Природа-матінка влаштувала навколишній світ структуровано й логічно - сперечатися з цим марно й безперспективно. Життя дикої природи відбувається за чіткими законами, змінити які може хіба що варварське втручання "людини розумної". Але й вона не в змозі вплинути на закладені сотнями тисяч років тому інстинкти, певні правила поведінки, харчові ланцюги, які є ознакою тваринного світу.

У братів наших менших відсутній інтелект, здатність думати й аналізувати свої вчинки - про це написано ще в шкільних підручниках з біології. Натомість людина, наділена якостями, якими, у свою чергу, обділені інші ссавці, видається за взірець творіння вищих сил. Усе це поза всякими сумнівами. Але скажіть, будь-ласка, чи бачив хтось, аби ті ж таки тварини поводились неприродно чи невластиво своєму виду (окрім хворих на сказ особин)? Уявімо щось подібне бодай на хвильку - і світ негайно перевернеться догори дригом.

У цьому контексті дивує одне: чому він досі залишається на місці, коли самі люди часто-густо вдаються до таких вчинків, від яких навіть у лисих залишки волосся стають дибки.

Мене завжди дратує алогічна й абсурдна поведінка, здавалося б, психічно здорових співвітчизників. Чому, скажімо, знаходячи боєприпаси минулої війни, дорослі люди з цікавістю одразу ж починають їх розбирати, а в разі невдачі - відносять їх додому або до найближчого сараю для продовження смертельних експериментів? І чхати вони хотіли на всі застереження саперів, які згадуються пізніше, на лікарняному ліжку. Набагато гірше, коли через необачність, халатність або елементарне свинство одних страждають інші, особливо діти.

За кричущими прикладами далеко ходити не треба, варто відкрити будь-яку газету на сторінці кримінальної хроніки. Рясніє вона й повідомленнями про безпечність, дурість та відсутність будь-якого інтелекту, що призводить іноді до кумедних, але частіше - до сумних наслідків.

А чи знайома ситуація, коли у вечірні години пік пасажирів столичного метро на залюднених станціях обслуговує лише одна каса? Можливо, це поодинокі випадки і саме мені так "щастить", але тенденція, знаєте... Мене так само дратує нетерплячість пасажирів, які згодні лізти через голови на ескалаторі, аби виграти хвилинку-другу. Наче бульдозер, розпихують тих, хто стоїть попереду, незважаючи на вік і стать. Чомусь нікому з таких не спадає на думку, що одному потягу буквально у хвіст заглядає наступний. Адже це не розшарпаний автобус, який ходить до найвіддаленішого села району один раз на добу.

Так само щороку в сезон лунають заклики на кшталт: уникайте впливу прямого сонячного проміння (тобто не зловживайте засмаганням), не ловіть рибу зі слабкої несформованої або підталої криги, не паліть у ліжку тощо. Одне слово, не робіть відвертих дурниць, розплачуватися за які доведеться щонайменше власним здоров'ям. Де там... Виходить, що інстинкт самозбереження і бодай ази виховання розвіюються набагато раніше, ніж попіл і дим на згарищі, причиною якого став звичайний недопалок.

"Всяка имеет свой ум голова", - писав незабутній Григорій Сковорода. Невже що далі просувається цивілізація, то менше його стає в людських головах? Думка, звичайно, суб'єктивна, але, з іншого боку, реальна, що викликає певне занепокоєння за майбутнє людства.

Хоча це вже тема зовсім іншого матеріалу...