«Міст багато, а файне — одне» — гасло Тернополя, яке наповнене не гонористістю, зверхністю, а навпаки, відкритістю, щирим бажанням і радістю приймати гостей. Місто має велику історію, а отже, чимало цікавого, захопливого можуть почерпнути з його відвідин туристи з інших міст країни та закордоння, а самі тернополяни дізнатися більше інформації про його минувшину та сьогодення. Уже п’ять років в обласному центрі діє туристично-інформаційний центр (ТІЦ). Карантин через коронавірусну хворобу суттєво пригальмував оберти його активності. Тепер тут енергійно взялися за відновлення туристичного життя і складання нових тематичних екскурсій.

Місцевий океан та його береги

В.о. директора туристично-інформаційного центру Тернополя Ірина Потішна каже, що після карантину наголос зробили на пропагування історії міста. Прагнуть, аби самі тернополяни полюбили рідне місто, знали більше інформації про Тернопіль та заохочували пізнати його також жителів інших українських і закордонних міст. Нині Тернополем почали цікавитися не лише найближчі сусіди — львів’яни, івано-франківці, а й гості здалеку — харків’яни, дніпряни, запоріжці, кияни. Передусім звернули увагу на Тернопільський став. Його називають перлиною, візитівкою обласного центру. Тепер — навіть цілим океаном. Це радше йдеться про емоції, позитив, втіху, яку тернополяни і туристи отримують під час нової тематичної екскурсії, що так і називається «Тернопільський океан та його береги». Організатори цей захід позначили, як панська мандрівка елегантським пароплавом «Сигма».

Не кожне озеро може похвалитися точним днем свого створення. Тернопільський став, як каже краєзнавиця Оксана Ленчук, має таку дату — 15 березня 1548 року, коли польський король підписав дозвіл на його спорудження. Став має власну цікаву історію, в якій загадок більше ніж відповідей. Що вдалося знайти в архівах, у краєзнавчій літературі, розповідають екскурсантам під час подорожі озером на теплоході. Його місто придбало два роки тому, і на його борту може зручно розміститися туристична група із 30 осіб. Маршрут подорожі має майже дев’ять кілометрів і триває майже годину. За цей час екскурсанти дізнаються, як будували греблю, яку вона мала тоді конфігурацію, де люди могли купатися. Звісно, розказують, яка водилася тут і водиться риба, які в давнину були плавзасоби, які водні змагання проводили на ставу й організовують тепер, зокрема й міжнародні. Маршрут пролягає також до водної арени, а отже, можна почути оповідь про недобудований цей об’єкт і сучасний, який зводять. А заодно гід розповість цікавинки про колишні поселення на берегах ставу, а зараз мікрорайони Тернополя — Кутківці, Пронятин, Загребелля. Така екскурсія відбувається щонеділі. Першими її пройшли львів’яни, потім жителі нашої столиці.

На швидкості та під парасолькою

Тернопіль можна випробувати, так би мовити, на різній швидкості, і не лише на теплоході. А чому б, скажімо, не орендувати самокат і не гайнути середмістям? Над цим задумалися і в туристично-інформаційному центрі та підготували аж три тематичні екскурсії на такому колісному транспортному засобі. Півтори години відвели для заходу «Тернопіль та його вода», щоб прогулятися набережною Тернопільського ставу, парком ім. Тараса Шевченка, джерелами, криницями, ставочками в середмісті.

«Досліджувати разом із мандрівниками всі можливі варіанти давніх поселень стараємося під час проєкту «Таємниці старого міста», — зазначає Оксана Ленчук. І задля цього використовують самокати. Тепер на цих засобах і в ніч поїдуть. Розпочинають новий тематичний маршрут «Нічний Тернопіль», під час якого туристи дізнаються про нічне життя міста з історичної точки зору. І будуть ці розповіді не лише про ліхтарі, освітлення, а й про те, де зазвичай з’являлися привиди, як їх лякалися, яке місце вважали страшним, містичним.

А якщо задощить, і Тернопіль не зустріне туристів сонячним днем? Не біда, бо це може бути екскурсія «Тернопіль під парасолькою». Ця годинна екскурсія відбудеться за будь-якої погоди. Є можливість більше дізнатися про «Таємниці старого замку»: хто будував і руйнував його, побувати в підземеллі, зокрема, в пивниці та цокольному поверсі. Негода не зіпсує настрою, коли гість завітає до головного греко-католицького храму міста і відчує велич цього архікатедрального собору. Споруда зайшла на п’ять метрів у землю та піднялася на 22 метри ввись. З XVIII століття він стоїть у Тернополі, зазнав і розквіту, і нищення. Має унікальну архітектурну рису — шатрові завершення собору схожі на китайську пагоду. Як зауважує Оксана Ленчук, турпроєкт «Велич Тернопільської катедри» дуже подобається і тернополянам, і приїжджим. Збірні екскурсії організовують щонеділі.

