П’ятеро дітей з ранцями за плечима впевнено підіймаються звивистою гірською стежкою, розмитою дощем. Учнів, які саме повертаються зі школи, зустрічаю на крутому схилі у присілку Ставник неподалік села Космач на Івано-Франківщині. Першокласниця Оля Вагалюк, її сестричка третьокласниця Марійка і братик четвертокласник Іван у компанії однокласників Миколи Кищука й Ореста Гаврищука залюбки розповідають про життя у мальовничому краю. Щодня юні горяни мужньо долають небезпечний шлях до знань — за будь-якої погоди йдуть пішки три кілометри до школи. Адже стрімкою ґрунтовою й водночас слизькою дорогою не проїде жоден шкільний автобус.
«Гляньте ось туди, далеко! Бачите стежку, яка біжить угору? Там я живу», — один зі школярів підіймає руку й показує свою домівку між соснами-велетнями — ген на сусідній горі. «А як добираєтесь до школи?» — цікавлюсь. «Тільки пішки — з півгодини, — відповідають дітлахи наввипередки. — Важче сходити з гір після рясної зливи або як випаде сніг». — «Які предмети вивчаєте?» — «Українську, математику, основи здоров’я, християнську етику, літературне читання, образотворче мистецтво, трудове навчання», — не втомлюються перелічувати діти.
Чому інтернет застрягає в соснах?
І справді, якщо не зважати на дорожні складнощі й через це бути в будь-яку мить відрізаним від цивілізації, важко не закохатися в красу Прикарпаття. Село Космач — серце Гуцульщини. Тут 32 присілки, розкинуті в горах і долинах. У присілку Ставник, де гори підпирають небо, колоритну дерев’яну будівлю школи зусібіч затишно обступають багряно-золоті схили. У Космач-Ставницькій загальноосвітній школі І—ІІ ступенів навчається 65 учнів, серед них і юні Вагалюки.
Щоранку школярі спускаються сюди з найближчих гір на уроки. У двоповерховій будівлі кілька класних кімнат з пічками в кутку. Опалюють навчальний заклад дровами, як і 54 роки тому, в 1963-му, коли й звели приміщення. «Мабуть, нелегко щоранку вчасно до початку уроків розтопити пічки в усіх класах?» — цікавлюся. «Звикли, — знизує плечима директор Оксана Линдюк, тримаючи в руках раритетний шкільний дзвоник, що і в XXI столітті кличе учнів на урок. — Звісно, було б краще, якби мали твердопаливний котел, добудували невеличку котельню». Цьогоріч обіцяють відремонтувати пічки — замінити цеглу, яка з роками вигоріла.
Про свою школу Оксана Кирилівна розповідає з любов’ю: тут багато років директором пропрацював її батько Кирило Кирилович. Тож вона й її трійко вже дорослих дітей продовжують династію педагогів. «У нас викладають 18 місцевих учителів і троє за сумісництвом. Тож є фахівці з усіх предметів, — запевняє Оксана Линдюк. — Гірські школи потрібно зберегти, оскільки до опорної школи неможливо організувати підвезення учнів через незадовільний стан доріг».
А ще директор, як і її учні, мріє, щоб до її навчального закладу нарешті дійшла цивілізація, хоч він оточений непрохідною красою. У школі досі немає надійного інтернету. «Без нього важко, — каже Оксана Кирилівна. — Адже в сучасних умовах вкрай потрібно користуватися електронною поштою, знаходити для допитливих дітей цікаву інформацію. Звісно, учні щось намагаються шукати за допомогою мобільних телефонів, одначе надійної мережі немає. Цього року провели інтернет до центру села, найближчим часом обіцяють дотягти кабель і до нашої школи».
У Космачі чекають на роботів
Якщо пройти кілька кілометрів звивистим шляхом догори, вас зустріне розлогий гуцульський Космач. І будівля школи тут сучасніша. Загалом у Космацькій загальноосвітній школі І—ІІІ ступенів 59 вчителів навчають 592 учні не лише із самого села, а ще із 14 присілків.
«Щоб навчатися в 10—11 класах, учні з решти присілків приїжджають сюди, оскільки в тамтешніх школах навчання лише до 9 класу, — розповідає «УК» директор Юрій Семчук. — Є присілки, звідки учні приходять за 4—5 км. Найвіддаленіші — за 8 кілометрів до школи. Є шкільний автобус, який курсує в двох напрямках — там, де ще можливо проїхати. Однак ми не в змозі забезпечити повністю підвезення школярів, оскільки немає доріг. Інколи учням, щоб дістатися до школи, доводиться долати гірські річки й потоки, взимку вони замерзають, тож дуже важко добиратися».
За словами директора, вже вдалося отримати фінансування (1200 тисяч гривень) на добудову школи, адже частина дітей навчається у першому новому корпусі, решта — у старому. Ці кошти підуть на добудову другого комплексу нової школи. Цьогоріч також взялися за створення спортивного майданчика зі штучним покриттям. Однак у школі немає спортивної зали, а надворі погода нечасто сприяє заняттям спортом — у гірській місцевості зима починається на два тижні раніше і пізніше настає весна. Також учням вкрай потрібні обладнані кабінети фізики, хімії.
«Нещодавно обладнали два кабінети інформатики, є надійний інтернет, — розповідає директор. — Учителька інформатики Ганна Горганюк закінчила курси, щоб запровадити у школі сучасний гурток робототехніки». І справді, учні, які нині з технологіями на ти, залюбки поспішали б до школи на цікаві заняття. Адже такі гуртки дають змогу школярам проектувати і конструювати роботів, розвиваючи навички інженерії та механіки, навчатися програмувати. Однак поки що гурток залишається для школярів мрією.
