Ця ошатна споруда у селі Сад, що під Сумами, добре знайома десяткам тисяч аграріїв не лише Сумщини, а й багатьох інших областей України.

Саме тут розташований Інститут сільського господарства Північного Сходу НААНУ — одна з потужних аграрних наукових установ, яка впродовж останніх років веде широку роботу в рослинництві, тваринництві, маркетингу, багатьох інших сегментах галузі.

Про це кореспондентові «УК» розповів її директор  Віктор КАБАНЕЦЬ.

Директор Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук Віктор Кабанець.

— Вікторе Михайловичу, насамперед, будь ласка, кілька слів про колектив інституту.

— Сьогодні у штаті 64 працівники, з яких 25 науковців. Серед них — три доктори, 13 кандидатів наук, 5 аспірантів. Кожен напрям, а це, перш за все, рослинництво, землеробство, тваринництво, маркетинг, інноваційний провайдинг, — ведуть і курують досвідчені фахівці, з якими поруч молоді вихованці.

У нашому полі зору надзвичайно широке коло питань: від розробки і запровадження новітніх технологій вирощування озимої пшениці, сої, селекції нових сортів гречки різного морфотипу, соняшнику кондитерського напряму, реалізації регіональних програм до організації демонстраційних полігонів, виставок-ярмарків тощо.

— Розкажіть про головні результати і напрацювання сумських науковців.

— Останніми роками Сумщина значно розширила й активізувала власний потенціал як зернова область. Якщо раніше валовий збір збіжжя в межах двох мільйонів тонн вважали рекордним, то нині хлібороби виходять на чотиримільйонний показник. І це не межа.

У цьому результаті — незаперечний вклад наших науковців, які, починаючи від демонстраційних полігонів і закінчуючи щоденними консультаціями та практичною допомогою, нарощують віддачу кожного слобожанського гектара.

Вченими інституту вперше у світовій практиці створено та районовано високопродуктивні сорти гречки детермінантного морфотипу. У Державному реєстрі сортів, придатних для поширення в Україні, сім саме цієї культури — Сумчанка, Крупинка, Іванна, Слобожанка, Ювілейна-100, Ярославна, Селяночка; багаторічні злакові трави: вівсяниця лучна — Венера, Росинка, вівсяниця очеретяна — Садівничанка; соняшник — Фаренгейт, Сяйво; амарант — Садівський.

Гречані сорти мають високий потенціал урожайності, чудові технологічні якості, вони стійкі до вилягання і осипання, займають більш як 70 відсотків посівних площ цієї культури в області та понад 40 — в Україні. Сумчанку та Крупинку занесено до  Державного реєстру селекційних досягнень кількох держав.

За роки випробування на сортодільницях Сумської та Чернігівської областей їхня врожайність становила від 23 до 28 центнерів на круг.

У стаціонарних дослідах розробляємо раціональні схеми сівозмін для північно-східного лісостепу, енергозберігаючі різноглибинні системи основного обробітку ґрунту в сівозмінах та встановлюємо параметри максимального насичення сівозмін кукурудзою на зерно та соняшником,  який на Сумщині займає майже  20 відсотків посівних площ.

— А як щодо співпраці з іншими науково-дослідними установами?

— У співавторстві вивели сумський внутрішньопорідний тип української чорно-рябої молочної породи та українську буру молочну породу великої рогатої худоби з високими показниками продуктивності та якості молока.

Для господарств різних типорозмірів Сумського регіону розробили систему виробництва високоякісної свинини на гібридній основі, що поєднує роботу племінних і товарних господарств з широким використанням методів чистопородного розведення, схрещування, гібридизації.

Уклали понад 20 ліцензійних угод із сільгосппідприємствами 14 областей України на використання сортів нашого інституту.

Іншими словами, наша установа — помічник, консультант, орієнтир і точний барометр для аграріїв потужного регіону України.

— На яких напрямах співпрацюєте із сумськими аграріями?

— Як мовиться, сам Бог велів, аби найтісніші контакти були саме із ними.

Останнім часом спільно з фахівцями департаменту агропромислового розвитку ОДА вивчали  пріоритетні напрями наукового забезпечення АПВ, брали участь у розробленні та реалізації Регіональної програми науково-технічного та науково-інноваційного розвитку, інших документів.

Аграріям області щороку надаємо кілька тисяч консультацій, допомагаємо підвищувати кваліфікацію керівникам та спеціалістам. Через постійно діючі тренінги з наукового забезпечення агропромислового виробництва, короткотермінові курси проведено навчання з підвищення кваліфікації керівників і фахівців агропромислових формувань, фермерських та особистих господарств серед населення сільських місцевостей.