Безперечно, місто зберегло чимало легенд. Одна з них твердить: якщо людину щось болить, вона не знає причини цього, або коли її дуже роздратували, то треба помолитися в тернопільському архікатедральному соборі під куполом. Уже така вдача чи традиція туриста, що треба десь помолитися, або обов’язково потерти якийсь пам’ятний знак чи фігуру. В Тернополі такі місця також уже визначено. Хто хоче, аби в родині народжувалися діти, обов’язково натирає пелюшку на немовлятку скульптурної композиції «Пара лелек». Тепер з’явився звичай натирати ліве плече на пам’ятникові Ігорю Ґереті, громадсько-політичному діячеві, мистецтвознавцеві, археологові. Але є умова: діє лише тоді, коли вдень прочитаєш сто сторінок будь-якої книжки. Усе заради того, щоб підвищити власні інтелектуальні здібності, енциклопедичні знання.

Узагалі про відомих краян у туристично-інформаційному центрі Тернополя не дають забути. Для дорослих екскурсійник Володимир Окаринський організовує цікаві тематичні проєкти «Музи та творці Тернополя», «Музика й музиканти». Тим часом Юрій Петрик запрошує дізнатися якнайбільше про «Тернопіль сакральний». Уже встигла набрати популярності нова туристична ініціатива «Історії тернопільської Мельпомени». Залюбки на ці екскурсії записуються і малеча, і дорослі. Це оповідь про те, які в місті були театри, їхня історія, хто грав, які ставили вистави. Під час екскурсії можна повчитися бути «трішки акторами». З Театрального майдану маршрут веде прямо в закулісся, у партер, ложі драмтеатру ім. Тараса Шевченка. Цікавляться відвідувачі також костюмерною, гримерними, бутафорським цехом. Вести захід добре знаній на Тернопільщині екскурсійниці та краєзнавиці Оксані Ленчук допомагає молодий актор Василь Боднар, який завжди втілює образи різних персонажів театральних постановок.

«Золотий чай» з пирогами з афинами

«Щоб турист емоціями та відчуттями зачепився за місто, треба відновити нашу давню кухню», — впевнена сама й переконує інших, передусім місцевих рестораторів, Оксана Ленчук. Вона вже провела історичну дегустацію. Екскурсанти дізналися, як у Тернополі до 1939 року полюбляли сидіти у кав’ярні, ресторані, кнайпі, які готувалися страви, напої, закуски, що ніхто не напивався до бісиків, все було справді по-панськи. Туристичній групі такий захід надто сподобався, гіда засипали запитаннями й сказали, що треба на довший час приїжджати до Тернополя. Але спочатку треба нарешті втілити в життя проєкт «Смачний Тернопіль».

Уже майже десять закладів громадського харчування ввели в меню давні страви. Кожен із них отримає спеціальну табличку, що він учасник цієї ініціативи, а приготовлена страва відповідає історичному оригінальному рецепту. Скажімо, кафе-бар «Три дороги» вже запропонує сало по-старосвітськи, гречані пироги зі сметаною, гаряче пиво, настоянку «Від усіх хвороб». Готують і гречану кишку, яку подають, як і понад сто років тому, з гостренькими цвіклями. Можна посмакувати і брамбораками — тертими пляцками з Чехії, що стали популярними в Тернополі ще на початку ХХ ст. А ось мережа закладів «Автопорт» з давньої тернопільської кухні, крім крижалки, квашенини, подає до столу карменадлі (відбивні), пироги (вареники) з афинами (чорницею) й, певна річ, паштетики. Кажуть, ці паштетики вигадали в селі, що прилягає до Тернополя, — Великі Гаї. Це млинці м’ясні, рибні, з грибами, які обсмажували в клярі або в яйці з борошном. Є в меню й «Золотий чай», який дуже любив з додаванням рому Тарас Шевченко. Завдяки цьому точному чи неточному факту такий чорний байховий чай завоював велику популярність у Тернополі наприкінці ХІХ ст.

Деякі інші тернопільські ресторани готують голубці по-влоськи (італійськи) з локшини, м’ясного фаршу, трохи цибульки, випікають місцевий штрудель, який різниться від віденського хіба смаком, бо рецепт його трохи тернополяни колись переробили. Чотири роки тому ресторатор Ігор Парій установив навіть національний рекорд, зваривши 248 літрів української старовинної страви шпундри. Здебільшого її готували зі смаженої свинячої підчеревини чи грудини, тушкували її відтак з буряками в буряковому квасі. Додавали чимало різної зелені. І звісно, заправляли її чи борошном, чи перетертим пшоном. Нині ресторан «Рандеву» готує шпундру, прагне повернути на сучасний стіл й інші забуті страви та стати учасником нового проєкту «Смачний Тернопіль». «Зараз ресторатори переважно зосередилися на ролах, суші та гамбургерах. Але жоден турист не приїжджатиме заради них, — упевнена Оксана Ленчук. — Він приїжджатиме заради історичної атмосфери. Нехай буде навіть якась одна страва, але вона має запам’ятатися й бути смачною».

Хто каже, що знає все про Тернопіль, глибоко помиляється. Це місто загадок, переконують працівники туристично-інформаційного центру й готують найрізноманітніші екскурсії, проєкти, програми. Є місце й квестам, зокрема «Тернопіль у стилі ретро», «Пошуковець-ерудит». Переможців нагороджують дипломом чи сертифікатом.

Найближчим часом у файному місті стартуватиме проєкт «Смачний Тернопіль». Планують проводити екскурсії не лише українською, а й англійською та польською мовами. Готуйте наплічники чи валізи й мерщій приїздіть до Тернополя! Бо міст багато, а файне — одне.