Я перебуваю в центрі зайнятості понад рік, виплати в мене вже немає. Одержую допомогу матері-одиначки, у травні подала документи на допомогу як малозабезпечена. З початку карантину не отримала жодної копійки, крім виплати матері-одиначки. Це так має бути? Чи маю право на якісь виплати, що стосуються карантину?
Лариса Сокирська
Умови і тривалість виплати допомоги у зв’язку з безробіттям зареєстрованим безробітним здійснюються відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі закон) та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності (далі порядок), затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06.04.2020 №624, який набув чинності 03.07.2020 (до 03.07.2020 –– відповідного порядку, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 №613).
Відповідно до ч. 4 ст. 22 закону, загальна тривалість виплати допомоги у зв’язку з безробіттям не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.
Якщо безробітна перебуває на обліку в центрі зайнятості більш як рік, виплату допомоги їй припинено в зв’язку із закінченням строку виплати (п.12 ч. 1 ст. 31 закону). Абз. 4 п. 12 порядку визначено, що зареєстрованим безробітним, які в поточному дворічному періоді отримали допомогу у зв’язку з безробіттям у повному обсязі, допомога у зв’язку з безробіттям призначається на наступний дворічний період за умови їхньої повторної реєстрації після працевлаштування.
Працюю на підприємстві формувальником залізобетонних виробів. Нині мене призвано на строкову військову службу. Чи повинен керівник підприємства забезпечувати моє прибуття на призовну дільницю, чи ні? Зберігається за мною як за працівником підприємства середній заробіток або виплачують вихідну допомогу? Хто повинен платити мені грошову допомогу, якщо мене призвано на строкову військову службу?
М. Авдеєв, м. Київ
1) Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 за №2232-XII (із змінами та доповненнями) (далі закон №2232), на строкову військову службу призивають придатних для цього за станом здоров’я громадян України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, і старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі громадяни призовного віку).
Громадян призовного віку в добровільному порядку можуть прийняти на військову службу за контрактом на умовах, передбачених ч. 1 ст. 20 цього закону в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч. 2 ст.15 закону №2232).
Призов громадян України на строкову військову службу включає проходження ними призовної комісії та відправлення їх до військових частин (ч. 3 ст. 15 закону №2232).
Організацію підготовки та проведення призову громадян України на строкову військову службу здійснюють міські (районні) державні адміністрації (виконавчі органи міських рад) у взаємодії з міськими (районними) військовими комісаріатами (ч. 4 ст. 15 закону №2232).
Керівники підприємств, установ, організацій і закладів освіти незалежно від підпорядкування та форм власності на вимогу військових комісаріатів забезпечують своєчасне прибуття громадян призовного віку до призовних дільниць (ч. 8 ст. 15 закону №2232). Проте ця норма не покладає на керівника підприємства обов’язку створювати працівникові особливі умови (наприклад, надавати автотранспорт підприємства для прибуття до призовної дільниці). Керівник підприємства повинен не перешкоджати працівникові у своєчасному прибутті до призовної дільниці.
Згідно зі ст. 211-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, незабезпечення керівниками або іншими відповідальними за військово-облікову роботу посадовими особами підприємств, установ, організацій, колективних сільськогосподарських підприємств і навчальних закладів на вимогу військових комісаріатів сповіщення військовозобов’язаних і призовників про їх виклик у військові комісаріати або перешкода зазначених посадових осіб своєчасній явці громадян на збірні пункти чи призовні дільниці має наслідком накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 11 ст. 15 закону №2232, поважні причини неприбуття призовників до призовних дільниць у строк, установлений військовим комісаріатом, які підтверджені відповідними документами, такі: перешкода стихійного характеру, хвороба призовника або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у зазначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини.
2) Відповідно до ч. 2 ст. 21 закону №2232, громадяни України для виконання обов’язків, пов’язаних із взяттям на військовий облік, призовом або прийняттям на військову службу, а також особи, яких направляють районні (міські) військові комісаріати на медичний огляд (медичне обстеження в амбулаторних чи стаціонарних умовах), лікування, звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов’язків та перебування в лікувальному закладі охорони здоров’я, із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати.
Ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України зазначає, що за працівниками, призваними зокрема на строкову військову службу, під час особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності й у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Отже, у разі призову працівника підприємства на строкову військову службу підприємство повинне зберігати місце роботи, посаду і середній заробіток за таким працівником.
Згідно зі ст. 44 Кодексу законів про працю України, вихідна допомога виплачується працівникові при припиненні трудового договору з підстав, зокрема зазначених у п. 3 ст. 36 (призов або вступ працівника або власника –– фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до ч. 3 та 4 ст. 119 цього кодексу) у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Отже, вихідна допомога передбачена тільки в разі звільнення працівника із займаної посади.