Уже згодом звертаюся по роз’яснення до начальника відділу освіти, молоді та спорту Космацької ОТГ Косівського району Івано-Франківщини Дмитра Кіращука. «Поки що не вдалося закупити техніку, — пояснює телефоном чиновник. — Якщо освітня субвенція дасть змогу, впродовж місяця придбаємо три комплекти з робототехніки для космацької школи. Два комплекти коштують близько 14 тисяч кожен і ще один — 7—8 тисяч гривень, тож загалом потрібно майже 40 тисяч на придбання комплектів з робототехніки. Знаємо, що школярі прагнуть відвідувати такий гурток, є вчителька, яка може їх навчати, тож усіляко посприяємо, щоб гурток запрацював найближчим часом».
Як фізику поєднати з музикою
З Космача вирушаю далі — кам’яниста ґрунтова дорога веде до підніжжя гори, де серед чарівної прикарпатської природи розташувалася Міжнародна зелена школа, яка сприяє зацікавленню школярів з усієї України природничими науками і мистецтвом. Під час канікул сюди приїжджають талановиті діти з різних областей, зокрема, які постраждали від війни, діти-сироти, з незаможних родин. Навчають школярів учителі-новатори, працюючи як волонтери. Вони руйнують стереотипи, експериментують, створюючи неймовірні поєднання — бінарні уроки. І діти від такої освіти в захваті.
Скажімо, як фізику можна поєднати з музикою? Дуже просто: учні грають на музичних інструментах й одразу вимірюють силу звукових хвиль. Або геометрія поєднується з народним мистецтвом — діти пишуть писанки й водночас вивчають геометричні фігури, вимірюють їхню площу тощо. Школярі на практиці нестандартно вивчають астрономію, фізику, хімію, беруть участь в експедиціях з ботаніки, орнітології, займаються гончарством, іншими ремеслами. Тут цікаво, креативно зелені цінності, народне мистецтво поєднують із природничими науками — в обіймах гір і цілющого повітря.
Організатори Міжнародної зеленої школи ГО «Фонд «Відкрита політика» пропонують учителям гірських шкіл упроваджувати й у себе STREAM-освіту, що ґрунтується на науці, технологіях, робототехніці, інженерії, мистецтві, математиці. Та найголовніше — у школі залюбки безкоштовно діляться цікавим досвідом: знімають й розміщують у вільному доступі для всіх педагогів України відеоуроки з різних предметів на сайті «Доступна освіта». Незабаром кожен охочий школяр чи вчитель зможе переглянути 12 відеоуроків з робототехніки. Адже вкрай важливо створювати інноваційну платформу для дистанційної освіти зокрема й для учнів гірських шкіл, яким інколи нелегко дістатися до свого навчального закладу. Тож застосування дистанційних уроків може неабияк допомогти дітям-горянам здобути якісну освіту.
ТИМ ЧАСОМ
Мережу таких шкіл потрібно зберегти
З роботою гірських шкіл нещодавно мали нагоду ознайомитися освітяни з усієї країни, а також науковці з-за кордону в межах проведення ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Роль освіти у сталому розвитку гірського регіону», яка відбулася у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника.
З 2006 року в цьому виші працює творча навчально-дослідна лабораторія міжнародного проекту «Гірська школа українських Карпат». Її фахівці вивчають й допомагають розв’язувати проблеми в галузі освіти у 27 районах на Прикарпатті, Закарпатті, Львівщині, Буковині, які мають статус гірських.
«Ми працюємо над тим, щоб зберегти навчальні заклади у гірській місцевості, — розповідає координатор проекту доцент Інна Червінська. — Народні традиції Українських Карпат — наше унікальне етнічне надбання, на якому можуть виховувати нові покоління українців. А гірські школи стають для молоді осередками духовності. Найперше потрібно покращити матеріально-технічне, енергозабезпечення навчальних закладів, санітарно-гігієнічні умови для дітей-горян, підключити надійний інтернет. Приміром, науковці вишу працюють над створенням віртуальної класної кімнати, де вчитель у центральній школі веде онлайн-урок, а учні у присілках можуть брати в ньому участь. Важлива проблема — підготовка фахівців, які поверталися б працювати в гірські школи. Тож потрібно підвищувати мотивацію для молодих педагогів, покращувати умови праці тощо. Водночас важливо розвивати професійну мобільність педагогів, які б на фаховому рівні володіли двома навчальними дисциплінами».
Конкретні кроки для збереження державної мережі гірських шкіл, особливо в умовах децентралізації, запропонували громадські діячі. «Оскільки фінансування високогірної школи кардинально відрізняється від звичайного, слід запровадити для цих закладів іншу модель фінансування, — наголошує генеральний директор ГО «Фонд «Відкрита політика» Ірина Жданова. — У формулі фінансування потрібно запровадити коефіцієнт для гірських шкіл. Адже якщо у звичайних школах розрахунок ведуть на одного учня, то в гірських малокомплектних слід це робити на цілий клас. Також важливо запровадити мораторій на закриття таких шкіл, адже учні-горяни не в змозі дістатися, скажімо, до опорної школи через непрохідність доріг. Потрібно ухвалювати закони, які дають імпульс для розвитку цієї мережі. А ще об’єднувати зусилля представників влади, бізнесу, громадських організацій, батьків. Це дасть змогу залучити нові інструменти фінансування для розв’язання проблем гірських шкіл».
Інна КОВАЛІВ,
«Урядовий кур’єр» (фото автора)
Київ — Івано-Франківськ — Космач — Ставник — Київ
Ми в Google+