Улітку Грузія вабить прекрасним морем. До речі, батумські води вважають цілющими, адже вони лікують від поганого настрою й важких думок. Тбілісі захоплює історичними пам’ятками, а винна дорога в Кахетії одна з найкращих, хоч не кожний мандрівник доходить до кінцевого пункту. І дуже смачна грузинська кухня.
Зізнаюся, на море хотілося дуже, адже в Україні саме стояла нестерпна спека. Але мої стежки пролягали в іншому напрямку. І ними пройшло небагато туристів, адже потрапити у це заховане в горах малодосліджене місце непросто. Цю місцину називають загубленим світом і краєм тисячі веж. Тут первісна природа, найвищі у Грузії гори, альпійські долини, льодовики, бурхливі гірські річки й суворі, але з добрим серцем люди. Це Сванетія.
Загублений світ
Тривалий час Сванетія була фактично відрізана від решти країни. Протягом століть свани тільки влітку зрідка спускалися з гір, адже взимку перевали завалювало снігом. Ішли вони по найбільший скарб — сіль. Сванським коровам давали лизати сіль, щоб потім отримати високоякісне молоко і молочні продукти.
Коли чоловіки приносили цей скарб, який прирівнювали до золота, жінки змішували її з місцевими травами. Так у кулінарному доробку Грузії, а згодом світу з’явилася сванська сіль. Ви скажете, що її можна купити навіть в українських магазинах, але повірте, справжня сванська сіль є тільки у Сванетії.
Завдяки довгій ізоляції у Сванетії збереглась унікальна культура, традиційний устрій життя. Тут найвищі й найкрасивіші вершини Грузії Шхара (5193 м), Тетнульд (4869 м), Ушба (4710 м). Одразу зазначу, любителям пляжного відпочинку й All Inclusive у Сванетії нічого робити.
Як доїхати
Сванетія залишається ізольованим краєм, але хіба це може зупинити, якщо є бажання? З України можна долетіти до Тбілісі, Батумі, а звідти ходять маршрутки в Местію — райцентр і столицю Сванетії. На дорогу доведеться витратити 6—8 годин. Та не лякайтеся: дорога зачарує пейзажами, і в якийсь момент вас перестане бентежити проїзд над прірвою, каміння на дорозі — їх витіснить неймовірне захоплення горами та хмарами, які граються між ними в хованки.
Якщо погода сприятлива, із Тбілісі й Кутаїсі в аеропорт імені цариці Тамари у Местії можна долетіти всього за годину.
Вважається, що найкращий сезон для відвідування Сванетії — червень — вересень. Тому саме час пакувати валізи. Гірськолижний сезон триває із грудня до квітня.
Правила в’їзду в країну
У Грузію можна потрапити тільки з негативним тестом на COVID-19, який було зроблено не раніше ніж за 72 години до вильоту. Важливо заповнити спеціальну форму https://stopcov.ge/en/Protocol (її просять показати прикордонники на паспортному контролі після прильоту).
Через три дні необхідно зробити повторний тест за власний рахунок у лабораторії Грузії. Його результати надішлють на електронну пошту, згодом їх попросять показати прикордонники в аеропорту під час вильоту. І не сподівайтеся, що не спитають. Без негативного тесту вам доведеться сплатити штраф.
Якщо у вас є сертифікат про вакцинацію незалежно від виробника вакцини, додаткові тести не потрібні.
Местія. Столиця регіону лежить на висоті 1500 м над рівнем моря у місці злиття річок Мулахара і Местіачала. З півдня місцевість обіймає хребет Зурулуді, східний бік зайнятий величезним гірським масивом Бангуріані. Північний сусід Местії — гірський пік Цхаквзагарі, а із західного боку — сніжний хребет Лайла.
Местія — це початкова точка для майже всіх туристських маршрутів. Саме тут найбільше у Сванетії готелів і гестхаусів. У більшості гестхаусів є ще й додатковий бонус — власна сванська вежа. Готелі можуть похвалитися оглядовими майданчиками, звідки добре видно сванські вежі, які ввечері підсвічують.
Що подивитися
Вулицями Местії та околицями приємно прогулюватися, милуючись краєвидами і сванськими вежами, але є локації, обов’язкові для відвідування.
ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНИЙ МУЗЕЙ
У музеї представлено скарби християнського мистецтва IX—XVIII століть, експозицію друкованих книжок, стародавні рукописи IX—XIX ст., предмети побуту, зброю.
СВАНСЬКИЙ БУДИНОК
Цей музей створила Лариса Маргіані — українка, яка вийшла заміж за свана і залишилася жити у Сванетії. Це традиційний будинок (мачуб) з вогнищем, різьбленими скринями, великим кріслом для глави сім’ї. Раніше в одній кімнаті жили і спали всі члени сім’ї, а це приблизно 25 осіб. Ще одна кімната належала молодятам, а друга — гостям. У цьому ж приміщенні, тільки внизу, перебувала худоба. Після екскурсії сванським будинком можна піднятися на сімейну сванську вежу і влаштувати фотосесію.
