Які інтереси сучасної молоді на селі? Чим наповнити її дозвілля, щоб воно було цікавим і корисним? Традиційні культурні заходи і дискотеки відійшли у минуле. Максимум уваги зосереджено на гаджетах і присвячено комп’ютерним іграм. Проте як зробити, аби вона повернулася до сільських закладів культури, яких на Закарпатті вдосталь? Чим привернути увагу та інтерес молоді? Чим наповнювати культурний простір? Ці й чимало інших завдань ставили перед собою організатори опитування і дослідження, яке проведено на Закарпатті. Про його підсумки в деталях розповідає «Урядовий кур’єр».

Інтернет і спілкування

«Спостерігаючи за перебігом реформи з децентралізації, ми зафіксували певні ризики того, що культурна і загалом гуманітарна галузь залишається трохи поза увагою. Тому команда кваліфікованих дослідників збирала дані, проводила опитування й аналізувала отриману інформацію, щоб надати рекомендації, як залучати сільську молодь до культурного життя у громадах. Дослідження проводили за підтримки Українського культурного фонду», — розповідав директор Закарпатського регіонального центру соціально-економічних та гуманітарних досліджень Національної академії наук України Степан Сембер.

Нині до рук можна взяти об’ємисту, на 126 сторінок, книжку, яка має назву «Молодь у культурі, культура для молоді: потенціал закарпатських сіл».

«Протягом пів року, із червня по жовтень 2021-го, ми вивчали кілька зрізів у цій проблематиці. Серед них забезпеченість фінансами, інфраструктура, стратегічні програмні документи громад і зокрема наскільки в них висвітлено молодіжну та культурну політику. Учасники проєкту здійснили репрезентативне соціологічне дослідження. До всього цього провели певну кількість глибинних інтерв’ю із посадовими особами, які мають змогу впливати на розвиток молодіжної та культурної галузей», — розповіла координаторка проєкту Катерина Машіко.

«Дослідженням виявлено прикрий факт: інтереси нинішньої сільської молоді звузилися і розвиваються лише у двох напрямах: інтернет і спілкування із друзями або родичами, — зазначив науковий керівник проєкту Михайло Пітюлич. — З одного боку, молодь сама не ініціює активності. З іншого, — органи влади на місцях не забезпечують наявності інфраструктури у їхніх населених пунктах».

Іван Добош із села Стеблівка на Хустщині після закінчення інституту в Ужгороді очолив у себе в районі сільський будинок культури, керує тут вокальним ансамблем та налагодив роботу різноманітних гуртків. Фото з сайту facebook.com.steblivkasbk

Закладів культури вистачає, але…

Учасники проєкту не затушували, а навпаки, викрили і чітко окреслили проблемні місця, що виявилися під час децентралізації й нині не дають громадам реалізувати їхній культурний потенціал. Згадують, наприклад, про звільнення штатних працівників у неправовий спосіб, що мало місце під час ліквідації окремих бібліотек. Щодо використання інфраструктури зазначають про існування величезних будинків культури з актовими залами на 300—450 посадкових місць, які не експлуатують повною мірою, крім роботи гуртків, через аварійний або незадовільний стан. А в гірських населених пунктах ситуація ще гірша. Матеріально-технічне забезпечення роботи установ застаріле, несправне або його немає майже всюди.

Показники наявності закладів культури у громадах можуть заспокоїти: три чверті сільських населених пунктів (73%) області забезпечено ними. На 578 сіл припадають відповідно 422 будинки культури та 409 бібліотек. Однак ці цифри не можуть заспокоювати, бо далеко не всі з цих закладів надають культурні послуги. Причина — бракує працівників або аварійний стан приміщень. Понад третина об’єктів культурної інфраструктури (35%) потребують реконструкції та ремонту.

Ентузіазм підкріпити фінансами

«Парадоксально, але обсяг видатків на культурну галузь не перебуває у прямій залежності від кількості населення, а обсяги фінансування культурно-мистецьких закладів не залежать від кількості населення, яку вони мають обслуговувати, — зазначив керівник проєкту Михайло Пітюлич. — У більшій частині територіальних громад помітна така закономірність: що більше сільського населення у громаді, то менші в неї обсяги видатків на культурно-мистецьку галузь». Додамо, що йдеться про витрати в середньому на одного жителя.

Дослідження зафіксувало істотні відмінності в оплаті працівників культури. Середній рівень оплати праці у цій галузі на початок 2021 року був на 15% нижчим від середньомісячної заробітної плати працівників усіх установ, які фінансують із місцевих бюджетів. Видатки цих бюджетів, спрямовані на культуру і мистецтво, мінімальні, їхня частка у загальній структурі видатків становить 2,1 відсотка. Для порівняння: у структурі обласного бюджету видатки на культуру й мистецтво сягають 5,3 відсотка загального показника витрат. Відмінність — у 2,5 раза не на користь громад.

Тож чи всі жителі їхніх населених пунктів мають реальний доступ до послуг у галузі культури? Що потрібно зробити для повного охоплення цими послугами? Над цими питаннями керівники громад мають задуматися та докласти сил і засобів для виправлення становища.

