За роки 50-річної науково-педагогічної діяльності мені пощастило організувати й очолювати перший в системі ЖКГ науково-дослідний відділ зеленого будівництва і комплексного благоустрою міст (Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут міського господарства) і першу кафедру озеленення і благоустрою міст (Інститут підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів житлово-комунального господарства України). Тут із 1971 до 1990 р. підвищували кваліфікацію керівники та фахівці не лише з України, а й з інших республік колишнього СРСР.

У 2000 році цей виш отримав статус Державної академії ЖКГ (я працював у ній першим проректором понад 11 років). Серед десятків тисяч слухачів не було працівника, який обіймав посаду, що не відповідала його освіті. 

Але останнім часом деякі керівники не турбуються про відповідність освіти займаній посаді й про підсумки діяльності. І навіть не несуть за це відповідальності. Телефонують колишні випускники і просять запитати Київського міського голову, чому він, займаючись боксом, усе робив, щоб його тренували висококваліфіковані фахівці з боксу, а не юристи, податківці, футболісти. А коли став міським головою, то на керівні посади призначають «молодих менеджерів». І тепер здобуті знан­ня на практиці не використовують, а зелене будівництво в Києві має сумний стан. Дійшло до того, що сквер біля Червоного корпусу Київського національного університету ім. Т. Шевченка  менеджери зеленого будівництва уже назвали парком! Повний брак професіоналізму! 

Повністю занедбане озеленення мікрорайонів. Утім, це почалося не сьогодні. На моїх очах попередники чинного міського голови повністю знищили зелений масив, розташований між вулицями Феодосійською і Саперно-Слобідською, — все забудовано. А був чудовий об’єкт для створення насадження загального користування. Уздовж проспекту Науки — жодного насадження загального користування. Таких прикладів багато. Поступово Київ втрачає зелене вбрання. Мільйони гривень, які надає Київська міська рада на сквери та інші насадження загального користування, здебільшого використовують на їх благоустрій, але ж основне — це якість озеленення, тобто грамотний підбір асортименту дерев, кущів, квітів тощо, щоб їх санітарно-гігієнічні й художньо-декоративні функції відповідали сучасним вимогам.

Україна свого часу приділяла велику увагу озелененню і благоустрою міст. Розробляли і виконували плани створення і розвитку комплексних систем міських і приміських зелених насаджень. Обов’язковою вимогою було створення єдиної системи зелених насаджень, їх рівномірного розташування у плані міста, функціонального зонування території, створення приміських зелених поясів, поліпшення загального санітарного стану тощо. Чому все, що працює на здоров’я людини, не знайшло продовження нині? Вочевидь, рівень кадрового потенціалу надзвичайно низький. 

Звісно, є винятки. Заступник голови КМДА Петро Пантелеєв, який відповідає за надзвичайно складну ділянку життєдіяльності міста — ЖКГ, знайшов спільну мову з киянами. Адже людина успішно справляється з обов’язками. Фахівця відчуваю відразу. А ось щодо керівників департаменту міського благоустрою, то там ще жодна людина не відповідала займаній посаді. 

Департаментом міського благоустрою може керувати будівельник, архітектор і фахівець зеленого будівництва (в навчальному плані в них передбачено вивчення благоустрою). Звичайно, за умови, що, крім вищої освіти, вони мають успішний досвід і організаторський талант. А підсумками роботи департаменту міського благоустрою кияни вкрай незадоволені.

Фахівцям відомо, що приміські ліси і лісопарки завжди були у структурі Київзеленбуду, бо це невід’ємна частина комплексної системи насаджень столиці, в яку входять міські й приміські зелені насадження. Знайшлися менеджери чи то в міськраді, чи то в Київраді, які їх виокремили зі структури Київзеленбуду. Це повний брак професіоналізму. Звичайно ж, міський голова не може бути спеціалістом з усіх напрямів, але коли його фахово проінформують про суть того чи іншого питання, то рішення може бути правильним. Але для цього потрібно підбирати і призначати на роботу в міськраду високофахових спеціалістів.

На початку 1990 року ми з президентом НАН України Борисом Патоном відвідали радгосп «Троянда». Його директор, який свою професію знав і любив, був неперевершеним менеджером, нині покійний Анатолій Смірнов показував нам чудові плантації квітів, а потім завів у лимонарій. Ділянка вся аж світилася від жовтих великих соковитих лимонів. Пам’ятаю, як радів з цього дива Борис Євгенович. Таких радгоспів з вирощування декоративних квітів у Києві було кілька. Вони радували киян продукцією. Але продовження не було. Тепер квіти здебільшого завозять у столицю з інших країн. А ми говоримо про успіхи, вітчизняне виробництво, робочі місця. А Київ тим часом потрапив у десятку несприятливих для життя людей міст.

Юлій АТАМАНЮК, 
заслужений працівник
сфери послуг України, 
академік

для «Урядового кур’єра»