Для того щоб реалізувати план «Малоросія» в Україні у 2014 році, запустивши сепаратистські рухи у кількох східних і південних областях України, російська влада створила свою неофіційну агентурну мережу з політиків, журналістів, ініціативних груп. Зібрану детальну інформацію про події та ситуацію у різних куточках України Кремль використовував для маніпулювання свідомістю українських громадян через дез інформацію та агресивну пропаганду. Такого висновку дійшли автори доповіді «Surkov leaks: внутрішня сторона гібридної війни Росії в Україні», опублікованої Королівським об’єднаним інститутом оборонних досліджень Великої Британії, — засновниця проєкту Euromaidan Press Аля Шандра та британський депутат Роберт Сілі. Презентація цієї доповіді відбулася у Європарламенті в Брюсселі за участі євродепутатів і представників медіа.

Основою для цього дослідження стали електронні листи з приймальні Владислава Суркова, російського політика, який офіційно працює помічником президента Путіна з питань соціально-економічного співробітництва з країнами СНД, Абхазією та Південною Осетією. Проте неофіційно і цілком не безпідставно Суркова вважають сірим кардиналом Кремля у питаннях щодо України, який особисто курирує квазіреспубліки на сході України.

Наприкінці 2016 року група українських хакерів зламала пошту приймальні Суркова і передала отримані матеріали групі «ІнформНапалм». Таким чином громадськість дізналася про події, які режисерував, зокрема в Україні, сірий кардинал Путіна, і про його поплічників, котрі отримували за свої зрадницькі дії чималі гонорари.

«Ми бачимо, що мета впливу російської пропагандистської машини однакова для всіх країн, на які вона скеровує свою дію, — підірвати демократичні інституції і сіяти хаос там, де це можливо», — сказав під час презентації британський депутат Джефрі ван Орден. За його словами, це не дивно для країни, чий президент є «представником КДБ», який оточив себе офіцерами секретних служб і просуває свою політику за допомогою поширення теорій змови, брехні, фальсифікацій.

За словами Алі Шандри, відомості з файлів Суркова не стали сенсацією, адже вони й так були відомі широкому загалу. Проте системний аналіз цієї переписки засвідчив, що за допомогою мережі, створеної на російські гроші, Кремль вів глибоке дослідження вразливості України, чутливих моментів у її внутрішній політиці. Докладні знання вузьких регіональних проблем України давали російським ідеологам змогу просувати в певних регіонах ідею федералізації.

Наприклад, у Запорізькій області, де екологічна ситуація завжди була тривожною, кремлівські агенти маніпулювали ідеєю захисту довкілля як підставою для федералізації регіону, що дала б нібито більше можливостей для розв’язання місцевих екологічних проблем. У Харківській області для цього експлуатували тему економічних можливостей, в Одесі запускали кампанію з надання цьому місту вільного торговельного статусу. Ці наративи запускали через продажні ЗМІ, їх під хоплювали підкуплені місцеві політики, а псевдоактивісти починали писати петиції та звернення до центральної влади, створюючи таким чином рух за федералізацію в Україні.

Ще одним з елементів кремлівської гри стали деякі ласі до російських грошей європейські політики з Польщі, Швейцарії, Італії, інших країн, які своїми заявами опосередковано підтримують злочинні дії Кремля. Так, за словами Алі Шандри, коли українські правоохоронці розпочали викривальні дії проти медіахолдингу «Вести Украина», у переписці Суркова виявили мейл, у якому йшлося про те, що якщо український уряд спробує припинити діяльність «Вестей», то «ми звернемося до наших європейських друзів» і вони звинуватять Україну у порушенні свободи слова.

«Ми давно маємо докази, що Кремль втручається у внутрішні справи суверенних держав, ми знаємо, хто і як це фінансує», — сказав під час обговорення польський євродепутат Вітольд Ващиковський, який кілька років тому сам був автором доповіді про методи та вплив російської пропаганди. Він запевнив, що ЄС також знає, що треба робити для перекриття кисню російській пропаганді та інформаційному впливові. «Проте питання полягає в тому, чому ми цього не робимо», — констатував польський політик.