МУЗЕЙ МИХАЙЛА ХЕРГІАНІ
У ньому можна дізнатися про життя видатного свана, «тигра скель», одного з найвизначніших альпіністів світу, який загинув під час сходження в Італії 1969 року, Михайла Хергіані. Саме на пам’ять про нього Володимир Висоцький написав пісню «Ти йдеш скраю льодовика…»
Ушгулі
За 48 км від Местії лежить унікальне високогірне село Ушгулі. Це найвище поселення в Європі. Крім найвищої вершини Грузії Шхари біля підніжжя якої лежить Ушгулі, тут майже 30 середньовічних сванських веж VII—XII сторіччя і стародавній храм. Сванські вежі вписано до переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Будували їх для захисту від снігових лавин, як притулок від ворогів і оборони під час міжусобиць.
З Местії в Ушгулі можна дійти за три дні, дістатися на коні — за день, а позашляховиком — за чотири години. Дорога мальовнича, але небезпечна. Якщо ви не впевнені у своїх силах, краще за кермо не сідати, а домовитися з місцевими та орендувати джип.
Під час прогулянки селом складається враження, що машина часу відправила вас на багато століть назад. Люди живуть у традиційних будинках, без будь-яких пластикових вікон, тримають корів і свиней. Вони гостинно зустрічають, запрошують зайти у свої будинки, випити чарчину за мир і дружбу. Вони скучили за спілкуванням за час карантину, та й не кожен турист добереться сюди. Тільки гестхауси, кафе та поодинокі групи туристів з Ізраїлю, Польщі, навіть Китаю нагадують про те, що нині все-таки XXI сторіччя.
На льодовик
Кращими за гори можуть бути тільки гори. Саме вони головний туристський магніт Сванетії. Чому б не піднятися на льодовик Чалааді? Не лякайтеся! Маршрут промаркований і під силу навіть новачкам. Головне — зручне спортивне взуття, оскільки доведеться час від часу йти через ліс і ступати на каміння вздовж гірської річки. Досвідченіші туристи можуть обрати маршрут складніший чи навіть зайнятися альпінізмом. Скелі поряд, але без інструкторів та їхнього страхування краще не випробовувати долю.
З Чалааді відкривається неймовірна панорама на скелястий масив Далакор, вершини якого вкриті снігом. Сказати, що тут красиво — нічого не сказати. Цей краєвид нагадує картинки науково-популярних фільмів National Geographic Channel. Попри красу, заглядати у грот льодовика не варто. Це небезпечно, адже з його вершини постійно падають камені різних розмірів.
Чалааді — не єдиний льодовик у Сванетії. Неподалік села Адіші — гігантський льодовик Лардааді-Адіші заввишки 1,5 км, найбільший на Кавказі. Від цього села можна потрапити на льодовик Шхара.
Голова у хмарах
На вершинах гір Кавказького хребта можна доторкнуться до хмар руками, і на гірськолижному курорті Тетнулді зробити це дуже легко. Він готується до зимового сезону, але й улітку варто там побувати, щоб насолодитися чарівним краєвидом.
У Сванетії є ще одне місце, обов’язкове для відвідин, — це садиба Heshkili Huts Svaneti, яка належить родині Джапарідзе. Вона стоїть на кінцевій станції канатної дороги курорту Хацвалі. Це місце настільки красиве, що родині нічого іншого не залишилося, як побудувати ресторан і готель. До речі, саме тут є локація — мрія всіх інстаграмерів «Гойдалки мрії». Дивишся на зроблені там фотографії, і здається, що летиш над прірвою.
«У будівництві нам допомогла держава, зокрема провести воду та електрику. А ось дерев’яні будиночки ми побудували власними силами», — розповідає господар закладу.
Кухня Сванетії
Клімат гірської Сванетії суворіший, ніж в інших регіонах Грузії, тому виноград тут не росте. Тож і місцевого вина не знайти. Роблять свани яблучну горілку натхані і місцевий самогон.
Надзвичайно смачно тут готують хачапурі із сиром і пшеницею. Спробувати варто кубдарі (коржі із м’ясом), які в кожному кафе чи ресторані готують за особливим рецептом. Унікальні для Сванетії кукурудзяні коржі чіждварі із сиром і картопляне пюре із сиром «Шуша».
Хоч би якими смачними були сванські страви, головна спеція цього регіону — сванська сіль. До її складу входить червоний перець, кінза, кріп, шафран, кмин, часник і уцхо-сунелі. Цю сіль можна додавати до будь-яких страв із м’яса, риби, в салати і в перші страви.
Неймовірно смачно!
Дякуємо за організацію цікавої подорожі Местійському муніципалітету в особі голови Майзера Джапарідзе, DMO_Shanland і Давиду Жорджоліані, Albomi — travel club.
Іванна КУРОВЕЦЬ
для «Урядового кур’єра»
(фото автора)
Ми в Google+