Сучасні органи державного управління більшості держав світу дійшли висновку, що ефективність діяльності їхніх структур напряму залежать від потреб, очікувань, думок та настроїв громадян. Вплив на суспільні потреби та громадську думку здійснювався владою у всі часи різними методами. Відповідно і результати такого впливу були різні. 

Приміром, влада створювала виключно позитивний імідж з допомогою потужної пропагандистської машини. Затим разом з пропагандистськими методами почали застосовувати технології паблік рилейшнз, через які управлінці намагалися переконати окремі стратегічно важливі кола громадськості в необхідності ухвалення вигідних для влади рішень.

Третя, найприйнятніша для сьогодення модель полягає в тому, що влада систематично і докладно інформує громадян про свою діяльність, консультується   зі всіма зацікавленими сторонами. Йдеться про постійну координацію діяльності органів управління з інтересами громадськості шляхом докладного вивчення потреб та очікувань суспільства.

Позитивний досвід щодо цього має чимало провідних країн Європи та світу. Приміром, у Великобританії кожен міністр несе персональну відповідальність за здійснення політики в сфері зв’язків з громадськістю. За незадовільної оцінки цієї частини своїх обов’язків він може позбутися свого портфеля. А в Данії уряд про процеси розробки, погодження та ухвалення рішень контактує з більш ніж 100 неурядовими організаціями.

Саме таку модель обрала чинна українська влада, оскільки вона найповніше відповідає демократичному устрою, за якого громадяни опосередковано беруть участь в управлінні державою. Її запровадження, що грунтується на відповідній нормативній базі, яскраве свідчення, що наша влада не боїться звинувачень в непрофесіоналізмі чи неефективності, що вона стала і користується довірою громадян.

Як налагоджується і розширюється діалог, зміцнюються партнерські засади між владою і громадськістю, що вже зроблено і які плани на найближчу перспективу — читайте у матеріалах спеціального випуску нашої газети.

Водночас редакція сподівається на зворотний зв’язок з читачами «Урядового кур’єра» та користувачами редакційного сайту і пропонує продовжити обговорення цієї важливої для становлення вітчизняного громадянського суспільства теми на сторінках газети та в Інтернеті.