Про те, що війна отруює нашу землю, еколог організації «Екологія-Право-Людина» співробітник Інституту зоології ім. І. Шмальгаузена НАН України Олексій Василюк говорить не вперше. Однак на недавній прес-конференції у Сєвєродонецьку він ще й наголосив на нових ризиках для населення, що живе на прифронтових територіях. Ці люди незабаром можуть поповнити лави переселенців, стати екобіженцями через не придатні для проживання людини умови. А ще — про невтішні перспективи цих забруднених територій та проблеми для місцевої влади.
Затоплення шахт забруднює воду
За словами Олексія Василюка, найбільша небезпека в регіоні — затоплення шахт. «Коли видобувають вугілля, земна поверхня трішки просідає. Воду відкачують, порода стискається, терикони тиснуть на ґрунт, і він просідає. І просідає фактично до рівня ґрунтових вод. І коли вода в цій частині Донбасу вийде на поверхню, то ті, хто не захотів або не зміг стати біженцем через війну, буде змушений стати біженцем екологічним. В Україні це буде друга катастрофа після Чорнобиля», — вважає Олексій Василюк.
Однак, за словами еколога, затоплення шахт матиме і більш масштабні наслідки, оскільки через річки Сіверський Донець і Кальміус неочищені шахтні води, які можуть містити радіаційні й токсичні домішки, потраплятимуть в Азовське море, що призведе до екологічної катастрофи.
До того ж організація «Екологія-Право-Людина» аналізує екологічну ситуацію на непідконтрольній території за супутниковими знімками. І ситуація на тій частині Луганської області не може не тривожити фахівців. «Від Брянки до Краснодона — смуга відкритих кар’єрів. Вона почала розширюватися ще у 2012 році, але пік зростання припав на 2014-й. Довжина найбільшого кар’єра, який ми змогли побачити, — 15 кілометрів. І кожен з кар’єрів оточений купами породи», — зазначає Олексій Василюк.
Огірки із заражених ґрунтів?
Біолога непокоїть й інша інформація, яку отримали завдяки супутниковим картам, — кількість знищеного лісу в Донецькій та Луганській областях. З’ясувалося, що за роки війни на цих територіях вигоріла чверть лісів. «Проаналізували ми й наслідки пожеж. Були просто шоковані. Насамперед це інформація, яка потребує певних рішень», — вважає еколог.
Але доки держава визначиться з політикою щодо втрачених зелених легенів краю, для пересічного жителя прифронтових територій важливу роль відіграватиме й інший показник наслідків бойових дій.
«Ми змогли дослідити автоматичний контроль якості повітря, який проводять у місті Щастя. Проаналізували дані двох датчиків, які поширювали через інтернет, порівнювали їх із часом проведення бойових дій, які на той момент там відбувались, і виявили, що в межах 2—3 годин після початку обстрілів концентрація в повітрі оксидів сірки й нітрогену підвищується у 5—8 разів, значно перевищуючи гранично допустимі норми, — розповідає Олексій Василюк. — Після вибуху снаряда все, що вибухнуло, перетворюється на дві фракції. Одна, що встигла прореагувати, опиняється у повітрі й нікуди не дівається, а менша частина, що прореагувати не встигла, осідає на ґрунті в тому місці, де відбувся вибух».
За словами еколога, вибух одного снаряда «Града» призводить до викиду на ґрунт півкілограма сірки. Отже, вирощувати щось на землі в радіусі 30 метрів від вирви після вибуху 120-міліметрової міни небезпечно для здоров’я людини.
«Це означає, по-перше, що під час обстрілів небезпечно дихати повітрям. Ми про це говоримо постійно, рекомендуючи і населенню, і військовим закривати органи дихання хоч вологою серветкою. Це треба робити, щоб не скорочувати собі життя, — підкреслює Олексій Василюк. — По-друге (і це стосується всіх, хто живе на визволених територіях, де свого часу тривали інтенсивні бої), те, що впало на ґрунт, теж нікуди не ділося. Наші колеги з громадської організації «Українська- Гельсінська спілка» торік проводили дослідження, підсумки яких важливі й з практичного боку. Ґрунтом, де залишилися вирви від снарядів, протягом багатьох років не можна користуватися через високий вміст сірки. Овочі й фрукти там взагалі не можна вирощувати. Але я бачив на власні очі, коли у вирвах, засипаних ґрунтом, люди висаджували городину. Такий урожай небезпечний для здоров’я».
До завтра треба готуватися сьогодні
«Жодна громадська організація не спеціалізується на темі впливу війни на навколишнє середовище. Усе це я веду до того, що нам довелося зіштовхнутися з чимось новим, яким ніхто не хотів займатися, — підкреслює Олексій Василюк. — Але головна проблема полягає в тому, що ніхто не знає, як оцінити наслідки, і як щось дослідити, виміряти на території, куди не можна потрапити».
Фахівця турбує, що страждають об’єкти природно-заповідного фонду, серед них ті, які залишилися на тимчасово окупованій території. Адже всі ці об’єкти дуже цінні не лише для Луганської області, а й для Європи.
«Такої природи, як на Донецькому кряжі, немає більш ніде. Тут багато рідкісних видів фауни і флори. На превеликий жаль, саме тут великий негативний вплив на природу через війну», — підкреслює біолог. На його думку, коли скінчиться війна, треба подбати про збереження унікальності природи краю.
«Свого часу ми запропонували внести до «Смарагдової мережі» ЮНЕСКО всі долини північної Луганщини, Сіверського Дінця і Донецький кряж, — каже Олексій Василюк. — Що це означає? Сьогодні нічого, але за правилами конвенції, коли країна стає членом Євросоюзу, то на таких територіях автоматично запроваджуються дії для збереження цих історичних пам’яток, флори і фауни. У Польщі, до речі, 24% території охороняється саме так. Ми не можемо прискорити вступу до Євросоюзу, але можемо зробити крок на випередження, щоб цей прихід мав для нас щось означати вже завтра». Ми повинні думати про те, що завтра закінчиться війна, буде нове краще життя, до якого готуватися треба вже сьогодні.
Іванка МІЩЕНКО
«для Урядового кур’єра»
Ми в Google+