Улюблена робота і гідна зарплата — мрія чи не кожного українця працездатного віку. Проте реалії, на жаль, такі, що через економічну кризу й фінансову нестабільність нині люди масово втрачають роботу. А сумна статистика свідчить, що на пошуки нового місця, куди докласти працю голів та рук своїх, в середньому витрачається півроку, а то й більше. Звісно, якось прожити цей час можна, отримуючи від держави допомогу у зв’язку з безробіттям. Але сам статус безробітного боляче б’є по самоповазі й гідності людини. А також втрачаються знання та навички.

Ніде правди діти, Державна служба зайнятості останнім часом дедалі більше виступає у ролі «гаманця», з якого безробітні отримують виплати. Але так не повинно бути.

То як же перетворити цей «гаманець» на «вудку»? Найголовнішим завданням має стати саме пошук роботи. Отже, настав час докорінних та реальних змін у цій сфері. Саме тому уряд доручив Міністерству соціальної політики підготувати законопроект з реформування сфери зайнятості, який містив би нові механізми та інструменти для зменшення напруги на ринку праці.

Готують нове законодавство

Його розроблено за участю фахівців Державної служби зайнятості й Торгово-промислової палати, він врахував потреби не тільки шукачів роботи, а й роботодавців. Його спрямували на опрацювання зацікавленим центральним органам виконавчої влади та міжнародним експертам — Європейській Бізнес Асоціації, Американській торговій палаті, Програмі розвитку ООН та Міжнародній організації праці. А також цей проект було презентовано українській громаді у Торгово-промисловій палаті.

— В основу законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування державного управління у сфері зайнятості населення та соціального страхування на випадок безробіття» ми поклали п’ять основних напрямів реформування: це модернізація Державної служби зайнятості, посилення соціальної відповідальності бізнесу, впровадження додаткових механізмів регулювання ринку праці, посилення страхових принципів виплати допомоги на випадок безробіття і додаткові стимули для роботодавців для працевлаштування безробітних, — розповіла заступник директора департаменту рику праці та зайнятості Мінсоцполітики Надія Дмитренко. І деталізувала.

Замість служби зайнятості — Національне агентство

Реформувати Державну службу зайнятості планують шляхом створення на її базі Національного агентства зайнятості. Це буде державна сервісна служба із працевлаштування, а також активний посередник та регулятор на ринку праці. Функції агентства буде розширено: воно надаватиме комплексні агентські послуги роботодавцям на базі моніторингу й оцінки ризиків на ринку праці.

Новий інструментарій і заходи стимулювання зайнятості сформовано з урахуванням найкращого європейського досвіду, зокрема практик федерального агентства зайнятості Німеччини, державної служби зайнятості Австрії, служб зайнятості Франції та литовської біржі праці.

Планують створити систему кваліфікаційно-галузевих і міжгалузевих рад. Вони розроблятимуть професійні стандарти, оцінюватимуть зв’язок ринку праці з ринком освітніх послуг та обгрунтованість у потребі робочої сили.

До нових послуг Держагентства зайнятості входитиме і механізм субсидованої зайнятості. Для безробітних із числа дітей-сиріт, людей передпенсійного віку, військових, звільнених зі служби в АТО, компенсуватимуть витрати роботодавцям на заробітну плату. Ефективність цього кроку доводить досвід Австрії, Німеччини, Португалії.

Слід підвищувати конкурентоспроможність молоді віком до 24 років через залучення до роботи на умовах стажування. І знову-таки роботодавцям компенсуватимуть витрати на підвищення кваліфікації цих осіб. Схожий досвід є у Нідерландах, Румунії та Німеччині.

Бізнес має думати не лише про збагачення

Для посилення соціальної відповідальності бізнесу заплановано:

— запровадити моніторинг дискримінаційних (щодо віку, статі тощо) оголошень про роботу. Якщо такі оголошення буде знайдено, про них будуть повідомляти Держпраці;

— зобов’язати роботодавців проводити підвищення кваліфікації працівників не рідше, ніж раз на 5 років (крім людей передпенсійного віку та некваліфікованих робітників);

— визначити поняття «необ∂рунтована відмова у працевлаштуванні», а також обов’язок роботодавця письмово повідомляти шукачів роботи про причини відмови працевлаштування на заявлену вакансію.

Буде також введено чотири нові механізми регулювання ринку праці:

законодавче врегулювання поняття транзитних робочих місць для отримання досвіду роботи з певної спеціальності (досвід Австрії) із подальшим запровадження цього механізму у практику;

законодавче врегулювання надомної та домашньої праці (згідно з вимогами Конвенції МОП);

поетапна гармонізація українського трудового законодавства з європейським, зокрема директивами ЄС про рівність у сфері зайнятості та працевлаштування, про масове звільнення;

комплексна оцінка ринку праці й потреб роботодавців у кваліфікованій робочій силі та прогнозування відповідних показників на коротко- та середньострокову перспективу.

Щоб посилити страхові принципи виплат допомоги у зв’язку з безробіттям, напрацьовано кілька нових норм. Запропоновано зменшити виплати допомоги у зв’язку з безробіттям для осіб, звільнених з останнього місця роботи через люстрацію, за корупцію та з інших аналогічних підстав, до 180 днів. І починати ці виплати з 91-го дня (тепер з 8). Обсяг виплати буде мінімальний (нині 974 гривні). Поки що ці люди після звільнення отримують виплати залежно від свого колишнього заробітку і стажу протягом року.

Заплановано, що виплата допомоги у зв’язку з безробіттям більше залежатиме від реального страхового стажу особи. Нині визначено максимальний стаж до 10 років, пропонують продовжити його до 30 років із пропорційним визначенням розмірів допомоги. При цьому максимальний відсоток її збільшиться до 80.

Заохотити роботодавця

А ще у законопроекті передбачено додаткові стимули роботодавцям для працевлаштування безробітних. Зокрема законопроект передбачає:

а) податкові пільги для соціальних підприємств — за аналогією з підприємствами інвалідів. Соціальними вважаються підприємства, в яких не менш як 50% штатних працівників належать до недостатньо конкурентоспроможних на ринку праці — одиноких батьків, молоді без досвіду роботи, учасників АТО, внутрішньо переміщених осіб та ін.;

б) стимулювання зайнятості у сільській місцевості — через відшкодування за рахунок коштів держбюджету та/або міжнародної технічної допомоги частини відсотків за банківськими кредитами, залученими на створення нових робочих місць малими та середніми підприємствами, які працюють на селі й виробляють сільськогосподарську продукцію;

в) модернізований механізм компенсацій витрат на заробітну плату і єдиний соціальний внесок за працевлаштування окремих категорій безробітних. Наприклад дітей-сиріт, осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі, людей передпенсійного віку, демобілізованих з АТО та ін. Тобто держава компенсуватиме роботодавцям, які їх працевлаштують, витрати на їхню зарплату. Такий механізм субсидованої зайнятості широко використовують у країнах ЄС;

г) завдяки швидкому розвитку ІТ-технологій запровадження кількох електронних сервісів, не дорогих для платників податків і дуже зручних і мобільних, — тобто електронних кабінетів для роботодавців та шукачів роботи.

PS Надія Дмитренко резюмувала, що результати, які очікують від запровадження всіх цих нововведень, — гнучкіше регулювання ринку праці, підвищення зацікавленості роботодавців та шукачів роботи у послугах Національного агентства зайнятості, звичайно ж, збільшення кількості працевлаштованих українців та посилення соціального діалогу між державою, роботодавцями, профспілками та працівниками.