За усталеною традицією, 9 листопада, в День української писемності та мови, розпочався 19-й Міжнародний конкурс знавців української мови ім. П. Яцика. Цього року — в Сумах. Про перебіг заходу й перспективи творчого змагання юних мовознавців читачам «УК» розповідає президент Ліги меценатів України, головний меценат конкурсу Володимир ЗАГОРІЙ.
— Володимире Антоновичу, стартував черговий 19-й конкурс з української мови імені Петра Яцика. Чи були якісь особливості сумського свята і як загалом оцінюєте початок конкурсу?
— Особливості справді є в кожному мовному марафоні. І вони здебільшого зумовлені особливостями тієї області, в якій починається конкурс. Погодьмося, що, скажімо, Черкащина, Львівщина, Закарпаття, Волинь, Запоріжжя, Крим (де вже починався конкурс) — це як різні квіти з букета, який називається Україна. Усюди своя мовна ситуація й домінування тих чи тих традицій, настроїв. До того ж не забудьмо, що конкурс починається не тільки в різних областях, а й у різні часи — досить згадати Помаранчеву революцію і Революцію гідності — усе це також спричиняло різні емоційні вібрації, відчутні не тільки в суспільстві загалом, а й у нашому конкурсі зокрема.
Сумщина — прикордонна з Росією область. Це особливий чинник і своєрідний контекст, у якому відбувається цей патріотичний захід. Плюс — грозовий колорит і тривоги гібридної війни. Очільники області, які відкривали дійство в театрі імені М. Щепкіна, наголосили, що за таких умов і в такій ситуації цей патріотичний конкурс тут особливо актуальний і матиме позитивний резонанс. Я також у цьому переконаний, бо відчув у театрі непідробну патріотичну атмосферу. Юнь не просто демонструє пієтет до державної мови — вона не уявляє себе поза нею. Можливо, саме в Сумах, поблизу Росії, цей мотив звучав іще пристрасніше, ніж, наприклад, у Львові, де на такі запитання дали відповідь дуже давно і зовсім спокійно говорять про те. Цей емоційний регістр також вирізняє свято української мови у слобожанському краї.
— Наскільки можливі зміни, уточнення або доповнення до попередніх сценаріїв проведення нинішнього мовного марафону?
— Загалом сценарій проведення конкурсу — це вже майже канон. У ньому чотири етапи. Перший — у навчальному закладі. Переможці його потім змагаються на районному рівні. Далі третій рівень — обласний. А ті, хто здобув перемогу, міряються знаннями державної мови вже на четвертому, всеукраїнському рівні. А тоді — врочистий фінал. У середині травня у столичному театрі імені Івана Франка відбувається закриття масового мовного марафону і вручення його найпрестижніших премій.
У діаспорі все це відбувається скрізь з урахуванням реальних для цього можливостей і рівня знань української мови. Наприклад, у Росії конкурс з відомих причин уже не відбувається кілька років. Турнір у Криму припинився з початком його анексії Росією. На території колишнього Союзу, де ще є українські школи чи гімназії (наприклад у Грузії, Латвії й Казахстані), конкурс відбувається на їхній базі. Так само мовні змагання відбуваються у Канаді й Австралії. А там, де немає українських шкіл, дітей на знання нашої мови перевіряють представники українських громадських організацій.
Отже, не зовсім коректно вимагати, щоб між собою змагалися у знанні української мови діти тих країн, де є повноцінні державні українські школи та недільні школи. А тим більше ще й діти з країн, де навіть недільних шкіл немає. Тому переможців і призерів ми визначаємо окремо в кожній країні. Немає тих, кого преміюємо як найкращих знавців української у східній чи західній діаспорі, як це визначаємо в Україні. Преміюємо дітей у країнах — переможці з Грузії, Латвії, Казахстану чи Австралії.
Зміни чи доповнення до конкурсу — це передовсім щорічна ротація в його журі, очолюваному директором Інституту української мови НАН України Павлом Гриценком. Усі області мають у ньому представництва. Але для уникнення корупції постійно змінюємо склад журі. За цим прискіпливо стежить наша наглядова рада, голова якої — професор «Львівської політехніки» Ірина Фаріон, відома своєю принциповістю та безкомпромісністю. Координаційна рада конкурсу працює під керівництвом виконавчого директора ліги лауреата Шевченківської премії Михайла Слабошпицького.
— Кожен старт — це й майбутній фініш. Хто прийматиме естафету від Сумської області?
— Отже, позаду 19 стартів. 19 міст України брали на себе роль того пункту, з якого на всю державу і світову нашу діаспору йшов сигнал: Міжнародний конкурс з української мови розпочато! Нині цей клич прозвучав із Сум, де дійство відбулось особливо врочисто. Мимоволі порівнюєш, як саме де організовували відкриття конкурсу. Так-от, саме Суми показали один із найвищих рівнів відповідальності у ставленні до конкурсу, а тому й такий високий рівень цього дійства. Це таки справді серйозний старт, розгін на довгу дистанцію. А відомо, що від старту багато залежить на будь-якій дистанції.
Під час закриття кожного конкурсу в київському театрі імені Івана Франка область, яка відкривала його в себе, називає, кому вона хоче передати естафету патріотичного марафону. Скажімо, Черкащина передавала Волині, Волинь — Запоріжжю, Запоріжжя — Кримові, Крим — Рівненщині, Рівненщина — Вінниччині, Вінниччина — Київщині, Київщина — Хмельниччині, а Хмельниччина — Сумщині. Тепер освітяни Сумщини, очолювані енергійною і креативною (як показала організація в Сумах) Вікторією Гробовою, мають вирішити, кого для прийняття естафети покличуть на святкову сцену театру ім. Івана Франка.
Не сумніваюся в головному: Сумщина, подавши гідний приклад цієї справи наступникові, чекатиме такого самого рівня патріотичної та професійної відповідальності й від нього. І конкурс імені Петра Яцика так само тріумфально йтиме Україною й у всій світовій нашій діаспорі. Бо це наша спільна державна справа, від якої чимало всього залежить у долі української державності.
Олександр ВЕРТІЛЬ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Володимир ЗАГОРІЙ. Український науковець, підприємець і благодійник, доктор фармацевтичних наук професор, завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П.Л. Шупика. Голова наглядової ради ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».
Закінчив Ленінградський хіміко-фармацевтичний інститут (1974) та Академію народного господарства при раді міністрів СРСР (1986—1988).
Президент Ліги меценатів України; фінансово й організаційно підтримує гуманітарні та освітні проекти. Упродовж 15 років — головний меценат Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика, голова його опікунської ради. Мабуть, саме тому його внесли до свого санкційного списку кремлівські політстратеги.
Ми в Google+