На відміну від білих вітрил, під якими колись через океани йшли кораблі до нових земель, наміри і вчинки колоністів не завжди були світлими. І хто б міг подумати, що у ХХІ столітті ситуація майже повториться у сухопутному Донбасі? Адже колони білих вантажівок російських так званих гуманітарних конвоїв, які періодично мозолять очі на обрії, безпосередньо для жителів краю стали невід’ємним і дуже лиховісним символом усього того страшного, що відбувається довкола.
По-перше, окрім невибагливих харчів сусіди-колоністи пруть і пруть сюди військове обмундирування, боєприпаси та пальне для незаконних збройних формувань. А по-друге, розповідають очевидці, вони вивозять звідси все, що роками створювало не одне покоління жителів промислового краю. Зокрема немалим попитом у міжнародних мародерів користується унікальне обладнання, новітні напрацювання та технології — усе, на що у них і натяку не було.
Прийшов. Побачив. Відібрав
Аналогії із напівдикими аборигенами, яких колись дурили прибулі з-за океану спритники, дуже доречні. Адже місцеві «князьки» самопроголошеної «ДНР» взамін влади і отриманих можливостей власного стрімкого і безкарного збагачення демонструють готовність віддавати російським покровителям геть усе. Причому ці події шокують навіть тих донеччан, які активно підтримували сепаратистський шабаш. Бо що ці люди отримали взамін обіцяного процвітання «республіки» від нинішніх нікчем при владі? За їхнього керівництва на контрольованих ними територіях почалося повальне знищення і пограбування потужної економічної інфраструктури Донбасу. І якщо тутешні маргінали з автоматами здебільшого кинулися грабувати й різати на брухт все підряд, то російські зайди діють дуже вибірково, вибираючи серед місцевих підприємств найласіші шматки. Таким, наприклад, у Донецьку стала державна акціонерна холдингова компанія «Топаз» — багатопрофільне підприємство, що спеціалізується на розробці й серійному виробництві складних радіотехнічних систем і комплексів спеціального призначення. Саме тут виготовляли унікальний комплекс дальньої радіорозвідки і попередження протиповітряної оборони «Кольчуга». Утім, якраз цей комплекс навесні 2014-го вдалося врятувати і вихопити буквально з-під носа бойовиків, які мало не загарбали «Топаз». Пізніше директор підприємства Юрій Рябкін публічно підтвердив цю інформацію — спеціальну техніку встигли перевезти до Києва, де вона потім потрапила до військової частини ЗСУ.
Також із підприємства вчасно вивезли й конструкторську документацію, яку потім дуже ретельно шукали загарбники. «Певна річ, ці напрацювання наші спеціалісти забрали на електронних носіях, а не на паперових, — свідчить один із фахівців заводу. — Бо, наприклад, тільки на один із наших виробів потрібно близько 70 тисяч аркушів. А ось евакуювати повністю все цінне обладнання, на жаль, не вдалося…»
Дуже прикро, але серед трофеїв загарбників опинилася вже готова нова розробка донеччан — дуже цінний комплекс радіоелектронної боротьби «Мандат», виготовлений на замовлення Міністерства оборони. Унікальне обладнання, а це сім КрАЗів з кунгами (закритий кузов-фургон) із високоточним електронним обладнанням, захопили озброєні люди і швидко вивезли з території заводу. Наша армія втратила один із видів сучасної зброї, а працівники підприємства враз позбулися надії отримати заборговану зарплату (за цей комплекс компанія «Топаз» мала отримати 77 мільйонів гривень, із яких 25 мільйонів передбачено було на виплату зар?плат).
«Спершу ми припускали, що самозванці спробують налагодити роботу заводу із найсучаснішими технологіями (тепер уже на «оборонку» самопроголошеної «ДНР»), та дарма! — розповідає донеччанин, очевидець тих подій. — Тут почали демонтувати й вивозити обладнання і загарбали навіть весь автопарк підприємства: вантажівки, автобус та легкові авто. В тому, що банальне пограбування оборонного підприємства має «російський слід», ніхто не сумнівається. Тепер цим обурені навіть «патріоти» Донецька, які колись волали: «Путин, приди!» Бо він прийшов, переступив через нас і пішов собі. А ми залишилися — обкрадені й знедолені. Бо раніше на заводі працювали понад 1200 осіб, а зараз тут усього кілька сотень — без роботи й без зар?плати…» Причетність росіян до пограбування підтвердили й українські силові структури. «За оперативною інформацією, у вантажні автомобілі, які зайшли на територію України під виглядом гуманітарного конвою, росіяни завантажили обладнання виробничого об’єднання «Топаз», що виробляє сучасні радіолокаційні системи типу «Кольчуга» та обладнання Луганського заводу, де виробляють патрони для стрілецької зброї», — офіційно озвучили цю версію в інформаційно-аналітичному центрі РНБО.