«Децентралізація істотно змінила умови роботи в культурі. Значну частину повноважень, які були в компетенції обласних, районних адміністрацій та їхніх підрозділів, передано на місця, — продовжував ділитися думками директор департаменту культури, національностей і релігій Закарпатської облдержадміністрації Євген Тищук. — Найбільше проблем виникло через те, що випала ціла ланка — відділи культури в адміністраціях районів, а також районні будинки культури втратили висококваліфікованих спеціалістів, яких мали у штатному розписі. Ці прогалини нам треба заповнювати власною активністю. Зокрема і в роботі з молоддю».

Щоб культурне життя у громадах, де нині бракує фахівців і коштів на культуру, не зникло зовсім, працівники галузевого департаменту облдержадміністрації виїжджають на місця, надають консультації. Найбільш помітні заходи, які проводитимуть у громадах у 2022 році, на рівні області оформили у вигляді плану культурних заходів. «Висвітлюватимемо їх і всіляко сприятимемо їхньому проведенню», — сказав Євген Тищук.

Марина Чопей, здобувши в Ужгороді фах художника, бере участь у виставках і допомагає відроджувати замок-палац Сент-Міклош у селі Чинадійове на Мукачівщині. Фото з сайту zakarpattya.net.ua

Позитивний досвід є

Проте підстави для оптимізму дають ініціативи частини молоді, яка не байдужа і використовує ті можливості територіальних громад, що є  в наявності.

«У деяких громадах створюють молодіжні простори, засновують молодіжні ради. В області вже створено 12 молодіжних хабів. Напрями їхньої роботи формуються відповідно до потреб та інтересів молоді конкретного населеного пункту. Такі молодіжні осередки вже створено у Тячеві, Іршаві, Перечині, Виноградові, Батьові, Довгому, Рахові, Солотвині, Оноківцях, Вільхівцях, Ясінях, Дубовому та інших населених пунктах», — ідеться в підсумковому звіті проєкту, який підтримав Український культурний фонд.

«Із думкою, начебто вся молодь повиїжджала, не погоджуюся, — додав до своєї розповіді очільник галузевого департаменту Євген Тищук. — Щоб цього не відбувалося, ми створюємо умови для здобуття освіти у вишах. Маємо кілька навчальних закладів — Ужгородський музичний фаховий коледж імені Д. Задора, Інститут культури й мистецтв, Закарпатську академію мистецтв, коледж імені А. Ерделі, випускники яких отримують ґрунтовну фахову підготовку. Стаючи до роботи у територіальних громадах, випускники ініціюють новаторські проєкти, вносять живий струмінь у культурне життя, стають лідерами у своїх населених пунктах. І це дуже важливо.

Ось Іван Добош із села Стеблівка на Хустщині. Після закінчення інституту в Ужгороді повернувся в рідний район, де очолив сільський будинок культури і бібліотеку. Іван керує вокальним ансамблем, налагодив роботу різноманітних гуртків, тож життя молоді там вирує. Завдячуємо й іншим молодим активістам — акторові Павлові Прижегодському в Мукачеві, співакові Іванові Пилипцю на Хустщині, Михайлові Штефаньо. Михайло повернув до життя замок у селі Довге, влаштовує там фестивалі, проводить інші акції, які зацікавлюють молодь, приваблюють туристів. Завдяки цьому старовинну фортецю вдалося внести до програми Президента «Велика реставрація».

А Марина Чопей, здобувши в Ужгороді фах художника, допомагає відомомому ентузіастові Йосипу Бартошу відроджувати замок-палац Сент-Міклош у селі Чинадійове на Мукачівщині. У селі Колочава на Хустщині вчорашні студентки Ужгородського інституту культури і мистецтв впроваджують свої культурні проєкти».

Очільник галузевого департаменту облдержадміністрації одні за одними називав імена молодих культармійців, які у своїх громадах відзначаються корисними справами. Зрештою Євген Тищук, за професією режисер театру, назвав і випускників власного курсу з акторської майстерності в мистецькому виші, де і викладає тепер. Із цілого десятка випускників-бакалаврів його курсу всі залишилися працювати в галузі культури в Закарпатській області.

Які ризики того, що молодь на селах буде позбавлена закладів, які у територіальних громадах відмовляються фінансувати і виношують плани закриття, запитуємо  керівника департаменту культури, національностей і релігій Закарпатської облдержадміністрації.

«На наше щастя, чинний закон забороняє ліквідовувати заклади культури без погодження з Кабінетом Міністрів. Стежимо за тим, щоб закон виконувався. Головний позитив дослідження, здійсненого за підтримки Українського культурного фонду, — те, що підсумки зможемо використовувати на практиці, — наголосив Євген Тищук. — Завдяки дослідженню виявлено всі проблеми і больові точки, які потребують особливої уваги, зусиль. Ми краще знаємо, як працювати з молоддю, серед якої багато ініціативних людей, лідерів. Знаємо, як і в чому їх підтримувати».