3) Згідно з п. 4 Порядку виплати грошової допомоги громадянам України, які призиваються на строкову військову службу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 року № 587 (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ №335 від 18.05.2017, далі порядок), виплату допомоги здійснюють військові комісаріати на підставі наказів військових комісарів перед початком проходження строкової військової служби.
Допомога виплачується шляхом її перерахування військовим комісаріатом на рахунок у банку, зазначений її одержувачем, або через касу військового комісаріату (п. 5 порядку). П. 6 порядку передбачено, що видатки на виплату допомоги включаються до обсягу видатків на проведення чергових призовів на строкову військову службу та здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.
Центральні органи виконавчої влади та головні органи військового управління, для яких здійснюється призов на строкову військову службу громадян України, перераховують кошти для забезпечення виплати допомоги на рахунки військових комісаріатів (п. 7 порядку). Допомога виплачується громадянам України, яких призивають на строкову військову службу, у двох розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року (п. 2 порядку). Під час розрахунку допомоги враховується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, встановленої законом на час призову (п. 3 порядку).
Отже, працівник, якого було призвано на строкову військову службу в 2020 році, отримає з державного бюджету 4204 гривні грошової допомоги.
Скажіть, будь ласка, якщо моїй мамі 58 років, у неї 30 років стажу, чи має вона право йти на пенсію?
Інна Мартинюк
Умови призначення пенсії за віком визначено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 за №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі закон №1058).
Ст. 26 закону №1058 визначено, що з 01.01.2018 пенсійний вік залежить від набутого особою страхового стажу. З огляду на норми вищезазначеної статті для жінок 1962 року народження пенсійний вік –– 60 років. 2022-го страховий стаж, необхідний для призначення пенсії, становитиме не менш як 29 років. Законом №1058 визначено категорії осіб, які мають право на призначення: пенсії за віком на пільгових умовах (відповідно до ст. 114 закону №1058) та дострокової пенсії за віком (відповідно до ст. 115 закону №1058).
Я інвалід ІІІ групи. Прошу пояснити мені спосіб нарахування пенсії. Мені повних 56, трудовий стаж 21 рік 9 місяців 1 день, ще плюс майже 10 років на групі. Моя пенсія становить 1638 гривень. Я звертався до Пенсійного фонду, і мені відповіли, що замалий стаж, тоді як молодші за мене пізніше пішли на пенсію у зв’язку з інвалідністю, мають менший стаж, отримують 2000 гривень, і їм дають надбавку. І так само інваліди ІІ групи. Моя дружина вийшла на пільгову пенсію в 50 років (дитина з інвалідністю), робочий стаж 27 років 8 місяців, так само отримує 1638 гривень, так само і дочка інвалід дитинства отримує 1638 гривень. У мене було два мікроінсульти, зараз цироз печінки, і я пішов з цієї хвороби на групу (загальне захворювання). Чи маю право отримувати довічно пенсію? Чи щороку проходити перекомісію? Адже в інших країнах дають достроково. Заздалегідь дякую вам.
О. М. Цимбалюк
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі закон №1058), пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи –– 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи –– 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи –– 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до ст. 27 і 28 закону №1058.
За дотримання умов, визначених ч. 2 ст. 33 закону №1058, непрацюючі особи з інвалідністю II, ІІІ груп мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до ст. 27 і 28 закону №1058.
Згідно зі ст. 24 закону №1058, до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності, крім наявного страхового стажу, зараховується на загальних підставах період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого ст. 26 закону №1058.
Вказаний період додатково зараховується до страхового стажу лише під час обчислення розміру пенсії по інвалідності відповідно до ч. 1 ст. 33 закону №1058.
Пенсія за віком згідно зі ст. 27 закону №1058 обчислюється як добуток коефіцієнта страхового стажу, обчисленого відповідно до ст. 28 закону №1058, і заробітної плати, визначеної відповідно до ст. 40 закону №1058.
Відповідно до ст. 28 закону №1058, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» від 26.03.2008 №265 встановлено: якщо щомісячний розмір пенсійних виплат особам з інвалідністю (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв’язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб з інвалідністю (у тому числі дітей з інвалідністю) прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з 01.07.2020 збільшився з 1638 гривень до 1712.
Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», з 01.05.2020, якщо щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством (крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), в осіб, які отримують пенсію, призначену відповідно до закону №1058 з урахуванням страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 закону (у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу), не досягає 2100 гривень, таким особам надається доплата до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.
З огляду на інформацію в листі страховий стаж дописувача становить менш ніж 35 років, відповідно підстав для встановлення з 01.05.2020 доплати до пенсії до 2100 гривень немає.
Пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 закону №1058, пенсії по інвалідності призначаються довічно.
Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.
Запитання можете надсилати на електронну адресу expert@ukcc.com.ua
Ми в Google+