ЗНАЙ НАШИХ

У румунському місті Сірет встановлять пам’ятник  українцю Сильвестрові Яричевському

Те, що  написав  25-річний студент Віденського університету Сильвестр Яричевський 1896  року в своєму «Лавровім вінку», збулося через 105 років. І сталося це з нагоди 120-ї річниці від дня його народження. А тоді, ще живий і здоровий, у розквіті сил, він спробував зазирнути в своє безсмертя: «Приписували мені, небіжчикові, такі химерні спосібності, про які мені й не снилося на цілому житті. Один приятель написав такий трогаючий некролог, що й я розплакався, читаючи його в раю…»

Втім, «жовчі», яку передбачав тоді письменник, тепер не було. Вона залишилася там, у минулому столітті в Перемишлі, Коломиї і Кіцмані, де колись молодому вчителеві української мови і літератури шкіл та гімназій, що студіював у двох університетах, у тому числі Львівському, не таланило. Не таланило насамперед із зашкарублим  у своєму вірнопідданстві оточенням, котре не сприйняло його вільнодумства, літературних та педагогічних обдарувань, що «невигідно» відрізняли молодого вчителя від середньостатистичного обивателя.

Тоді, кажуть нинішні його біографи, щоб якось дихнути на повні груди, мріяв створити сатирично-гумористичний журнал. Та сім’я, потреба хліба насущного для трьох дітей приземлили поета і письменника з дипломом філолога і вчителя в місті Сіреті, на батьківщині дружини. І саме тут  багатогранні здібності та освіченість Сильвестра, пропагандиста «братолюбія», сина кравця та жартівника Гната Яричевського з прикарпатського Рогатина, достойно оцінили. А головне — ще за його життя! Саме тут після впертих і не завжди вдалих пошуків свого гідного місця під небом  Австро-Угорської імперії він став директором бурси, був обраний головою міста, як на той час казали —  бургомістром Сірета.

Важко достеменно визначити, що найперше мали на увазі сучасні жителі цього румунського міста, коли в простих, щирих розмовах з гостями з Чернівців, Рогатина, Глибокої і Заставної, які є для Сірета містами-побратимами, завважували, що й сьогодні нащадки українського педагога,  літератора і урядовця, які живуть тут, розвивають культуру, вчителюють, і «є нашою совістю». Музей-садиба Сильвестра Яричевського стала своєрідною культурологічною Меккою української діаспори тут, членів  Товариства української мови та Товариства українців Румунії, які спільно з місцевою владою, Генеральним консульством України в Сучаві організували таку широку і змістовну імпрезу з нагоди 120-ї річниці від дня народження цього цікавого письменника, поета, громадського діяча.

З великою вдячністю нинішній сіретський примар — голова міста Адріан Попоіу та внук Сильвестра Гнатовича, син доньки Софії, вчений-германіст Сильвестр Пиндару прийняли в подарунок від генерального директора Чернівецького видавництва «Букрек» Дарини Максимець уперше видані в Україні вибрані твори Яричевського.

—  Серед 87 прозових поем, віршів, драм, балад, байок, які увійшли в цю книжку із сотень, що друкувалися в численних періодичних виданнях і виходили окремими накладами, знаходячи широке коло читачів завдяки своїй простоті і правдивості, —  каже завідувач кафедри  Буковинської фінансової академії, одна з упорядниць та авторів передмови до книжки Валентина Бузинська. — Тут уперше надрукована  досі не відома читачеві його повість «Прокажена, або Шумовини суспільности».