Російські фахівці не залишили без уваги ще одне знане донецьке підприємство — завод «Точмаш». Тут майже століття випускали обладнання для різних галузей народного господарства та «оборонки». А потім настала «русская весна» — завод точного машинобудування у Київському районі міста спершу опинився в зоні постійних обстрілів, а згодом звідси почали вивозити обладнання. Офіційна версія — до сусідньої Макіївки. Хоча місцеві жителі переконані: «Точмаш» доправили далі. «По-перше, демонтаж обладнання збігся із прибуттям у місто чергового російського «гуманітарного конвою», який назад порожнім не повертається, — ділиться спостереженнями жителька Київського району. — А по-друге, керували процесом люди із характерним російським акцентом».
Пограбування окупованих
Що ж, багатьом промисловим підприємствам Донеччини, які опинилися на окупованій проросійськими бойовиками території, на власному досвіді довелося пізнати гіркоту відомої істини — горе переможеним. Адже «визволителі» здебільшого діяли як банальні мародери. Приміром, у Горлівці, навідавшись на місцевий машинобудівний завод, зробили попередню зачистку: забрали п’ять тонн дизельного пального, чотири заводські автомобілі та 300 тисяч гривень зі зламаного сейфа. А у Єнакієвому не розмінювалися на такі дрібниці: на території металургійного заводу вони вподобали сучасний тепловоз вартістю понад 20 мільйонів гривень. Погрожуючи робітникам зброєю, бойовики відправили тепловоз за межі підприємства — востаннє його бачили на залізничних коліях, що ведуть у напрямку Росії.
До речі, привласнення потягів цим не обмежилося. Вандали зазіхнули і на Донецький залізничний музей, куди роками звозили цінні експонати. «Кілька раритетних паровозів були у робочому стані, тому мародери погнали їх своїм ходом до контрольованої ними ділянки українсько-російського кордону, — розповідає житель обласного центру. — Але там вони не змогли домовитися чи сторгуватися із земляками — російськими митниками, бо ті не пропустили стару техніку на свою територію. Тому кілька залізничних раритетів повернулися до музею. Але не всі — два паровози-експонати загарбники порізали на брухт і продали».
Не залишили поза увагою «захисники» під час тимчасової окупації Краматорська тутешнє унікальне підприємство — Новокраматорський машинобудівний завод, серед продукції якого і замовлення оборонно-промислового комплексу України. Завод уник розграбування, але його виробничі потужності використовували представники «нової влади». Резонансною була історія у квітні 2014-го: бойовики «мобілізували» дві броньовані інженерні машини розгородження, які спершу для них тут само й відремонтували. «Вже після визволення міста цей факт підтвердили і керівники підприємства: мовляв, справді підрихтували військову техніку, яка довго не працювала, оскільки їй понад 20 років, — каже місцевий житель. — І про це стало відомо керівникам держави. Тож коли визволили Краматорськ і президент НКМЗ Георгій Скудар запропонував кошти для відбудови зруйнованої телевежі, Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк категорично відмовився від цієї пропозиції».
Внесок багаторічного керівника НКМЗ Георгія Скудара у розвиток цього підприємства та всього Краматорська, звісно, немалий. Та події минулорічної весни все-таки неоднозначно сприймають навіть містяни, для яких його авторитет донедавна був непохитним. Звідси й ініціатива частини краматорців — у вересні на офіційному електронному представництві глави держави з’явилася петиція про позбавлення відомого земляка звання Героя України. Тоді й розпочали збір підписів під цим клопотанням, у якому чітко названо причину — «сприяв захопленню влади у місті і підтримці незаконних формувань у 2014 році».
Звісно, все це потребує дуже ретельного і неупередженого розслідування. А поки що, на жаль, бракує повноцінної доказової бази та правої оцінки тих цинічних пограбувань. Та й безпосередньо реєстр потерпілих виробництв тільки попередній, оскільки безчинства коять за лінією розмежування, тож зібрати доказову базу не так просто. Хоча ймовірно, що навіть зловлені на гарячому окупанти знову оперуватимуть звичними «відмазками». Скажімо, на запитання «як потрапило сучасне обладнання підприємств Донбасу на їхню територію» відповідатимуть: «Заблукало».
ТІЛЬКИ ЦИФРИ
За повідомленням Головного управління статистики у Донецькій області, випуск промислової продукції у прифронтовому регіоні (без урахування частини зони проведення АТО) за січень — серпень 2015 року порівняно з відповідним періодом минулого року зменшився на 45%. Спад металургійного виробництва та випуск готових металевих виробів — 36%, видобуток рядового вугілля зменшився у 2,5 раза, виробництво коксу та продуктів нафтопереробки — на 37,5%, спад у машинобудуванні — 41,6% відсотка, виробництво хімічних речовин і хімічної продукції знизилося майже втричі. Експорт товарів із Донецької області (продукцію краю імпортували 117 країн світу) зменшився у 2,7 раза.
Ми в Google+