Колись ірландський драматург Семюель Беккет написав п’єсу «В очікуванні Годо». Головні герої немов застрягли в часі, чекаючи на такого собі Годо, який врятує їх від загроз ворожого світу. Сумна алегорія письменника нині актуальна як ніколи. Впродовж року безперервно точаться розмови про те, що Україні потрібна потужна інформаційна стратегія. Що змінилося за цей час? Свій аналіз зробили фахівці Центру військово-політичних досліджень, більше відомого як група «Інформаційний спротив»

За словами керівника Центру військово-політичних досліджень Дмитра Тимчука, Україна за рік не навчилася протистояти інформаційним провокаціям Росії.

— Через це наша країна втрачає прихильників у Криму та на Донбасі. Натомість Кремль активізує інформаційну війну. Ми знаємо, що протягом 2012—2013 років в Україні було створено приблизно 100 громадських організацій проросійського характеру, а також значну кількість ЗМІ, які нині ведуть активну роботу. Попри всі заборони Нацради на трансляцію російських каналів, на Донбасі вони працюють, транслюючи антиукраїнську пропаганду, а українське телебачення і радіо відключено. Тож не дивно, що свідомість людей у цьому регіоні перебуває у кремлівській системі координат. У структурі Міноборони створено інформаційний підрозділ, але здебільшого там працюють люди, які не мають належного досвіду, — розповів Дмитро Тимчук.

За словами експертів, громадська думка жителів Луганської та Донецької областей поступово переходить під повний контроль спецслужб Кремля, які організували єдиний канал інформування. Причому ця експансія розширюється на інші території. Нині Росія намагається внести розкол у середовище кримських татар і досягла в цьому певного успіху. Це, на думку дослідників, результат браку української інформаційної політики в Криму.

— Ми розкрили інформаційні операції, які РФ проводила на Донбасі. Так, торік наприкінці червня російські ЗМІ почали говорити про гуманітарну катастрофу в регіоні. В такий спосіб створювали передумови для введення «гумконвоїв». Це відбувається й досі. Після історії зі збитим «Боїнгом» Україна могла переломити ситуацію, але кремлівська пропаганда зуміла забалакати її, й Росія вийшла сухою з води. Третя потужна інформаційна кампанія — зрив і дискредитація мобілізації. Ми отримали інформацію, що спецслужби РФ готують підривні акти всередині країни, але ніхто на це не прореагував. А незабаром 500 солдатів Нацгвардії влаштували мітинг біля Адміністрації Президента, — зазначив Дмитро Тимчук.

Експерти вважають, що сучасні дії України в інформаційній війні не відповідають вимогам часу.

— Держкомтелерадіо повідомляло, що на Донбас торік кілька разів доставляли друковану продукцію і було запущено надпотужний передавач середніх хвиль українського радіо. Але хто проводив моніторинг, скільки людей користуються таким діапазоном? Останні десять років усі слухають FM. Для проведення активних інформаційних заходів у розпорядженні сил АТО немає жодного пересувного телецентру, радіостудії FM або ретранслятора. В окупованій зоні не застосовують техніку радіозаглушення, хоч в Україні вона є. При цьому в зоні АТО величезний попит має газета Міноборони «Народна армія». Її читають не тільки військові, а й місцеві жителі, бо там є інформація про те, що їх турбує. Однак наклад газети — лише 40 тисяч примірників.

Найближчим часом готуються нові серйозні провокації з боку РФ, застерігає експерт. Зокрема йдеться про так званий екоцид Криму. На тлі мінських угод, коли розпочато відведення важких озброєнь на Донбасі, інформаційну кампанію Росії щодо забезпечення прісною водою Криму спрямовано на продовження військового вторгнення на територію України під прикриттям «благих екологічних задумів».

Крім того, Росія розпочинає проект «Нова російська весна», який поширюватимуть на Харків, Одесу, Запоріжжя, Херсон, Миколаїв. Перші його паростки ми вже бачили: кривавий теракт у Харкові, провокації навколо «фінансового Майдану» в Києві.

У п’єсі Беккета Годо так і не з’явився. Твір закінчується словами: «Герої залишаються на місці». Але ми не маємо часу чекати і топтатися на місці. Очікування і зволікання смертельно небезпечні для нашої країни.

Тож у чому, на думку експертів, полягатиме перехоплення інформаційної ініціативи? Передовсім слід створити систему інформаційної безпеки держави, виявляти реальні й потенційні інформаційні загрози, планувати відповідні заходи. Потрібно максимально інформувати населення про всі події в Україні. В цьому повинні брати участь усі: від Президента і до рядового журналіста. Потрібно якнайшвидше створити ефективне іномовлення, заручитися підтримкою закордонних партнерів, налагодити відносини з авторитетними міжнародними організаціями та інформаційними ресурсами, а також підвищувати якість аудіо- та відеоконтенту.