнавальний досвід. За кордоном чи не в кожному будинку, де довелося гостювати, помічала, як десь на видноті стоїть гарна посудина, а в ній — кришечки. Як відомо, цивілізоване зарубіжжя давно живе за принципом суворого розподілу відходів. А от з кришечками і там окрема історія. Як пояснили Тетяні, раз на рік переробник оголошує про збір кришечок. Кошти від такої акції спрямовують на благодійність. Наприклад, за рік у Польщі на виручені в такий спосіб гроші закуповують 10—11 інвалідних візків, в Італії 17—18.
Про це згадала, коли після участі в АТО з’явилися перші ампутовані. По-людськи найбільше стало шкода хлопців із сільської місцевості, де кожна копійка має особливу вагу. Щоб було по-чесному, голова Благодійного фонду «Овес» Тетяна Руденко звернулася з офіційними запитами в Міноборони і МОЗ, щоб з’ясувати, хто з бійців з тих чи тих причин має нагальнішу потребу у фінансовій допомозі.
З кінця червня розпочалася інформаційна кампанія. У фонду з’явилися однодумці й помічники. Особливу роль тут відіграли діти. Тетяна переповідає історію за історією, які їй розказують дорослі.
Якось до однієї зі столичних квартир завітали двоє хлопчаків з коробкою в руках. Коли господар поцікавився, що малечі треба, то менший, якому років з п’ять, пояснив: мовляв, вони збирають кришечки на протези для воїнів АТО. Чоловік поцікавився, чи бува не вигадує хлоп’я, можливо, вони на морозиво ось так заробляють. Малий дуже по-дорослому випалив: «Як ти, такий великий, не розумієш — вони ж там чекають нашої допомоги».
Щоправда, протези роблять не із кришечок — вони йдуть на переробку, а виручені від них кошти спрямовують на допомогу конкретному бійцю. Так, завдяки всім учасникам акції на рахунок БФ «Овес» надійшло вже 120 тисяч гривень.
З’явився і перший підопічний. Сергію Тимощуку з Хмельниччини 32 роки. Його призвали за мобілізацією. Поки виконував свій обов’язок перед Батьківщиною, дружина народила другу дитину. Життя в селі й без того не солодке, а з втраченим здоров’ям — поготів. У Сергія складна ампутація нижньої кінцівки. Підходящий протез пропонують у Польщі. Його вартість — 240 тисяч гривень. Ось цьому захисникові нині й збирають кришечки на протез.
Власник підприємства з переробки, що у Броварах під Києвом, зробив свій внесок — призначив ціну за кілограм вторсировини не 3 і не 5, а 10 гривень. Уже є бажаючі приймати на переробку кришечки і в інших областях. Через «вуличне» радіо одна з фірм доставки вантажів дізналася, що благодійники не мають транспорту, аби відвезти сировину до місця переробки. Зараз вона безкоштовно доставляє вантаж доброчинності.
Єдине, з чим звертається Тетяна Руденко до бажаючих долучитися до акції, — зв’язатися з нею і повідомити про свої наміри. Адже були прикрі випадки недобросовісного використання благих намірів нечесними людьми, які збирали кришечки нібито для допомоги бійцям, але виручені за них гроші забирали собі. Вона стурбована тим, що ось такі спритники здатні знищити хороші справи. Шкода, адже найактивніші учасники акції — діти.
Учні й учителі сумського обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів та сумської спеціальної ЗОШ, окрім збору кришечок, підготували добірку творчих робіт. Це тематичні малюнки про мир, про солдатів, які захищають нині від ворога східні кордони нашої країни. Роботи збираються пересилати на передову не окремими малюнками, а цілим альбомом.
На території синагоги у Кривому Розі також встановили імпровізований контейнер для харчового пластику. Зі столичного Охматдиту також передали зібрані дітками-пацієнтами кришечки. Лікарі нарікають, що багато викидається медичного пластику — його б у переробку якось організувати.
Наостанок — улюблене журналістське «про плани на майбутнє». Усі, хто долучився до цієї, на перший погляд, непримітної справи, вірять у швидке закінчення бойових дій, у повернення бійців додому. А от почату справу ніхто не збирається завершувати: малеча розуміє, що від невикинутої на узбіччя кришечки помалу планета стане чистішою. Дорослі помітили, як їхні діти змінилися, у них з’явилася нагода не на словах, а на ділі проявити чуйність і співпереживання за ближнього. Тетяна Руденко мріє про те, як із зібраної сировини хтось із виробників виготовить дизайнерські контейнери для збору кришечок. І стоятимуть вони у людних місцях — навіть там, де зараз відмовляються ставити звичайні коробки (одні бояться за безпеку, другі кажуть, що це псує дизайн і ще щось там їхнім закладам).
ДОВІДКА «УК»
Якщо 120 тисяч кришечок конвертувати в кілограми, то вийде 13 тонн харчового пластику. Найдопитливіші вирахували, що одна кришечка важить приблизно 3 грами. А час розпаду її в природі понад 200 років.
Ми в Google+