На базі інституту проводять круглі столи та семінари, науковці регулярно апробують результати своїх досліджень на міжнародному рівні.

— Наскільки міцна матеріально-технічна база і чи відповідає вона сьогоднішнім потребам установи?

— Не можу сказати, що маємо виключно все, потрібне для роботи. Але основне є: комп’ютери, лабораторне обладнання, устаткування тощо.

Працюють спеціалізовані лабораторії — з агрохімічних досліджень, агрометеорологічних прогнозів, визначення якості насіння тощо. Щойно ввели в дію ще одну — біотехнологічну — для створення добазового вихідного матеріалу картоплі.

Тісно співпрацюємо з колегами багатьох галузевих науково-дослідних інститутів, центрів, дослідних станцій не тільки Сумщини, а й України. За потреби маємо від них необхідну підтримку.

Наприклад, у Сумському національному аграрному університеті, Інституті луб’яних культур НААН,  Інституті прикладної фізики НАН є унікальне обладнання, якого немає в нас — тож користуємося ним.

— З-поміж сьогоднішніх проблемних питань яке найскладніше?

— Брак молодих кадрів, які могли б з роками замінити нинішнє покоління досвідчених науковців.

Якось виходить так, що ми готуємо такий резерв, однак він не тримається колективу — перспективних спеціалістів швидко і залюбки забирають іноземні компанії, фірми тощо, де заробітні плати вищі за наші. На жаль, протидіяти цьому процесові не в змозі з однієї причини: соціальна захищеність наукових працівників і насамперед молодих — мінімальна.

З одного боку, добре, що наші вихованці роблять кар’єру, як мовиться, ростуть, але ж хто розвиватиме вітчизняну аграрну науку через 10 — 20 років? Адже доходить до того, що проблематично знайти гідного кандидата для навчання в аспірантурі.

Так, наша установа успішно заробляє кошти самостійною працею, але йдеться не про це, а про державну підтримку насамперед молодих науковців, які на перших порах самостійної праці лишаються наодинці з багатьма питаннями, в тому числі зарплати, житла тощо.

І це проблема не тільки нашого інституту, а всіх подібних установ України. Від неї не можна відмахуватися, бо все одно доведеться розв’язувати. І що швидше, то краще.

Олександр ВЕРТІЛЬ,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ "УК" 

Віктор КАБАНЕЦЬ. Народився 1963 року в с. Тімірязівка Сумського району Сумської області. Закінчив Сумський філіал Харківського сільгоспінституту ім. В.В. Докучаєва за спеціальністю «вчений агроном».

Працював науковим співробітником, доцентом кафедри, проректором з наукової роботи, директором Інституту післядипломної освіти та дорадництва Сумського національного аграрного університету.

З 2008 року заступник директора, директор Інституту луб’яних культур Національної академії аграрних наук. У 2012-му очолив Інститут сільського господарства Північного Сходу НААНУ.

 Нагороджений Грамотою Верховної Ради України. Кандидат сільськогосподарських наук. Доцент.

Фото Володимира КОВАЛЕНКА

ДОВІДКА "УК"

Інститут сільського господарства — одна з перших  сільськогосподарських науково-дослідних установ північного сходу України. Відлік свого існування бере з 1905 року, коли при Сумському сільськогосподарському училищі для обслуговування аграрного сектору Харківської губернії організували дослідну станцію. Через п’ять років на її базі створили Сумську сільськогосподарську дослідну станцію Харківського губернського земства.

 У 1956-му реорганізовано в Сумську обласну державну сільськогосподарську дослідну станцію.

Наприкінці 1990-х створено Центр наукового забезпечення агропромислового виробництва Сумської області.  

У 2001 році станцію реорганізовано в Сумський інститут агропромислового виробництва, а в 2011-му на його базі створено регіональну науково-дослідну установу — Інститут сільського господарства Північного  Сходу НААНУ.

До мережі інституту входять вісім юридично самостійних дослідних господарств у чотирьох областях України — Сумській, Харківській, Полтавській та Чернігівській.

22 липня 2015 року  під час Дня поля демонстраційний полігон інституту визнано «найбільш протяжним» і занесено до Книги рекордів України з врученням відповідного сертифіката.

Тоді демонстрували 224 сорти озимих і ярих зернових культур, 63 — зернобобових, 28 — круп’яних культур, 11 — льону, 96 гібридів кукурудзи, 56 — соняшнику.