Реклама іноді буває, м’яко кажучи, дивною. Щоб привабити покупців чи клієнтів, їм пропонують пійматися на гачок заохочень. Гроші в пачках насіння, акції під кришечками напоїв, ложечки в пачках чаю, іграшки, наліпки, магнітики… Три упаковки за ціною одної, розіграші автівок і комп’ютерів… Одне слово, ловися, споживачу, великий і маленький!

Навіть дядько Гаврило до односельців з цікавенною пропозицією звернувся. Вродили, мовляв, такі гарбузяки на городі, що свині з коровою і половини за зиму потрощити не подужають. Тож купуйте, шановні, і для худоби, і на кашу, і на сватання. Та не дивіться, що в кума Захара сорт інший, солодший. Зате я лотерею влаштую. Один із покупців виграє незабутню поїздку і відвідає діючий вулкан на Камчатці…

«Тю на вас, сусіде, що ви таке придумали? На дідька мені така поїздка? — обурилася тітка Оришка. — Там справді попелом засипає і вогнем плюється. І хто ви такий, щоб екскурсії такі влаштовувати? Теж мені губернатор Камчатки! Ще б у ракету до Місяця квиток намалював!» — «Нічого ти, Оришко, не розумієш! Це такий маркетинговий хід — втюхати тобі щось непотрібне. Зрозуміло, що ніхто на ту бісову Камчатку не поїде, але виграти таку оригінальну путівку цікаво буде! Можна навіть у рамочку взяти й у вітальні на видному місці причепити!»

Односельці замислилися. І справді, наскільки жвавіше торгівля піде, якщо на додачу пропонувати якусь безглузду дещицю. І в базарний день буквально ошелешили покупців із сусідніх сіл своїми стратегічними ідеями. Дядько Мирон, приміром, продавав картоплю, обіцяючи тисячному покупцеві новеньку іномарку. Щоправда, товару там було максимум на п’ятнадцять чоловік. Зате як жваво торгівля пішла!

Дід Матвій за годину розпродав свої засиджені мухами дерев’яні ложки, які уже кілька років ніхто не купував. А досить було причепити бирочки з номерами і пообіцяти відвідини Діснейленду, як не ходовий раніше товар зразу ж став затребуваним і популярним. Дарма що між пронумерованими виробами не знайшлося виграшного варіанта. Зате як весело змагалися матусі заінтригованих чад за останню ложку!

Тітка Христина продавала моркву і буряки, обіцяючи поїздку до Парижа. Вона була щедрою людиною — вигравав кожний другий. І прямував до… генделика з однойменною назвою, де господарював зять підприємливої жіночки.

Слава про такий ефективний метод пішла по світу і дійшла навіть до Чернігова. Тож жителі й гості міста не могли пройти повз красиво вималювану рекламу, яка запрошувала замовити бенкетну залу і отримати туристську путівку… до Криму. Цікавий поворот, чи не так? Навряд чи ризикне хто поїхати на окуповану територію. Зате десь у компанії можна знічев’я кинути: «Стільки роботи зібралося, що навіть туристська путівка невикористаною лишилася!»

З якого дива власникам бенкетної зали сяйнула саме така блискуча ідея, залишається тільки гадати. Як і про те, до чого маркетингові генії додумаються наступного разу. Можливо, запропонують екскурсію на дачу до Путіна? Чому б і ні? Головне, щоб попит підігріти…