ДУХОВНІСТЬ

Чергова виставка-ярмарок у містечку Миколаїв на Львівщині побила рекорди за кількістю учасників
та відвідувачів 

За інтересом однієї місцевої громади до такої акції, можливо, зарано говорити про духовне відродження суспільства, хоча б тому, що, на жаль, порівнювати ні з чим. Тим часом у робітничому райцентрі, а Миколаїв був і залишається містом цементників, інтерес до читання  зростає. Якщо до проведення дебютної толоки шість років тому організаторам ледь не просити видавців доводилось, аби привезли свою книжкову продукцію , то тепер через брак виставкових площ хоч відмовляй охочим приїхати.

— Добре, що хоч тепер нарешті помітили, як за щоденними клопотами прагматизм витіснив з ужитку такі категорії як духовність і моральність: у  містечках і навіть селах можна нарахувати з десяток кафе, де молодь розтринькує батьківські гіркі заробітчанські гроші, та, на жаль, немає жодної книжкової крамнички! — бідкається голова ради Асоціації книговидавців та книгорозповсюджувачів Львівщини Михайло Ватуляк. — Не кожен поїде по книжку до Львова. А якщо врахувати, що торговельна надбавка в книгарнях чи на ятках нерідко вдвічі-тричі перевищує вартість самої книжки від видавця, то така новинка стає просто недоступною для читача!

Саме тому провідні видавництва краю, зокрема «Каменяр», «Світ», «Свічадо», «Кальварія», «Богдан», «Апріорі», «Літопис», «Піраміда» й інші та книготорговельні підприємства приїжджають до районного Миколаєва на «Книжкову толоку». Нерідко, каже Михайло Ватуляк, навіть собі у збиток. Бо й за виставкові площі, і доїзд, і роботу працівників у вихідні дні — за все треба заплатити. Та коли навколо стендів збираються гуртами покупці, які приїхали з віддалених сіл, тоді не  фінансова вигода є визначальною: важливіше те, що українська книжка нарешті повертається в кожну родину.

На ярмарок у Миколаїв привозять свою продукцію провідні видавництва краю. Фото з сайту tolokabook.lviv.ua

Підсумовуючи місцевий форум, видавці не зосереджувалися на економічних результатах, важливо, що «Толока», якій передбачали короткий вік, розвивається, апробує нові акції — фестивалі, зустрічі з письменниками, поетичні марафони. Вона вийшла за межі Палацу культури, відрядивши письменницько-видавничі десанти у віддалені школи  району.

— Таке спілкування наживо — море вражень і для учнівських колективів, і для авторів! Дорогою додому вже народилися свіжі сюжети! — ділиться поетеса Марія Людкевич.

Не випадково головним акцентом цьогорічної толоки вибрано дитячу літературу. Галицькі родини, як і в усі часи, привчають дітей до книжки. Тож із самого ранку біля  вітрин збиралися чималі черги  — на виставку традиційно батьки приходили з дітьми, що особливо імпонувало, приміром, дитячій письменниці з Києва Ларисі Ніцой.  Кому-кому, а дошкільнятам на толоці був справжній рай: вони зі своїх рученят гарно ілюстрованих  книжок вже не відпускали. А вибирати їм було з чого: найпотужніші з видавництв регіону привезли до райцентру по сто своїх книжкових новинок! І добре, що весна в райцентрі розпочинається з «Книжкової толоки»!